Рішення № 8267008, 15.03.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2010 р.Справа № 11/132-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД" м. Хмельницький

про стягнення 1230054грн.57коп., розірвання договору фінансового лізингу та вилучення майна.

Суддя

Представники сторін:

Позивача: не з`явився.

Відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" м. Київ звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД" м. Хмельницький - 1230054грн. 57коп. (з яких 934629,70грн. - сума основного боргу, 166417,58грн. - пеня, 24031.67 грн. - 3% річних, 47809,62грн. - збитки понесені в зв'язку із знеціненням грошових коштів та 57166,00грн. - штраф), а також про розірвання договору фінансового лізингу, укладеного між позивачем та відповідачем за № 080408-38/ФЛ-Ю-С від 08.04.08 р. та вилучення та передання власнику предмет лізингу, а саме: баштовий кран, виробництва SНЕNYАNG SANYO BULDING MACHINERY CO, модель R54/16, 2008 року випуску, заводський номер 115, в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 872 785,73 грн.

Ухвалою господарського суду від 21 січня 2010 року прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі № 11/132-10.

Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами, підтвердженням чого є витяг з реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції.

Крім цього, підтвердженням факту отримання відповідачем ухвали суду є поштове повідомлення №5110810, з датою вручення 29.01.2010р., однак з відміткою, що копію ухвали отримано охороною.

В попередньому судовому засіданні (03.03.2010р.) представник позивача позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, при цьому стверджує, що відповідач зобов`язання за договором фінансового лізингу виконує не в повному обсязі, систематично порушує строки сплати лізингових платежів. На підтвердження своїх вимог представником позивача надано суду для огляду оригінали документів.

Відповідач повноважного представника в судові засідання 08.02.2010р., 17.02.2010р., та 03.02.2010р. не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не подав, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив.

Розгляд справи тричі відкладався через неявку в засідання суду представника відповідача.

В судове засідання 15 березня 2010 року відповідач за викликом знову не з’явився, доказів поважності причин не надав, проте як вбачається з матеріалів справи судом вжито всіх можливих заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та дату слухання справи, зокрема з’ясовано щодо наявності даного підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, де відповідно до витягу товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТД" зареєстроване за адресою м.Хмельницький, вул.Свободи, буд.8Б, куди, відповідно до реєстрів про відсилку рекомендованої кореспонденції, і надсилались ухвали суду.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

08 квітня 2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД" (лізингоодержувач), укладено договір фінансового лізингу за №080408-38/ФЛ-Ю-С.

На виконання умов даного договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято в платне користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу - Баштовий кран, виробництва SНЕNYАNG SANYO BULDING MACHINERY CO, модель R54/16, 2008 року випуску, заводський номер 115, в кількості 1, первісною вартістю 1429150,00грн., що підтверджується актом прийому-передачі майна в користування від 23.05.2008 р., з терміном користування майном - 37 місяців з моменту підписання акту.

За отримане майно відповідач повинен був проводити розрахунки, строки та періодичність яких визначена ст. 3 договору та графіках сплати лізингових платежів, що є додатками до договорів фінансового лізингу, та пунктів 3.4.1.-3.4.5. Договору. Лізингові платежі включають в себе платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна та          винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг Майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1 .-3.4.5. Договору. Лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

На сплату лізингових платежів позивачем, на підставі довідок про нарахування лізингових платежів, виставлялися відповідачу до оплати рахунки-фактури (копії яких знаходяться в матеріалах справи). Свої зобов’язання за договором щодо сплати лізингових платежів відповідач не виконав, внаслідок чого за період з листопада 2008 р. по грудень 2009 р., за ним виникла заборгованість 934629,70 грн., на підтвердження суми боргу позивачем надано суду довідки про нарахування лізингових платежів.

Розділом „Відповідальність сторін” договору передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 договору і графіком сплати лізингових платежів, та інших платежів, передбачених договором, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим позивачеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати відповідачем лізингових платежів позивач буде змушений нести збитки (в тому числі пов'язані з збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші), то відповідач протягом 5 (п'яти) банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від позивача.

На підставі цього позивачем проведено нарахування відповідачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати за період з 04.07.2009р. по 29.12.2009р. в сумі 166417,58грн.,

Крім цього, керуючись нормами ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано до стягнення 3% річних за весь час прострочення в сумі 24031.67 грн. та 47809,62грн. - збитки понесені в зв'язку із знеціненням грошових коштів.

Крім того, згідно п. 8.2.1. договору відповідач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у формі встановленій договором. Однак з 4 кварталу 2008 року по 3 квартал 2009 року звіт в установленій формі відповідач не надавав.

Відповідно до п.11.2.3 договору, за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.

На підставі цього позивачем нараховано до стягнення 57166,00грн. –штрафу, який нараховано в розмірі 1% від суми вартості майна за кожен квартал.

Пунктом 16.3 договору, передбачено, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадках, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів (п.п. 16.3.2 договору).

При цьому, позивач зазначає, що пунктом 7 частини 1 статті 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Позивач стверджує, що відповідач не сплачував лізингові платежі протягом 15 місяців, що безперечно є істотним порушенням умов договору фінансового лізингу, в зв'язку з чим позивач вимагає розірвання договору на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України та повернення даного майна.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

08 квітня 2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД" (лізингоодержувач), укладено договір фінансового лізингу за №080408-38/ФЛ-Ю-С, у відповідності до умов якого позивачем передано, а відповідачем прийнято в платне користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу - Баштовий кран, виробництва SНЕNYАNG SANYO BULDING MACHINERY CO, модель R54/16, 2008 року випуску, заводський номер 115, в кількості 1, первісною вартістю 1429150,00грн., що підтверджується актом прийому-передачі майна в користування від 23.05.2008 р., для підприємницьких цілей строком на 37 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі майна, за умови сплати періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997р. відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За отримане майно відповідач повинен був проводити розрахунки, строки та періодичність яких визначена ст. 3 договору та графіках сплати лізингових платежів, що є додатками до договорів фінансового лізингу, та які складаються з платежів по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

Свої зобов’язання за договором щодо сплати лізингових платежів відповідач виконав не в повному обсязі, в наслідок чого за період з листопада 2008 р. по грудень 2009 р., за ним виникла заборгованість в сумі 934629,70 грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цього, позивачем нараховано до стягнення 3% річних за весь час прострочення в сумі 24031.67 грн. та 47809,62грн. - збитки понесені в зв'язку із знеціненням грошових коштів.

Суд, провівши перерахування сум річних та інфляційних, прийшов до висновку, що позивачем заявлено суми, які значно перевищують суми, що підлягають стягненню, а тому задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення 3% річних за весь час прострочення в сумі 12468грн.50коп. та збитки внаслідок знецінення грошових коштів в сумі 23501грн.47коп.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В розділі „Відповідальність сторін” договору сторони обумовили, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 договору і графіком сплати лізингових платежів, та інших платежів, передбачених договором, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим позивачеві, понад вказану пеню.

На підставі цього позивачем проведено нарахування відповідачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати за період з 04.07.2009р. по 29.12.2009р. в сумі 166417,58грн.,

Вирішуючи питання про стягнення пені, судом враховується, що відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд, провівши перерахування суми нарахованої пені, прийшов до висновку, що позивачем заявлено суму, яка значно перевищує суму, що підлягає стягненню.

Враховуючи це, застосувавши при цьому норми Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення пені задоволити частково, стягнувши пеню в сумі 86302грн.80коп.

Крім цього, частиною 2 статті 549 ЦК України встановлено, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 8.2.1. договору відповідач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у формі встановленій договором. Однак з 4 кварталу 2008 року по 3 квартал 2009 року звіт в установленій формі відповідач не надавав.

Відповідно до п.11.2.3 договору, за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.

На підставі цього позивачем нараховано до стягнення 57166,00грн. –штрафу, що є 1% від суми вартості майна за кожен квартал, та який нараховано обґрунтовано та правомірно.

Щодо вимог про розірвання договору фінансового лізингу та вилучення майна, то слід врахувати таке.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Крім цього пунктом 1 частини 4 ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Як вбачається з умов даного договору (п.16.3.), на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадках, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору). (п. 16.3.2.).

Як вбачається з наданих позивачем доказів на підтвердження позовних вимог, відповідач, починаючи з листопада 2008 р. та по грудень 2009 р. включно, тобто протягом 15 місяців, не виконує умов договору та не проводить лізингових платежів, чим порушує законні права лізингодавця, і як наслідок за ним виникла заборгованість по лізингових платежах в сумі 934629,70 грн., що безперечно є істотним порушенням умов договору фінансового лізингу, в зв'язку з чим позивач вимагає розірвання договору на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 7. ч. 1. ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, а також ст. 785 ЦК України, лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказів, які б спростовували доводи позивача суду не подано.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення боргу по лізингових платежах, розірвання договору лізингу та вилучення майна є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню повністю, а в решті його частині –частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи характер заявлених позовних вимог: стягнення заборгованості за договором лізингу та вилучення майна (майновий спір), розірвання договору фінансового лізингу (немайновий спір) та сплачене позивачем платіжним дорученням №87 від 11.01.2010р. державне мито в сумі 21784,12 грн., відповідно до ст. 47 ГПК України, п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито “ від 21.01.1993р. №7-93 (із змінами та доповненнями) державне мито в сумі 670,72 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, як зайво сплачене.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД", м. Хмельницький про стягнення 1230054грн.57коп., розірвання договору фінансового лізингу та вилучення майна задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД" (м. Хмельницький, вул. Свободи, 8-Б, код 22767593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, буд. 21, літ. „Г”, код 33880354) –1056902грн.47коп. (один мільйон п’ятдесят шість тисяч дев’ятсот дві гривні 47коп.), (з яких 934629грн.70коп. (дев’ятсот тридцять чотири тисячі шістсот двадцять дев’ять грн..70коп.) - сума основного боргу, 86302грн.80коп. (вісімдесят шість тисяч триста дві грн..80коп.) - пеня, 12468грн.50коп. (дванадцять тисяч чотириста шістдесят вісім грн.50коп.) - 3% річних, 23501грн.47коп. (двадцять три тисячі п’ятсот одна грн..47коп.) - збитки понесені в зв'язку із знеціненням грошових коштів та 57166грн. (п’ятдесят сім тисяч сто шістдесят шість гривень) –штраф), а також 19381грн.88коп. (дев’ятнадцять тисяч триста вісімдесят одна гривня 88коп.) - витрат по оплаті державного мита та 236грн.00коп. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Розірвати договір фінансового лізингу № 080408-38/ФЛ-Ю-С від 08.04.2008 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД", м. Хмельницький.

Вилучити у товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД" (м. Хмельницький, вул. Свободи, 8-Б, код 22767593) та передати власнику - товариству з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, буд. 21, літ. „Г”, код 33880354) предмет лізингу, а саме: баштовий кран, виробництва SНЕNYАNG SANYO BULDING MACHINERY CO, модель R54/16, 2008 року випуску, заводський номер 115, в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 872 785,73 грн.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, буд. 21, літ. „Г”, код 33880354) з Державного бюджету України - 670грн.72коп. (шістсот сімдесят гривень 72 коп.) зайво сплаченого платіжним дорученням №87 від 11.01.2010р. державного мита, про що видати довідку, залишивши дане доручення в матеріалах справи.

                              Суддя