Постанова № 8267473, 26.01.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2010 року Справа № 5/168-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.- доповідача

суддів: Кузнецової І.Л, Сизько І.А.

при секретарі: Вроні С.В.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, свідоцтво НОМЕР_1 від 03.11.09, підприємець;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №б/н від 07.12.09, представник; ОСОБА_4, довіреність №б/н від 07.12.09, представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Грація” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009 року у справі № 5/168-09

за позовом субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Кривий Ріг

до товариства з обмеженою відповідальністю “Грація”, м. Кривий Ріг

про стягнення 8 931 грн. 16 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009 року у справі №5/168-09 (суддя Шевченко С.Л.) задоволено частково позовні вимоги про стягнення з відповідача винагороди за виконані роботи згідно договору №01/09-08 від 01.09.2008 року. З товариства з обмеженою відповідальністю “Грація” на користь субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 стягнуто 5000 грн. 00 коп. основного боргу, 639 грн. 90 коп. пені, 100 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 66 грн. 58 коп. 3% річних, а також 121 грн. 57 коп. державного мита і 76 грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди позивачу відмовлено.

09.06.2009 року на виконання рішення видано наказ.

Рішення мотивовано тим, що в порушення умов договору №01/09-08 від 01.09.2008 року на ведення справ у господарському суді відповідач не сплатив позивачу винагороду в розмірі 5000 грн. 00 коп. Тому повинен сплатити суму боргу, передбачену п.8.2 договору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить оскаржуване ним рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: на відсутність в матеріалах справи належних доказів повідомлення відповідача про судове засідання, недоведеність позовних вимог.

В запереченнях та доповненнях до заперечень на апеляційну скаргу позивач вважає вимоги апеляційної скарги необґрунтованими, безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. Посилається на пропуск апелянтом передбаченого ст.93 ГПК України трьохмісячного строку на оскарження рішення суду, на доведеність своїх вимог наявними у справі доказами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 01/09-08 доручення на ведення справ у господарському суді (а.с. 10).

Відповідно до п.п.1.1, 2.1 договору виконавець (позивач) зобовязується надати замовнику (відповідачу) консультаційні та юридичні послуги, щодо захисту інтересів товариства з обмеженою відповідальністю “Грація” (представництво в господарському суді) з метою скасування позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Астрела” до товариства з обмеженою відповідальністю “Грація” про стягнення штрафних санкцій за користування приміщенням за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, 12В.

Відповідно до п. 3.1 договору позивач зобовязався надати відповідачу усні та письмові консультації з юридичних питань у даній справі, складати проекти необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв та особисто приймати участь та представляти інтереси замовника в господарському суді.

Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що замовник сплачує вартість документів, складених виконавцем з моменту реєстрації їх в канцелярії установ, підприємств, а відповідно до п. 6.2. зобовязується здійснити оплату винагороди в розмірі 5 000 грн. 00 коп. протягом 2-х днів після набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто підставою для сплати позивачу винагороди в розмірі 5000 грн. 00 коп. є виконання СПД ОСОБА_2 умов договору щодо участі і представництва товариства з обмеженою відповідальністю “Грація” в господарському суді.

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.510 цього ж кодексу встановлено, що сторонами у зобовязанні є боржник і кредитор.

У зобовязанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Якщо кожна із сторін у зобовязанні має одночасно і права, і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобовязана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Боржник, відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України, зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

З наявної у справі копії рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2008 року у справі № 25/225-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Астрела” до товариства з обмеженою відповідальністю “Грація” про спонуканні вчинити певні дії вбачається, що предметом цього спору є зобовязання відповідача звільнити приміщення магазину по вул. Ногіна, 12В в м. Кривому Розі і представниками товариства з обмеженою відповідальністю “Грація” у судовому засіданні згідно довіреності були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 24-25).

Позивач особисто участі в судовому процесі як представник товариства з обмеженою відповідальністю “Грація” не приймала. В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу позивач посилалася на п.п. 4.2 договору сторін, ст.ст.837, 208 Цивільного кодексу України та на те, що вона уклала цивільно-правовий договір з ОСОБА_5 який на підставі виданої відповідачем довіреності представляв його інтереси відповідача, що була предметом договору № 01/09-08.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору

Договір сторін не передбачає можливість покладання виконання договору на іншу особу. Доказів виконання позивачем умов договору щодо підготовки нею документів, консультацій та ін. матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін на підставі належних та допустимих доказів повинна довести свої вимоги та заперечення.

Таким чином доводи позивача про виконання ним умов договору № 01/09-08 належним чином не доведені.

Господарський суд дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем прав позивача та безпідставно стягнув зазначені в рішенні суми.

Доводи скаржника про порушення господарським судом норм процесуального права щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи не знайшли свого підтвердження, суперечать наявним у справі доказам. За юридичною адресою відповідача суд надсилав повідомлення, однак вони повернуті поштою після закінчення терміну зберігання.

Щодо заперечень позивача про пропуск скаржником процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою, слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

При цьому ч.2 ст.93 Господарського процесуального кодексу України встановлює можливість відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання).

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Отже, у кожному конкретному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, має зробити мотивований висновок стосовно поважності чи неповажності причин його пропуску.

Матеріали даної справи свідчать, що оскаржуване в апеляційному порядку рішення господарського суду Дніпропетровської області оголошено згідно протоколу судового засідання в повному обсязі 28.05.2009 року, 09.06.2009 року видано наказ, направлено сторонам 15.06.2009 року. Судом порушено вимоги ст.87 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розсилання рішень та ухвал, відповідно до якої рішення та ухвали розсилаються сторонам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку.

Гарантія права сторони на перегляд судового рішення в апеляційному порядку встановлена законодавчо.

Порушення цієї гарантії місцевим господарським судом є обставиною, яка відповідно до ч.1 ст.53 Господарського процесуального кодексу України повинна враховуватися при встановленні причин пропуску стороною строку подання апеляційної скарги, визначеного ч.1 ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин колегія суддів вважала необхідним при прийнятті апеляційної скарги поновити скаржнику пропущений ним з поважної причини строк на апеляційне оскарження рішення.

Дана позиція колегії суддів узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеній в постанові від 14.05.2008 року по справі №1/228-07 (35/153).

Оскільки оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України на користь скаржника слід стягнути витрати за розгляд апеляційної скарги в розмірі 300 грн. 24 коп., які підтверджуються квитанцією (а.с.43).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009 року у справі № 5/168-09 скасувати.

В позові відмовити.

Припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2009 року у справі № 5/168-09.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 50029, ЄДРПОУ 24612015, р/р 26004060023555 в КБ “Приватбанк”, МФО 305750) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Грація” (вул. Ногіна, 12А/1, м. Кривий Ріг, 50029, ЄДРПОУ 13446996, р/р 26008534203001 в КБ “Приватбанк”, МФО 305750) витрати за розгляд апеляційної скарги в розмірі 300 грн. 24 коп.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.А. Сизько

Підписано в повному обсязі 08.02.2010 року