Постанова № 8268146, 09.03.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2010 року Справа № 6/507-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Швеця В.В.

при секретарі: Стуковенковій О.В.

за участю представників:

позивача: Геєць Т.О. –предс., дов. №б/н від 14.01.2010р.;

відповідача: Верещака Б.І. –предс., дов. №б/н від 30.09.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Агро-Союз" (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2010р. у справі №6/507-09

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопрофіль" (м. Київ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Агро-Союз" (смт. Ювілейне Дніпропетровської області)

про: стягнення 71394,90 грн. заборгованості за договором поставки товару

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року (підписано 22.01.2010р.) у справі №6/507-09 (суддя Коваленко О.О.) з урахуванням змін до позову від 19.01.2010р. задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопрофіль" (м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Агро-Союз" (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) про стягнення 56384,00 грн. боргу, 1500,00 грн. адвокатських послуг, 563,84 грн. витрат на держмито і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Агро-Союз" (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) –відповідач –подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2010 року по справі №6/507-09 скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові, а також стягнути з позивача на користь відповідача держмито за подання апеляційної скарги. Відповідач посилається на порушення господарським судом ст. 268 Господарського кодексу України і вважає таким, що не відповідає дійсності висновок суду щодо відсутності документів в обґрунтування заперечень відповідача щодо неналежної якості товару. В обґрунтування неналежної якості товару відповідачем були надані документи: сертифікат якості на поставлену продукцію, в якому зазначені механічні та фізичні якості продукції, копії протоколів випробувань по визначенню механічних та хімічних якостей продукції. Судом безпідставно стягнуті витрати позивача на адвокатські послуги, оскільки не надано копії договору, укладеного між позивачем і ТОВ “Юридична компанія “Салюс”, з тексту договору про надання адвокатських послуг №01/10/09 від 12.10.2009р. та з інших документів слідує, що правові послуги надавались не адвокатом, а фізичною особою-підприємцем Бичковою О.С., а отже відповідно до п. 1.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” такі послуги не можуть бути віднесені до витрат за послуги адвоката і не підлягають стягненню з відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубопрофіль" (м. Київ) –позивач –у відзиву на апеляційну скаргу і представник позивача в судовому засіданні пояснив, що покупець у порядку, встановленому Інструкцією №П-7, продукцію не приймав і представника постачальника для складання двостороннього акту не викликав, чим порушив умови по прийманню товару за даною Інструкцією. Докази повідомлення позивача про неналежну якість продукції відповідачем також не надані. Крім того, на протязі року після поставки продукції відповідач визнавав заборгованість, що підтверджується матеріалами справи і лише після звернення до суду відповідач перестав визнавати наявність боргу. Невідомим є і порядок, за яких відповідач перевів продукцію у більш низький сорт, що також є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Щодо витрат по оплаті послуг адвоката, то суд правомірно стягнув вказані витрати на підставі договору про надання адвокатських послуг від 12.10.2009 року №01/10/09, а посилання в позовній заяві на інший договір з юридичною компанією є опечаткою. Договір з адвокатом був доданий до матеріалів справи як і докази сплати зазначених коштів.

Розпорядженням заступника голови суду №99 від 09.03.2010 року у зв’язку з хворобою судді Лотоцької Л.О. склад суду було змінено і розгляд справи проводився колегією суддів у складі: головуючий суддя Євстигнеєв О.С, судді Бахмат Р.М, Швець В.В.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 03 вересня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір, відповідно до якого позивач прийняв на себе зобов’язання поставити, а відповідач –прийняти і оплатити продукцію в асортименті, якості і по ціні, зазначеній в підписаними сторонами договору специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору (п.1.1).

Сторони домовилися, що на кожну партію продукції сторони складають специфікацію, у якій зазначають найменування, асортимент, кількість, ціну і вартість продукції, яка підлягає поставці, а також строки поставки і строки оплати відповідної партії продукції (п.2.3).

Згідно договору приймання продукції по кількості і якості здійснюється покупцем відповідно до Інструкції Держарбітражу П-6 і П-7 від 15.06.1965 і 25.04.1966 року відповідно (з наступними змінами та доповненнями). При цьому, у випадку невідповідності якості поставленої продукції покупець зобов’язаний визвати представника постачальника для участі в прийманні продукції невідповідної якості та складанні акту (п.п. 2.5 і 2.6 Договору). Якість продукції повинна відповідати ДСТУ, ТУ (п.4.1).

Оплата кожної партії продукції здійснюється покупцем в строки, зазначені у відповідній специфікації (п.3.1) шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок постачальника. Датою оплати в цьому випадку є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (розділ 3 Договору).

В договорі сторонами також були встановлені відповідні санкції за невиконання або неналежне виконання обов’язків за договором: за недопоставку продукції, прострочення поставки постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення, а за прострочення оплати поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від вартості несплаченої в строк продукції за кожний день прострочення (п.5.2).

03.09.2008 року сторонами була підписана Специфікація №1 до договору поставки від 03.09.2008 року, відповідно до якої постачальник (позивач) постачає покупцю (відповідачу) профіль сталевий електрозварний (12 м), виготовлений зі сталі марки S355J2H, розміром 200х100х8 (мм), ГОСТ/EN 10219, вартістю 10860,00 грн. на суму 217200 грн. Згідно специфікації оплата здійснюється покупцем на умовах: 30% - попередня оплата (65160 грн.), 70% - за фактом відвантаження на протязі 2-х банківських днів (152040 грн.) –а. с. 11.

Поставка зазначеної в специфікації продукції була здійснена 18.09.2008 року за видатковою накладною №РН-0000121 (а.с.16) і отримана представником відповідача 18.09.2008 року за довіреністю №812 від 18.09.2008 року (а.с.15). Згідно зазначених документів відповідачу була поставлена продукція в кількості 20400 тон на суму 221544 грн.

Оплата за продукцію була здійснена частково: 08.09.2008 року в розмірі 65160 грн. у якості передплати за рахунком-фактурою №СФ-0000179 від 03.09.2008 року (а.с.13) і 17.09.2008 року в розмірі 100000 грн. (а.с.14), а всього на суму 165160 грн. Залишок заборгованості за поставлену продукцію склав 56384 грн.

Зазначена заборгованість станом на день розгляду справи сплачена не була.

Подаючи позов, заявник просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, 3% річних в сумі 1788,84 грн. за період з 22.09.2008 року по 12.10.2009 року (386 днів), індекс інфляції в розмірі 8062,91 грн. за період з 22.09.2008 року по 12.10.2009 року, пеню в розмірі 5159,14 грн. за період з 22.09.2008 року по 23.03.2009 року (183 дня).

На аркуші справи №46 є рукописна «позовна заява»від представника позивача Геєць Т.О. від 19.01.2010 року, у якій зазначено, що представник просить стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 56384 грн., 1500 грн. адвокатських послуг та витрати по справі. На даній заяві відсутня відмітка канцелярії суду про її надходження, але міститься позначка невідомої особи і дата 19.01.2010 року. До даної заяви не додано доказів її направлення іншій стороні по справі.

Оскільки заява подана представником з порушенням порядку її подання, без направлення іншій стороні по справі, із змісту заяви не вбачається, що саме мав на увазі представник, подаючи таку заяву (уточнення позовних вимог чи їх зменшення і чи має місце відмова від позовних вимог, викладених безпосередньо в позовній заяві) суд не мав право розглядати зазначену заяву, а повинен був продовжувати розгляд справи за первісно заявленими вимогами. Але в день подання цієї заяви судом було прийнято рішення по справі, що є порушенням прав відповідача, який не мав можливості ознайомитися з вимогами позивача.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду, який не розглянув по-суті заявлені в позові вимоги, не може вважатися обґрунтованим, а оскільки суд апеляційної інстанції користується правами суду першої інстанції, то в судовому засіданні справа переглядалася за вимогами, викладеними в первісно поданій позовній заяві.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За нормами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 5.3 договору сторони передбачили сплату пені при несвоєчасній оплаті продукції в розмірі 0,05 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено: “Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання”. Друга частина цієї статті визначає правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи специфікацією від 03.09.2008 року, яка є невід’ємною частиною договору, передбачена поставка сталевого профілю в кількості 20 тон., а фактично була проведена поставка цього профілю в кількості 20400 кг., тобто на 0,4 тони більше.

За таких обставин поставка продукції в кількості 20,000 тон на суму 217200 грн. є договірною поставкою, а поставка продукції в кількості 0,4 тони на суму 4344,00 грн. є позадоговірною поставкою.

1. Договірна поставка.

Оплата за договірну поставку повинна була здійснюватися відповідачем в порядку підписаної специфікації –протягом 2-х банківських днів з моменту відвантаження. В силу п.2.4 Договору датою поставки продукції є дата виписки постачальником товарної накладної. Зазначена накладна була виписана 18.09.2008 року. Два банківські дні, це відповідно 19.09.2008 року (п’ятниця) і 22.09.2008 року (понеділок). Отже, першим днем порушення зобов’язань по оплаті у відповідача є 23.09.2008 року (а не 22.09.2008 року, як про це зазначає позивач в розрахунку ціни позову). Тому, штрафні санкції (пеня), інфляція і річні повинні бути обраховані саме з 23.09.2008 року і по дні, зазначені позивачем в розрахунку, оскільки нарахування за інший період буде виходом за межі заявлених позовних вимог. Таким чином, обґрунтованим є нарахування відповідачу суми пені а період з 23.09.2008 року по 23.03.2009 року (182 дня) по ставці 0,05%, виходячи із неоплаченої суми за договірною поставкою (52040 грн.). що складає 4735,64 грн.

Сума 3% річних повинна обчислюватися за період з 23.09.2008 року по 12.10.2009 року (385 днів) із суми заборгованості в 52040 грн. і складає 1646,74 грн.

Сума індексу інфляції повинна обчислюватися за період з 23.09.2008 року по 12.10.2009 року із суми в 52040 грн. і складає 7441,72 грн.

2. Позадоговірна поставка.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги. Як вбачається із матеріалів справи такою вимогою є лист №32 від 15.07.2009 року, який був отриманий відповідачем, про що свідчить його відповідь за №56 від 22.07.2009 року. У даному листі позивач встановив строк оплати за поставлену продукцію (у тому числі за продукцію, яка була поставлена поза межами умов договору) –25.07.2009 року. Отже, відповідачу може бути нарахована сума 3% річних за період з 26.07.2009 року по 12.10.2009 року (79 днів) із суми позадоговірної поставки в 4344 грн., що складає 28,20 грн.

Сума індексу інфляції повинна обчислюватися за період з 26.07.2009 року по 12.10.2009 року із суми в 4344 грн. і складає 34,75 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму основного боргу в розмірі 56384 грн., 3 % річних в сумі 1674,94 грн., інфляційні в сумі 7476,47 грн., пеню за договірною поставкою в сумі 4735,64 грн., а також витрати по сплаті держмита і інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Сума адвокатської допомоги в розмірі 1500 грн, також підлягає стягненню в силу наступного: як вбачається із доданого до матеріалів справи договору про надання адвокатських послуг №01/10/09, укладеному 12.10.2009 року між позивачем і фізичною особою-підприємцем Бичковою О.С., остання прийняла на себе зобов’язання надати позивачу правову допомогу у юридичному аналізі фактичних обставин та складанні позовної заяви про стягнення грошової суми з ТОВ Виробниче підприємство „Агро-Союз”. Правова допомога була надана, що підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) від 14.10.2009 року (а.с. 26), а грошові кошти за ці роботи сплачені (платіжне доручення №247 від 14.10.2009 року –а.с. 25). Суб’єкт підприємницької діяльності, з яким був укладений договір є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльність №846 від 15.03.2007 року, а роботи за договором –є такими, що виконуються саме адвокатами –особами що мають відповідну кваліфікацію і знання. За таких обставин суд правомірно стягнув з відповідача витрати послуг адвоката. Послання скаржника на те, що договір укладався, кошти перераховувалися на ім’я фізичної особи-підприємця, а не адвоката, не є підставою для відмови у стягненні цих коштів, оскільки адвокатом і є фізична особа, а її статус не ставиться в залежність від наявності адвокатського свідоцтва і може свідчити лише про порушення законів про оподаткування фізичних осіб. Щодо тексту позовної заяви, то апеляційний господарський суд вважає, що була допущена описка, оскільки до справи наданий договір саме з адвокатом на надання відповідних послуг.

Доводи апеляційної скарги щодо поставки продукції неналежної якості і відповідного зменшення ціни такої поставки, а також відсутності договірних зобов’язань не можуть бути підставою для відмови в позові в силу наступного: факт укладення договору підтверджується наданими сторонами матеріалами, у тому числі факсовими (підписаними відповідними посадовими особами) копіями. Цей факт підтвердив і відповідач, подавши позовну заяву про визнання недійсним цього договору, у якій також підтвердив факт підписання договору. Крім того, умови поставки та оплати продукції зазначені у специфікації, наявність якої не спростовує відповідач.

Щодо поставки продукції неналежної якості, то слід зазначити, що відповідачем не виконані умови складання актів у порядку, передбаченому Інструкцією П-7, що позбавляє його права заперечувати відносно поставки неякісної продукції. Крім того, відповідач не виконав умови договору в частині виклику представника постачальника (п.2.6). До того ж, надані позивачем протоколи випробувань №26/5-1612 і №26/2-Д026 не містять відомостей, яка саме продукція надавалася для випробувань. Слід також відмітити, що на випробуваннях тестувалася продукція на відповідність ГОСТам 18895-97 і 10006, а за специфікацією продукція повинна відповідати ГОСТу 10219.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Агро-Союз" (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року у справі №6/507-09 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Агро-Союз" (52005 Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1, код ЄДРПОУ 31682313) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Трубопрофіль” (04210 м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, код ЄДРПОУ 35633973) 56384 грн. 00 коп. заборгованості, 1674 грн. 94 коп. 3% річних, 7476 грн. 47 коп. інфляційних, 4735 грн. 64 коп. пені, 702 грн. 71 коп. витрат по сплаті державного мита, 232 грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 1500 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

В іншій частині позовних вимог відмовити”.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Головуючий О.С. Євстигнеєв

Судді: Р.М. Бахмат

В.В. Швець

(постанова виготовлена у повному обсязі 10.03.2010 року)