Постанова № 8267604, 15.02.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2010 року Справа № 14/270-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П. (доповідача)

суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

при секретарі: Резніченко С.Ю.

Представники сторін:

від позивача : Тарновецький П.Я., довіреність № б/н від 16.06.09 р.

представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Котнар”, м. Рівне на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.09р. у справі 14/270-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Котнар”, м. Рівне

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сальве Алко”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 550 140,12грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2009р. по справі № 14/270-09 (суддя –Панна С.П.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, та не надано суду будь - яких доказів в підтвердження того, що відповідачем порушені зобов’язання за договором поставки № 31/12/34 від 31.12.07р.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2009р. у справі № 14/270-09 та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що при вирішенні спору по суті за результатами встановлення обставин у справі, суду першої інстанції належало оцінити предмет і підстави заявленого позову та з’ясувати чи підлягає задоволенню позов, про який просить позивач, з огляду на встановлені судом конкретні обставини у справі. Внаслідок неправильного застосування норм діючого законодавства України та недоведеності обставин справи, які суд визнав доведеними, господарський суд дійшов невірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.12.2009р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено у судовому засіданні на 27.01.2010р. на 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 27.01.2010р. розгляд справи відкладався до 15.02.10р. на 10:30год.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника до судового засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.

За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача і пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, рішення має бути скасовано, позовні вимоги мають бути задоволені у повному обсязі, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 31.12.2007 року позивач (ТОВ "Торговий дім "Котнар") і відповідач (ТОВ "Сальве Алко") уклали договір № 31/12/34, згідно п. 1.1 розділу 1 якого постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання передати товар у власність покупця, останній прийняти і оплатити його на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 3.5. договір № 31/12/34 від 31.12.2007 року, дистриб’ютор (Відповідач) зобов'язаний здійснити оплату за отриманий товар впродовж 35 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.

В мотивувальній частині рішення зазначено, що за договором поставки № 31/12/34 від 31.12.2007 р. позивачем було поставлено товар на загальну суму розміром 1 420 066,46 грн., що підтверджується накладними за період з 15.01.2008 р. по 08.04.2009 р. наявними в матеріалами справи (а.с. 21-129 т.8), які були повністю оплачені Відповідачем, а заборгованість виникла в результаті поставки товарів за договором № 01/02 від 01.02.2007р.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на виконання умов договору за період з 31.07.2008 року по 25.12.2008 року по договору поставки № 31/12/34 від 31 грудня 2007 року за поставлений товар відповідач, ще до звернення позивача до суду сплатив позивачеві суму розміром 1420066,67 грн. (а.с. 130-134), що визнав підставою для відмови позивачу у стягненні суми основного боргу 389264,17 грн.

Але, судова колегія вважає зазначений висновок суду першої інстанції таким, що не відповідає фактичним обставинам справи з підстав наведених нижче.

В позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог позивач посилався на те, що станом на 01.12.2008р. заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складала 756 127,24 грн., що підтверджується, зокрема, актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2008 року від 05.01.2009 р.

На вимогу суду першої інстанції, позивачем було обґрунтовано розмір заборгованості станом на 01.12.2008р. із залученням до матеріалів справи видаткових накладних, товарно-транспортних накладних і довіреностей.

Так, 01 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про діяльність в якості Дистриб'ютора (далі - Договір-2007).

На виконання умов Договору-2007 у період з 01.02.2007р. по 31.12.2007р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 919 993,44 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними наявними в матеріалах справи.

За період з 01.02.2007р. по 31.12.2007р. відповідач повернув товар на загальну суму 91 707,10 грн., що було зараховано в рахунок погашення заборгованості.

За період з 01.02.2007р. по 31.12.2007р. відповідач сплатив позивачу грошові кошти в сумі 3 263 979,70грн., що підтверджується, зокрема, актами звірки взаємних розрахунків за 2007 рік.

Таким чином, станом на 01.01.2008р. заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару за Договором-2007 складала 564 306,64 грн.

За період з 01.01.2008р. по 21.02.2008р. включно, відповідач погасив заборгованість за поставлений товар за Договором-2007 в сумі 564 306,64 грн.

Пунктом 10.1. Договору-2007 встановлено, що даний договір діє до 31 грудня 2007 року включно в частині надання постачальником товарів, а в частині оплати дистриб'ютором за товар - до повного виконання зобов'язань за даним договором.

Пунктом 10.2. Договору-2007 передбачено, що у випадку, якщо жодна сторона в місячний термін до закінчення строку дії даного договору не заявить заперечень щодо продовження співпраці в категоричній формі, договір вважається автоматично пролонгованим на такий самий строк, та на таких самих умовах.

Позивач за погодженням з Відповідачем заперечив про продовження дії Договору-2007, в результаті чого між позивачем та відповідачем був укладений Договір про діяльність в якості Дистриб'ютора № 31/12/34 від 31.12.2007р.

З огляду на зазначене, судова колегія доходить висновку, що з 31.12.2007 року Договір-2007 втратив чинність, а тому за ним не могли бути здійсненні поставки товару у 2008-2009 роках.

Висновок господарського суду Дніпропетровської області про те, що за Договором-№31/12/34 від 31.12.2007 р. позивачем було поставлено товар на загальну суму розміром 1 420 066,46 грн., що підтверджується накладними за період з 15.01.2008р. по 08.04.2009р. наявними в матеріалами справи (а.с. 21-129 т.8), спростовується додатками № 1 до Договору-2008.

Так, до договору №31/12/34 від 31.12.2007р. сторонами було погоджено додаток № 1, у якому зазначено асортимент та ціни на товар.

В подальшому у зв'язку із зміною ціни або асортименту товару сторонами погоджувалися нові додатки № 1 до договору №31/12/34 від 31.12.2007р., які долучені до матеріалів справи.

Судова колегія також звертає увагу на те, що позивачем для порівняння також було додано додатки №1 до Договору-2007, які відрізнялися від додатків № 1 до договору №31/12/34 від 31.12.2007, зокрема ціною товару.

Весь товар, який був поставлений позивачем та прийнятий Відповідачем за період з в01.01.2008р. і до моменту звернення до суду постачався в асортименті та за цінами, зазначеними у додатках № 1 до договору №31/12/34 від 31.12.2007р., а не до Договору -2007.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно не було враховано, що за період з 01.01.2008р. і до моменту звернення до суду за договором №31/12/34 від 31.12.2007 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 493 143,40 грн.

Дійсно, матеріалами справ підтверджено, що за період з 01.01.2008р. і до моменту звернення до суду позивача з позовом, відповідач повернув товар на загальну суму 110 278,49 грн., що було зараховано в рахунок погашення заборгованості. А за період з 01.01.2008р. і до моменту звернення позивача до суду, відповідач сплатив позивачу грошові кошти в сумі 2 993 600,74 грн.

Тобто, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем складала 389 264,17 грн. Доказів погашення заборгованості в розумінні ст. 33 ГПК України, суду сторонами не надано.

Крім того, слід зауважити, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на договір поставки № 31/12/34 від 31.12.2007p., який сторонами не укладався. Сторонами укладався договір про діяльність в якості Дистриб'ютора № 31/12/34 від 31.12.2007 p., який регулював крім правовідносин з поставки товару, ще й правовідносини щодо дистрибуції товару.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач обґрунтував існування заборгованості та порушення відповідачем своїх зобов'язань, а тому судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволені позову.

Згідно частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ч. ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, визнав встановленими недоведені обставини справи, дійшов висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до винесення необґрунтованого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача у повному обсязі, скасування рішення суду першої інстанції та про необхідність винесення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Котнар”, м. Рівне на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.09р. у справі 14/270-09 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.09р. у справі №14/270-09 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сальве Алко”, м. Дніпропетровськ (ЄРДПОУ 34823381, 49128, м. Дніпропетровськ, Донецьке шосе, 9а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Котнар”, м. Рівне ( ЄРДПОУ 33724052, 33009, м. Рівне, вул. Кн. Володимира,112а) 389264,17 грн. - основного боргу, 42098,64 грн. - інфляційних, 54460,93 грн. - пені, 30246,50 грн. - штрафу, 6805,46 грн. - 3% річних, 27200,43 грн. - відсотків за користування чужими коштами, 826,14 грн. –державного мита в тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією, 118,00грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області, на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя П.П. Павловський

СуддяВ.В. Швець

СуддяО.В. Чус