Постанова № 8268174, 10.03.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2010 року Справа № 18/120-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача –Буря О.Є., довіреність № 65-4016 від 19.09.08;

відповідача –не з’явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином в судовому засіданні 01.03.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольські феросплави” м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2009 року

у справі № 18/120-09

за позовом відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь

до товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольські феросплави”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 2 441 563 грн. 20 коп.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольські феросплави”, м.Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь

про визнання зобов’язання таким, що не виникло

          В судовому засіданні 01.03.2010р. було оголошено перерву до 10.03.2010р. (ст.ст.77 ГПК України).

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2009р. (суддя Петрова В.І.) по справі № 18/120-09 за позовом відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” м.Нікополь (далі –ВАТ “Нікопольський завод феросплавів”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольські феросплави”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ “Нікопольські феросплави”) про стягнення 2 441 563 грн. 20 коп. та за зустрічним позовом ТОВ “Нікопольські феросплави” м.Дніпропетровськ до ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” м.Нікополь про визнання зобов’язання таким, що не виникло первісний позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 2 441 563 грн. 20 коп. боргу, 24 415 грн. 64 коп. витрат по держмиту, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову –відмовлено (а.с.132-134, т.2).

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань по повній та своєчасній оплаті вартості поставленої продукції; в частині вимог по зустрічному позову –відсутністю правових підстав для задоволення вимог.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржив в апеляційному порядку відповідач по справі –ТОВ “Нікопольські феросплави” м.Дніпропетровськ, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати через порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, матеріалам, обставинам справи, зокрема:

          - господарським судом не прийнято до уваги доводи скаржника про те, що строк оплати згідно з умовами договору (п.3.5 договору), нормами Цивільного кодексу України (ст..530 ЦК України) ще не наступив, оскільки відповідно до п.3 5 договору перерахування грошових коштів за отриманий товар здійснюється протягом 150 календарних днів з дня отримання покупцем залізничних квитанцій та/або товаротранспортної накладної, сертифікату якості, податкової накладної, жодного із цих документів відповідач не отримав, а згідно зі ст..33 ГПК України позивач не довів їх надсилання відповідачу; отже, на думку скаржника, строк оплати товару за контрактом ще не наступив;

          - крім того, господарський суд не звернув увагу на те, що 17.04.2006р. була укладена додаткова угода № 3/1968 до договору № 068003/3880 від 28.12.2005р. відповідно до якої були внесені зміни в п.3.5 договору, в новій редакції оплата товару здійснювалась за 100% передоплатою, але всупереч цим умовам позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 848 010 грн. без будь-якої попередньої оплати, вимога про оплату товару в порядку ст.530 ЦК України відповідачу не надсилалась;

          - господарським судом порушено вимоги ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 666, 692 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України;

          - також в позові позивач наполягав на стягненні боргу за товар з відстроченням сплати, не змінюючи підставу позову в частині стягнення попередньої оплати за вже поставлений товар, клопотання до суду про вихід за межі позову не подавав.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

28.12.2005р. між ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” (позивач по справі, “постачальник” за договором) та ТОВ “Нікопольські феросплави” (“покупець” за договором, відповідач по справі, скаржник) було укладено контракт № 068003/3880, відповідно до якого “постачальник” зобов’язався поставити та передати у власність “покупця”, а “покупець” прийняти та оплатити товар на умовах, в кількості та строки, визначені в специфікаціях №№ 1, 2 до цього контракту, які є невід’ємною його частиною.

Згідно з п.2.1 р.2 договору поставка товару здійснюється за цим контрактом на умовах FCA Нікополь, з наступною доставкою товару за рахунок “покупця”. Згідно з цим пунктом станція призначення та вантажоотимувач за цим контрактом визначається згідно з рознарядкою “покупця”, узгодженою з “постачальником”, вантажовідправником визначений позивач.

Пунктом 2.3 р.2 цього контракту сторони узгодили, що датою поставки та моментом переходу права власності на товар вважається дата підписання повноважними представниками сторін акту приймання-передачі товару (р.2 контракту (а.с.16-18, т.1)).

Розділом 3, п.3.5 цього контракту сторони визначили, що “покупець” здійснює оплату товару, який поставляється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок “постачальника” протягом 150 календарних днів з дати виписки “постачальником” відповідного рахунку-фактури; оплата здійснюється за умови отримання “покупцем”: копії залізничної накладної або товарно-транспортної накладної, сертифікату якості, податкової накладної.

Згідно з 8.5 р. 8 контракту строк його дії з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.

До зазначеного контракту сторонами було оформлено та підписано специфікації №№ 1, 2 (а.с.19, 20, т.1).

18.01.2006р., 06.03.2006р. до вказаного контракту сторони узгодили та підписали додаткові угоди № 1/173, № 2/764 (а.с.21, 22, т.1).

17.04.2006р. до контракту від 28.12.2005р. сторони також узгодили та підписали додаткову угоду № 3/1968 (а.с.23, т.1), відповідно до якої внесли зміни до п.3.5 р.3 контракту, виклавши цей пункт в наступній редакції: “Покупець здійснює оплату товару, який поставляється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок “постачальника” на умовах 100% передплати з урахуванням залізничного тарифу”.

Докази визнання недійсними в встановленому законом порядку контракту від 28.12.2005р., додаткових угод до нього, їх розірвання, зміни відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

На виконання умов вищевказаного контракту від 28.12.2005р. позивач здійснив відвантаження продукції протягом з 19.01.2006р. по 23.04.2006р. в кількості 3524,40 тон фероселікомарганцю на суму 23 107 353 грн. 81 коп. (а.с.46-47, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.46-47, т.1), пояснень представників обох сторін, після проведення часткових розрахунків за продукцію в сумі 20 665 790 грн. 61 коп., поставлену за цим контрактом у січні-березні 2006 року (а.с.81-86, 89, т.2) залишилась неоплаченою вартість поставленої продукції по наступним відправленням:

- 03.04.2006р. на суму 1 209 883 грн. 20 коп., на оплату якої було виписано рахунок № 137316 (направлений також відповідачеві 15.09.2009р. (а.с.28, 29-34, 74-76, т.1); оформлено акт приймання-передачі сторонами від 03.04.2006р. (а.с.65, т.1) по передачі вантажу по залізничним накладним: № 45637551 в н/вагоні № 65517740 (а.с.129, т.1), № 45637550 в н/вагоні № 67593830 (а.с.128, т.1), № 45637549 в н/вагоні № 67856377 (а.с.127, т.1), № 45637540 в н/вагоні № 67856377 (а.с.30, 126, т.1);

- 12.04.2006р. на суму 302 655 грн. 60 коп., на оплату якої було оформлено рахунок № 137486 (направлений також відповідачеві 15.09.2009р. (а.с.35, 74-76, т.1)); оформлено сторонами акт приймання-передачі продукції № 137486 (а.с.58, т.1) по передачі вантажу по залізничній накладній № 45638189 в н/вагоні № 67677831 (а.с.36, т.2, а.с.37, т.1);

- 13.04.2006р. на суму 301 815 грн. 60 коп., на оплату якої оформлено рахунок № 137540 (направлений відповідачеві 15.09.2009р. (а.с.74-76, т.1)); оформлений сторонами акт приймання-передачі продукції (а.с.61, т.1) в двохсторонньому порядку на отримання продукції по залізничній накладній № 45638278 в н/вагоні № 67870733 (а.с.37, т.2);

- 22.04.2006р. на суму 560 858 грн. 40 коп., на оплату якої було оформлено рахунок № 137674 (який направлено відповідачеві 15.09.2009р. (а.с.38, 74-76, т.1)), оформлений двохсторонній акт приймання-передачі продукції від 22.04.2006р. (а.с.60, т.1), яка надійшла в н/вагонах №№ 63817373, 65950859 по залізничним квитанціям №№ 45731633, 45731634 (а.с.38-42, т.1);

- 23.04.2006р. на суму 287 151 грн. 00 коп., на оплату якої було оформлено рахунок № 137672 (а.с.43-45, т.1), який було також надіслано вдруге відповідачеві 15.09.2009р. (а.с.74-76, т.1); акт приймання-передачі сторонами продукції від 23.04.2006р. (а.с.59, т.1), поставленої по залізничній квитанції № 45731713 в н/вагоні № 60618642 (а.с.34, т.2).

Отже, факти поставок по вищевказаним залізничним накладним (квитанціям) на адресу відповідача підтверджується як оформленням в двохсторонньому порядку актами приймання-передачі продукції за контрактом від 28.12.2005р., так і вищезазначеними залізничними квитанціями (накладними).

30.09.2007р. сторонами було складено та оформлено акт звірки розрахунків по вищевказаному контракту (а.с.46-47, т.1), який не було завірено печаткою відповідача, але жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України відповідачем не спростовано дані, визначені в цьому акті.

Докази оплати вартості поставленої продукції по вищевказаним актам приймання-передачі, накладним, рахункам в повному обсязі та в строки, передбачені контрактом або докази її повернення позивачеві, приймання на зберігання відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи судами обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

З урахуванням проведених відповідачем оплат протягом січня-травня 2006 року заборгованість відповідача становить 2 441 563 грн. 20 коп. (а.с.46-47, т.1, а.с.81-86, 89, т.2), що підтверджується актом звірки від 30.09.2007р. (а.с.46-47, т.1), сума боргу –2 441 563 грн. 20 коп., її розрахунок ніяким чином не спростовується скаржником, контррозрахунок боргу відсутній в матеріалах справи, не надавався скаржником при розгляді справи судам обох інстанцій.

15.06.2009р. позивач потворно направив відповідачу податкові накладні, сертифікати якості, залізничні квитанції, рахунки, що підтверджується листом від 15.06.2009р., поштовим описок вкладення в цінний лист (а.с.74-77, т.1). Факт отримання зазначених документів не спростовано скаржником жодним доказом відповідно до ст.33 ГПК України.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України встановлено обов’язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки форма такої вимоги законом не встановлена, то кредитор може звернутись до боржника шляхом звернення з листом, претензією, направивши рахунок на оплату тощо. Отже, зазначене було здійснено позивачем шляхом виписки рахунків на оплату, які були направлені як 15.06.2009р. (а.с.74, 76, т.2), так і були в наявності у відповідача, оскільки їх дати та номери повністю відображені відповідачем в двосторонньому акті звірки станом на 30.09.2007р. (а.с.28, 35, 38, 43, 46-47, т.1), на номери та дати рахунків містяться посилання в платіжних документах відповідача (а.с.89, т.2).

Відповідно до ст.666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Докази, підтверджуючи ті обставини, що відповідач звертався з такою вимогою про надання переліку документів, передбачених у п.3.5 р.3 контракту до відповідача відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Докази повернення з цих підстав продукції, поставленої без повного переліку документів, передбачених п.3.5 р.3 контракту, прийняття її на відповідальне зберігання в зв’язку з цим також відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником відповідно до ст..33 ГПК України судам обох інстанцій при розгляді справи.

За цих обставин колегія суддів виходить із вищевикладеного та наявних у справі доказів, зокрема, платіжних документів, акту звірки з посиланням на номери та дати рахунків, актів приймання-передачі товару, залізничних квитанцій, накладних, сертифікатів якості (а.с.24-45, т.1) та презумпції “належного виконання обов’язків” за контрактом позивачем щодо передання повного пакету документів, передбачених п.3.5 р.3 контракту від 28.12.2005р.

Доводи скаржника про неотримання вимоги в порядку ч.2 ст.530 ЦК України про передоплату продукції, поставленої після 17.04.2006р. (поставки продукції 22.04.2006р. та 23.04.2006р.) не приймаються колегією суддів, оскільки рахунки на оплату №№ 137674, 137672 було направлено відповідачеві також 15.09.2009р. (а.с.74, 76, т.1), тобто до прийняття оскаржуваного судового рішення, що не спростовується жодним доказом відповідача в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України. Крім цього, при здійсненні платежів 21.04.2006р. (а.с.89, т.2) скаржник у цільовому призначенні платежу посилався на рахунки № 01 від 20.04.2006р., № 14 від 20.04.2006р., тобто такі рахунки були в наявності у відповідача, що є вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

Доводи скаржника щодо невиконання відповідачем свого обов’язку по передачі пакету документів згідно з п.3.5 р.3 контракту для оплати продукції, поставленої до 17.04.2006р., то ці доводи не приймаються, оскільки: по-перше, продукцію було прийнято на підставі двохсторонніх актів приймання-передачі, використано (докази протилежного відсутні), частково оплачено 21.04.2006р. (а.с.86, т.2), тобто відповідач мав повний пакет документів, передбачений п.3.5 р.3 контракту, здійснюючи часткову оплату; по-друге, акт звірки (а.с.46-47, т.1) містить посилання на дати та номери рахунків та акти приймання-передачі продукції, тобто зазначені докази були в наявності у відповідача; по-третє, у відповідності до ст..666 ЦК України відповідач не звертався до позивача з вимогою про надсилання пакету документів, передбаченого п.3.5 р.3 контракту, докази протилежного відсутні в матеріалах справи, не надано скаржником судам обох інстанцій.

Щодо наявності у відповідача податкових накладних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну (підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного вище закону).

Згідно довідки Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції № 287/238.00186520 від 03.10.2006 року “Про результати невиїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” (код 00186520) з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Нікопольські феросплави” (код 33857100) за січень-червень 2006 року” між сторонами, зокрема, укладено контракт та виписані податкові накладні, суми податку на додану вартість по яких включені до податкового зобов’язання у відповідних періодах, відображених у реєстрі виданих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за січень-червень 2006 року (а.с.149-155, т.1).

Враховуючи викладене, правові підстави щодо зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення в частині первісного позову відсутні.

У відповідності до ст.60 ГПК України відповідач звернувся до позивача з зустрічним позовом (а.с.112-115, т.3), який було прийнято господарським судом до розгляду (а.с.120, т.3). Згідно з прохальною частиною зустрічної позовної заяви відповідач просив визнати зобов’язання ТОВ “Нікопольські феросплави” перед позивачем за договором № 0680003/3880 від 28.12.2005р. на суму 2 441 563 грн. 20 коп. таким, що не виникло.

Враховуючи вищевикладене по вимогам за первісним позовом, зустрічний позов не підлягає задоволенню, тому господарським судом зроблений правильний та обґрунтований висновок в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення щодо відмови в його задоволенні.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі на підставі ст..79 ГПК України в зв’язку з подальшим оскарженням до Верховного Суду України ухвали Вищого господарського суду України від 21.12.2009р. по цій справі, то це клопотання не може бути задоволено з огляду на приписи ст..27 ГПК України, ст.12 Закону України “Про судоустрій” щодо права на оскарження таких ухвал (а.с.19, т.3).

За цих обставин правові підстави щодо задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи, що скаржником при подачі апеляційної скарги державне мито за апеляційною скаргою було сплачено лише за первісний позов, а в апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення повністю, задовольнив зустрічний позов та відмовити в первісному позові, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне достягнути зі скаржника державне мито за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2009р. по справі № 18/120-09 –залишити без змін; апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольські феросплави” м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольські феросплави” м.Дніпропетровськ в доход державного бюджету 42 грн. 50 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

          Видачу наказу відповідно до ст.ст.116-118 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.

Головуючий                               О.М. Виноградник

Судді                               О.В. Джихур

                                                                                           О.М.Лисенко