Постанова № 8267461, 08.02.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2010 року Справа № 9/257-09(1/161-08)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів:                     Стрелець Т.Г., Головко В.Г.

при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.

з участю помічника прокурора Поліщук Є.Б.

та представників сторін :

позивача - Кулик Т.А.

відповідача - Шестірікова В.В.

третьої особи –Білоусова І.О.

розглянувши апеляційне подання прокурора Самарського району м. Дніпропетровська на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2009р. у справі

за позовом Прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради

до відповідача Приватного агропромислового підприємства “М-Самара-М”, м. Дніпропетровськ

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області

про стягнення 769947,96гр.

В С Т А Н О В И В :

16.05.2008р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про стягнення з приватного агропромислового підприємства “М-Самара-М” (далі ПП “Самара”) 769947,96гр. Свої вимоги прокурор обґрунтував тим, що внаслідок самовільного призначення використання відповідачем земельної ділянки площею 16,8га розташованої за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська,23 було завдано збитків в сумі 229354,51гр. Крім того, внаслідок використання цієї ж земельної ділянки було завдано шкоду в сумі 769947,96гр., які прокурор просив стягнути з ПП “Самара”.

Справа неодноразово розглядалась судами різних рівнів (т3 а.с.27-34, 147-150, т4 а.с.107-115).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2009р. рішення судів щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 229354,51гр. скасовано та направлено на новий розгляд.

Прокурором, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України, змінено позовні вимоги (т5 а.с.125-127) та зменшено ціну позову до 229354,51гр.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2009р. (суддя Подобєд І.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням, прокурор звернувся з апеляційним поданням, в якому, посилаючись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт послався на те, що висновок суду про те, що спірні землі не відносяться до земель історико-культурного призначення, що унеможливлює стягнення завданих їх самовільним зайняттям збитків, є помилковим.

У своєму відзиві відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Представник Дніпропетровської міської ради в судове засідання, призначене для розгляду апеляційного подання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність позивача, якого належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційного подання, вислухавши представників сторін, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав :

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 1998р. ПП “Самара” самовільно, без будь-яких правових підстав, займає земельну ділянку площею 16,8га, розташовану за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська.23. При цьому відповідачем не виконано рішення господарського суду від 27.04.2004р. у справі №25/80 про зобов’язання ПП “Самара” повернути спірну земельну ділянку (т1 а.с.140-143, 147-151). Зазначені обставини підтверджуються залученими до справи доказами та не заперечуються самим відповідачем.

Наслідком цих протиправних дій відповідача стало пред’явлення прокурором позову про відшкодування завданих самовільним користуванням землі збитків та порушення прокуратурою Самарського району кримінальної справи відносно директора ПП “Самара” Вдовіна М.М. На час розгляду господарської справи №9/257-09 Вдовіна М.М. оголошено у розшук в зв’язку з тим, що останній скривається від органів досудового слідства (т1 а.с.138-139, т5 а.с.11-12).

Позовні вимоги прокурора обґрунтовано тим, що ПП “Самара” незаконно та самовільно займає земельну ділянку. При цьому розмір вказаних збитків прокурором визначено на підставі приписів Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (затв. постановою КМ України №963 від 25.07.2007р.) Розрахунок розміру збитків, завданих самовільним зайняттям земельної ділянки здійснено державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області, тобто особою, зазначеною у п.7 вказаної Методики (т1 а.с.10). При цьому прокурор та державна екологічна інспекція використали передбачену Методикою формулу обрахунку збитків.

Відмовивши в задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що розрахунок розміру завданих збитків, наведений у позові прокурора та відповідному документі державної екологічної інспекції неправильний, оскільки у формулі у показнику ПС замість середньорічного доходу з земель лісогосподарського призначеннязастосовано середньорічний дохід з земель історико-культурного призначення.

Проте висновки суду першої інстанції щодо неможливості застосування вищенаведених розрахунків розміру завданих державі є помилковим з огляду на таке.

Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області, як вбачається з відповідного Положення (т1 а.с.42-47), є структурним підрозділом Мінприроди, тобто державним органом, вповноваженим на виконання функцій держави у сфері охорони навколишнього природного середовища. Отже, враховуючи роз’яснення Президії Вищого господарського суду України №02-5/35 від 26.01.2000р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” прийняті вказаною інспекцією рішення, приписи та акти, оформлені у вигляді офіційного письмового документу, є актом державного органу та мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залучений до матеріалів справи розрахунок є невід’ємною частиною акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.02.2008р., тобто як розрахунок так і акт від 28.02.2008р. є актом державного органу.

Вказане підтверджується приписами Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (затв. наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. N110), якою передбачено можливість окремого оскарження розрахунку розміру заподіяної шкоди (збитків) порушником земельного законодавства.

Відповідач наданого йому права оскаржити у передбачений законом спосіб розрахунок державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області не використав, а тому, за відсутності рішення суду про визнання недійсним акту державного органу, суд першої інстанції не мав підстав не застосовувати його у спірних правовідносинах.

Крім того, колегія суддів враховує те, що відповідачем грубо та демонстративно на протязі тривалого часу порушуються вимоги чинного законодавства відносно об’єкту, який відповідно до ст.13 Конституції України, ст.1 ЗК України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. В той же час, згідно зі ч3 ст.16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи у разі порушення нею положень ч.2-5 ст.13 цього Кодексу. Оскільки дії ПП “Самара” та її керівника, який на протязі тривалого часу переховується від органів досудового слідства, безсумнівно свідчать про порушення приписів ч2-4 ст.13 ЦК України, колегія суддів не вбачає правових підстав для того, щоб з власної ініціативи здійснювати дії по визнанню частково або в повному обсязі недійсним акту органу державної влади.

Оскільки факт самовільного використання спірної земельної ділянки доведено матеріалами справи, розрахунок завданих збитків визначено органом державної влади, що діяв в межах своїх повноважень, то вимоги прокурора про стягнення збитків ґрунтуються на чинному законодавстві, зокрема, ст.156,157,211 ЗК України.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути скасовано через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права на підставі п4 ч1 ст.104 ГПК України. відсутніми передбачені ст.104 ГПК України підстави для скасування чи зміни рішення.

Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційне подання прокурора Самарського району м. Дніпропетровська задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2009р. скасувати.

Позов прокурора задовольнити.

Стягнути з приватного агропромислового підприємства “М-Самара-М” (49127 м. Дніпропетровськ , вул.Гаванська, 23, ЄДРПОУ 21854734) на користь Дніпропетровської міської ради (49000, м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, 75) 229354грн.51коп.

Стягнути з приватного агропромислового підприємства “М-Самара-М” (49127 м. Дніпропетровськ , вул.Гаванська, 23, ЄДРПОУ 21854734) в доход державного бюджету 3440грн.33коп. держмита, у тому числі за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Стягнути з приватного агропромислового підприємства “М-Самара-М” (49127 м. Дніпропетровськ , вул.Гаванська, 23, ЄДРПОУ 21854734) 118грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий А.О. Логвиненко

Суддя В.Г. Головко

Суддя Т.Г. Стрелець