Рішення № 8266893, 11.03.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2010 р.Справа № 6/332-10 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Старокостянтинів

до Старокостянтинівського комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства

м. Старокостянтинів

про стягнення 3519,00 грн.

Суддя О.Є. Танасюк

За участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 фізична особа підприємець

відповідача : не зявився

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 3519,00грн., що виник згідно договору купівлі-продажу № 3 від 02.01.2009р. На підтвердження позовних вимог подано накладні на відпуск товару, розрахунок заборгованості, в тому числі суми інфляційних, річних.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обємі, посилаючись на те, що вони підтверджені належними доказами, доданими до позовної заяви.

Відповідач в судове засідання не зявився, проте у письмовому відзиві на позов за вих. № 69 від 09.03.2010р., позовні вимоги визнав в повному обємі.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

ОСОБА_1, як субєкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець зареєстрований виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 09.02.2004р., що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію № НОМЕР_2 серія ВОО.

Комунальне ремонтно-будівельне шляхове підприємство, як субєкт підприємницької діяльності юридична особа зареєстроване Виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 26.06.2003р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію № 218303 серія АОО, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки управління статистики в у Старокостянтинівському районі № 302073 від 26.02.2010р.

Між ПП ОСОБА_1 (продавець) та Комунальним ремонтно-будівельним шляховим підприємством (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 3 від 02.01.2009р., згідно п.1.1. якого, продавець зобовязується передати, а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його вартість за умовами даного договору.

Згідно п.п. 2.2., 2.3. договору, перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент передачі товару. Поставлений товар повинен супроводжуватись відповідними документами (товарні накладні, податкові накладні). Відповідно до п.3.1. даного договору, вартість товару вказуються у накладних.

Вказаним договором сторони передбачили, що розрахунок має бути проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання зобовязань по договору купівлі-продажу позивач передав відповідачу товар, що підтверджено накладною № 3 від 09.01.2009р. на суму 2007,60 грн. та № 4 від 09.01.2009р. на суму 1511,40 грн. , всього на суму 3519,00 грн.

29.01.2010р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію б/н на суму 3519 грн., відповідь на яку позивач не отримав, заборгованість не сплатив.

28.01.2010р. сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого підтвердили заборгованість станом на 01.01.2010р., в сумі 3519,00 грн.

У звязку із цим, у відповідача наявна заборгованість в сумі 3519,00 грн., яку позивач просить стягнути.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 3 від 02.09.2009р., згідно умов якого позивач зобовязувався передати, а відповідач зобовязувався прийняти товар і оплатити його вартість за умовами даного договору.

При цьому, позивач виконав зобовязання по договору купівлі-продажу, передавши відповідачу товар (запасні частини до автотракторної техніки), що підтверджено накладними № 3 від 09.01.2009р. на суму 2007,60 грн. та № 4 від 09.01.2009р. на суму 1511,40 грн., всього на суму 3519,00 грн.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач не виконав зобовязань по оплаті за товар в сумі 3519,00 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків станом на 01.01.2010р. та відповідачем у відзиві на позов.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3519,00грн., обґрунтовані належними у справі доказами, підтверджені поданими розрахунками, відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України, витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.1,12,44, 49,82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Старокостянтинів до Комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства м. Старокостянтинів про стягнення 3519,00 грн., задоволити.

Стягнути з Комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства м. Старокостянтинів, вул. М. Красовського, 1а (р/рах. № 260035944 ХОД „Райффайзен Банк „Аваль”, МФО 315966, код ЄДРПОУ 32170306) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/рах.НОМЕР_3 в Ощадбанку 2888мм. Старокостянтинів, МФО 375166 ідент. код НОМЕР_1) 3519,00 грн. (три тисячі пятсот девятнадцять гривень 00 коп.) заборгованості, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя