Рішення № 82671036, 24.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/5274/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1; ідентифікаційний код: 00191075)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)

про стягнення 3 588,70 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" з вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 3 588,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору перевезення, не забезпечив збереження вантажу при його перевезенні у вагоні № 56857576 за залізничною накладною № 41849324 від 24.11.2018, у зв`язку з чим утворилась недостача вантажу у розмірі 2000 кг, що підтверджується комерційним актом № 482803/341 від 01.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

20.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суду відмовити у задоволенні позовних, в якості підстав з якими обумовлюється можливість відмови в позові відповідач вказує, що позивачем в порушення ст. 115 Статуту залізниць України не надано належних та допустимих доказів отримання збитків, а саме відсутні документи на підтвердження оплати оспорюваного вантажу з додаванням податкової накладної.

27.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, до якої позивачем були додані докази здійснення оплати вугільної продукції. Крім того, щодо податкової накладної позивачем вказано, що відповідного до чинного законодавства податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість та дозволяє віднести суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Відтак, як про це вказує позивач, податкова накладна не є підтвердженням вчинення господарської операції і не може бути доказом отримання збитків.

Так, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2017 між Приватним акціонерним товариством "МК "Азовсталь" та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" був укладений договір № 0103/11606, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору сировинні, паливно-енергетичні, матеріально-технічні матеріали.

Відповідно до умов договору № 0103/11606 від 01.11.2017 з на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" по залізничній накладній № 41849324 надійшло коксівне вугілля Toms Creek HS у вагоні № 56857576, вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс".

До відправки вказаний вагон надійшов з вагою, зазначеною у залізничній накладній, а саме - 69,55 тон. Після прибуття вагону на станцію Авдіївка органом транспорту проведено комісійне переважування маси вантажу на підставі статті 52 Статуту залізниць України та встановлена вагова нестача у спірному вагоні - 2,00 тон, складений комерційний акт № 482803/341 від 01.12.2018.

Відповідно до комерційного акту: "...По документу значиться вага: нетто 69550, тара 21950 кг. При переважуванні виявилося: брутто 89500 кг, нетто 67550 кг, тара 21950 кг, що менше ваги накладної на 2000 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20 см, укочена, маркування поздовжніми борознами, потоптана, плівкою проти видування не вкривалась. У вагоні з 1 по 6 люка по середині порушено маркування, мається поглиблення 90 см*250 см*40 см…".

За товарно-транспортними документами відправником вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", а згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України факт укладання договору може бути підтверджено складанням транспортної накладної, таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" та Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" пов`язані цивільними правовідносинами.

Звертаючись до суду, позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що діями відповідача, який допустив незбереження перевезеного вантажу, Приватному акціонерному товариству "Авдіївський коксохімічний завод" були заподіяні збитки у вигляді вартості втраченого майна, а саме відсутнього коксохімічного вугілля Toms Creek HS, внаслідок й чого виникла необхідність звернення з позовом про стягнення завданих збитків в розмірі 3 588,70 грн.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що позивачем в порушення ст. 115 Статуту залізниць України не надано належних та допустимих доказів отримання збитків, а саме відсутні документи на підтвердження оплати оспорюваного вантажу з додаванням податкової накладної. У зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Так, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями частини п`ятої статті 307 Господарського Кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного Кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно приписів ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Про що вказує позивач, та що у свою чергу встановлено судом, рахунок № 91497987 , наданий Приватному акціонерному товариству "МК "Азовсталь" повністю відповідає вимогам діючого законодавства, як документ вантажовідправника, оскільки між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" та Приватним акціонерним товариством "МК "Азовсталь" був укладений договір купівлі-продажу сировинних, паливно- енергетичних або матеріально-технічних ресурсів № 0103/11606, на підставі якого постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити ресурси на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, вказаних у специфікаціях, постачальник зобов`язується поставити ресурси на умовах поставки, вказаних у специфікаціях, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс у редакції 2010 року. Поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки та вказані в специфікаціях (п. 4.1 договору).

Як свідчить специфікація № 118 до договору № 0103/11606, Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" та Приватне акціонерне товариство "МК "Азовсталь" дійшли згоди у листопаді 2018 поставити коксівне вугілля Toms Creek HS, виробництва - США, умови поставки - FCA, порт Южний (ТІС), ст. Чорноморськая (експ. для ТІС) Одеської залізниці відповідно до міжнародних правил Інкотермс у редакції 2010 року, вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", станція Авдіївка Донецької залізниці.

Згідно п. 8 зазначеної специфікації датою поставки, переходу ризиків та переходу права власності на ресурси, що продаються за цією специфікацією, вважається дата відмітки (електронно-цифрового підпису) станції відправлення про прийняття цих ресурсів до перевезення, яке вказане у залізничній накладній.

Так, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць України та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За даними наявної в матеріалах справи накладної підтверджується загальна маса нетто у вагоні № 56857576 складає 69 550 кг.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

За приписами п. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічні положення закріплені в ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та в ст. 113 Статуту залізниць України.

Відповідно до статті 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Згідно статті 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Положеннями ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", яка кореспондується з вимогами ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Як встановлено судом та що у свою чергу не спростовано відповідачем, під час перевезення по залізниці на станції Покровськ було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача вантажу, про що були складений 01.12.2018 комерційний акт № 482803/341.

Судом встановлено, що із наявного в матеріалах справи комерційного акту № 482803/341 вбачається, що недостача вантажу у вагоні № 56857576 складає 2 000 кг.

Суд вказує, що вказаний вище комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнаються судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту недостачі маси вантажу у вагоні № 56857576, що перевозився відповідно до залізничної накладної № 41849324.

Разом з тим, що стосується доводів відповідача стосовно того, що позивачем не надано документи на підтвердження оплати оспорюваного вантажу з додаванням податкової накладної, то суд вказує, що позивачем до відповіді на відзив були надані докази здійснення оплати вугільної продукції за рахунком № 91497987 від 24.11.2018, а саме, копію банківської виписки від 08.01.2019 та копію реєстру оплачених рахунків № 4500000253 від 08.01.2019.

Крім того, як вказано позивачем та з чим погоджується суд, згідно чинного законодавства податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість та дозволяє віднести суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Відтак, як про це вказує позивач, податкова накладна не є підтвердженням вчинення господарської операції і не може бути доказом отримання збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах щодо коксу, який зазначений в накладній як вологий.

За розрахунком позивача, загальна вартість недостачі вантажу у вагоні № 56857576 за накладною № 41849324 складає 3 588,70 грн.

В той час, суд вказує, що відповідачем не спростовано належними та допустимими засобами доказування суму заявлених позивачем до стягнення з відповідача збитків.

Відповідно до п. 2.7. Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/255 від 29.09.2008 згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України та статтями 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії додаткової накладної.

Статтею 131 Статуту залізниць України передбачено, що претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Відповідно до положень статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі нестачі вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Судом враховано, що згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме, протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні № 56857576, настання негативних наслідків такої поведінки (збитків) - недостача товару на загальну суму 3 588,70 грн. та відповідно причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками.

Так, перевіривши правильність здійсненого позивачем нарахування завданих збитків (вартості недостачі вантажу у вагоні № 56857576) судом встановлено, що останній нараховано згідно норм чинного законодавства та відповідно є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, оскільки при перевезенні вантажу у вагоні № 56857576 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, у зв`язку з чим наявна недостача вантажу на суму 3 588,70 грн. у вказаному вагоні та відповідно не надано доказів, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, щодо відсутності завданих збитків, в той час, як позивачем підтверджено належними та допустимими засобами доказування понесення таких збитків, то за таких підстав суд дійшов висновку про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивача збитків в розмірі 3 588,70 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" - задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, обл. Донецька, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1; ідентифікаційний код 00191075) збитки в розмірі 3 588 (три тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 70 коп. та витраті по сплаті судового у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 24.06.2019.

Суддя Д.О. Баранов