Рішення № 8266892, 10.03.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2010 р.Справа № 6/5/591 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" с. Сутківці

Ярмолинецького району

про стягнення 73 613,40 грн. заборгованості за несплату лізингових платежів за договором

фінансового лізингу №22-01-653-фл від 27.04.01р.

та зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня",

с. Сутківці, Ярмолинецького району

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

про визнання договору фінансового лізингу № 22-01-653-фл від 27.04.01р. неукладеним

Суддя Танасюк О. Є.

За участю представників:

позивача (відповідач за зустрічним): Ходюк Б.В. по довіреності № 14/20-279-09 від 25.03.2009р.

( присутній 04.03.2010р.)

відповідача (позивач за зустрічним): не з’явився

Рішення приймається 10.03.2010р., оскільки 04.03.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.01.2008р. порушено провадження по справі № 5/591 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня", с. Сутківці, Ярмолинецького району, про стягнення 73 613,40 грн., з яких 47 674,46 грн. заборгованості за несплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 22-01-653-фл від 27.04.01р., 3 819, 12 грн. пені, 18 201,71 грн. інфляційних витрат, 3 918,11 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу № 22-01-653 фл від 27.04.2001р., щодо сплати лізингових платежів які визначені в графіку сплати лізингових платежів, що є додатком до даного договору.

Відповідач у відзиві на позов від 14.02.2008р. за вих. № 18 проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не враховані проплати, які були здійснені відповідачем в рахунок погашення заборгованості по договору фінансового лізингу № 22-01-653-фл від 27.04.2001р.

Крім цього, відповідачем подано зустрічну позовну заяву СТзОВ „Берегиня” с. Сутківці Ярмолинецького району до ВАТ „”Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” м. Київ про визнання неукладеним договору фінансового лізингу № 22-01-653-фл від 27.04.2001р. (вх. 01-08/1157 від 14.02.2008р.)

Ухвалою суду від 18.02.2008р. розгляд справи відкладено, а зустрічну позовну заяву СТзОВ "Берегиня", с. Сутківці, Ярмолинецького району про визнання договору фінансового лізингу №22-01-653-фл від 27.04.2001р. неукладеним, керуючись п.п.1,2,6 ст. 63 ГПК України повернуто заявнику.

Відповідачем - СТзОВ "Берегиня", с. Сутківці на вказану ухвалу суду було подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного господарського суду, який постановою від 08.04.2008р. ухвалу господарського суду Хмельницької області від 18.02.2008р. залишив без змін, а скаргу без задоволення.

05.05.2008р. відповідачем на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 08.04.2008р. подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, який постановою від 22.07.2008р. ухвалу господарського суду Хмельницької області від 18.02.2008р. скасував, а справу надіслано для розгляду до господарського суду Хмельницької області та передано згідно резолюції голови господарського суду Хмельницької області Балац Н.О. від 14.08.08р. для подальшого розгляду судді Танасюк О.Є.

Ухвалою суду від 19.08.2008 р. справу прийнято до свого провадження, присвоєно № 6/5/591, зустрічний позов СТзОВ „Берегиня” с. Сутківці Ярмолинецького району до ВАТ НАК „Украгролізинг” м. Київ про визнання договору фінансового лізингу неукладеним прийнято до розгляду із первісним, об’єднавши його в одне провадження по справі 6/5/591.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2008 р. провадження у справі зупинено до вирішення господарським судом міста Києва справи № 8/297 за позовом СТОВ „Берегиня” до ВАТ НАК „Украгролізинг” про визнання недійсним договору фінансового лізингу №22-01653-фл від 27.04.2001р.

06.10.2009 р. на розгляд суду надійшов лист Хмельницької філії НАК „Украгролізинг”, в якому повідомлено, що Вищим господарським судом України прийнято постанову у справі № 8/297 від 18.03.20209р., якою залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2008р. про відмову в задоволенні позову СТОВ „Берегиня” до ВАТ НАК „Украгролізинг” про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 22-01653-фл від 27.04.2001р. Ухвалою господарського суду від 08.10.2009р. провадження у справі № 6/5/591 поновлено та призначено до розгляду в засіданні суду.

У зустрічному позові СТзОВ „Берегиня” зазначає , що при укладанні договору фінансового лізингу сторонами не було дотримано істотних умов договору, зокрема обов’язковість наявності в договорі лізингу специфікації характеристик майна.

Крім цього, звертає увагу суду, що відповідач по зустрічному позову не може бути лізингодавцем відповідно до норм п.п. 1.,6. Порядку „Використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на фінансування державного лізингового фонду для технічного переоснащення агропромислового комплексу”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1352 від 26.07.1999р. На підставі зазначеного вище, позивач за зустрічним позовом просить визнати договір фінансового лізингу № 22-01653-фл від 27.04.2001р. неукладеним.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у відзиві на зустрічний позов від 12.11.2009 р. за вих. № 217 проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом заперечує, зазначає, що спірний договір є укладений, так як при укладенні договору фінансового лізингу № 22-01-653-фл від 27.04.2001р. сторони досягнули усіх істотних умов, які визначені законодавством.

Представник відповідача (позивач за зустрічним позовом) у відзиві від 10.12.2009р. за вих. № 18/3 проти позовних вимог заперечує, а також зазначив, позивачем порушено умови договору, зокрема, відповідно п.3.4. договору фінансового лізингу, лізингові платежі сплачуються на підставі рахунків, наданих лізингодавцем, проте в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідних рахунків.

Ухвалою суду від 18.02.2010р. розгляд справи у зв’язку з невиконанням вимог суду та неявкою в засідання суду представника відповідача, розгляд справи відкладено, а також зобов’язано сторони скласти акт звірки взаємних розрахунків із зазначенням всіх операцій, за підписами керівників підприємств та скріплений печатками, акт звірки подати господарському суду.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) в засіданні суду наполягає на задоволенні позовних вимог, проти зустрічного позову заперечує. При цьому повідомляє суд, що відповідач ( позивач за зустрічним позовом) від проведення звірки взаєморозрахунків ухиляється, просить розглянути справи за наявними документами. Щодо доказів направлення рахунків на адресу відповідача зазначив, що вони відсутні і факт їх направлення підтвердити не може.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” м. Київ, як юридична особа зареєстрована Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 13.05.1999р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 026628 серія АОО, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/4988-2 від 20.08.2007р.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Берегиня” с. Сутківці Ярмолинецького району, як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстрована Ярмолинецькою районною державною адміністрацією 28.02.2000р., що підтверджено свідоцтвом про держану реєстрацією № 225818 серія АОО.

Згідно п. 1 Статуту ВАТ „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” , компанію утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2001р. № 354 шляхом перетворення державного лізингового підприємства „Украгролізинг”, є державним підприємством, основним видом діяльності якого є інженерно-технічне забезпечення підприємств агропромислового комплексу та постачання їм матеріально-технічних ресурсів, закупівля і передача у лізинг сільськогосподарської техніки, транспортних засобів та обладнання, тощо (п.7 статуту).

27.04.2001р. між Державним лізинговим підприємством „Украгролізинг” м. Київ (лізингодавець) та СТзОВ „Берегиня” с. Сутківці Ярмолинецького району (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 22-01-653-фл, предметом якого є придбання лізингодавцем майна та передача його у платне користування лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу. Перелік майна, назви заводів-виготовлювачів, кількість, ціна та вартість майна, що передається в лізинг наведено у додатках до договору (кількість, ціна та вартість мана, що передається в лізинг). Термін лізингу становить 5,5 років з дати, вказаної в акті прийманні-передачі.

Згідно п.1.2. даного договору, лізингодавець придбаває майно, за рахунок коштів державного лізингового фонду, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. № 1352 із змінами та доповненнями до неї.

Відповідно до ч.2 п.1.2. даного договору, майно передається згідно з актом приймання-передачі.

Згідно актів приймання-передачі предмета лізингу № 18 від 03.08.2001р. та № 10 від 25.02.2002р. відповідач прийняв у фінансовий лізинг транспортні засоби, а саме агрегат ґрунтообробний АГ-6, у кількості однієї одиниці, вартістю 35 000,00 грн. та агрегат ґрунтообробний АгроКОГ-4,5, у кількості однієї одиниці, вартістю 23 610,00 грн., загалом у користування передано майна на суму 58 610,00 грн., що сторони засвідчили своїми підписами та печатками.

Відповідно до п.2.4., п.3.1. вказаного договору, відповідач за користування майном зобов’язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати періодичні лізингові платежі.

Пунктом 3.3. договору сторони передбачили, що розмір лізингових платежів, їх склад та терміни сплати встановлюються в додатках до цього договору (Графік сплати лізингових платежів).

Додатками №2 та №3 до договору фінансового лізингу сторони погодили та підписали графіки щомісячних лізингових платежів.

Відповідно до п. 2.1. даного договору, сторони передбачили, що лізингодавець має право вимагати повернення у безспірному порядку майно, переданого у лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків (термінів).

16.05.2007р. листом за вих. № 121-2-2/927 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути надану у платне користування на умовах договору техніку, а також повідомив, що у зв'язку з несплатою лізингових платежів протягом більше ніж три місяці підряд, позивач відмовляється від укладення з відповідачем договору фінансового лізингу.

Згідно п. 3.4. даного договору лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем на підставі рахунків, наданих лізингодавцем. Рахунок вважається наданим у разі вручення його представником лізингодавця особисто або відправки листом. Датою вручення є дата, вказана при прийомці або поштовому відправленні.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази вручення або надсилання відповідних рахунків на адресу відповідача.

Сторони підписали акт звірки розрахунків по договору фінансового лізингу, згідно якого підтвердили заборгованість станом на 31.12.2007р. у сумі 50 688,50 грн.

Відповідач частково провів розрахунок лізингових платежів, залишок несплаченої заборгованості станом на 14.01.2008р. становить 47 674,46 грн.

04.03.2008р. за вих. № 27 та 23.02.2009р. за вих. № 57 відповідач звернувся до позивача з листами за вих. № 27 та вих. № 57, згідно яких просить направити на адресу СТзОВ „Берегиня" відповідні рахунки .

11.04.2008р. за вих. № 43 СТзОВ „Берегиня" надіслав на адресу позивача лист, в якому повідомив, що у зв'язку з ненаданням для оплати лізингових рахунків, товариство знімає із себе відповідальність за порушення термінів сплати лізингових платежів відповідно до умов договору.

19.06.2008р. позивачем на адресу відповідача направлено письмове повідомлення за вих. № 184 згідно якого позивач вимагає негайного повернення лізингової техніки у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів.

Згідно п. 8.4. договору фінансового лізингу за порушення строків сплати лізингових платежів або передачі чи приймання майна винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,5% за кожен день просрочки, але не більше пені, передбаченої чинним законодавством України.

У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів по договору фінансового лізингу та у зв'язку із неповерненням предмету лізингу, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 73 613,40 грн., з яких 47 674,46 грн. заборгованості за несплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 22-01-653-фл від 27.04.2001р., 3 819, 12 грн. пені, 18 201,71 грн. інфляційних витрат, 3 918,11 грн. 3% річних.

В свою чергу Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Берегиня" с. Сутківці Ярмолинецького району подано зустрічний позов про визнання неукладеним договору фінансового лізингу № 22-01 653-фл від 27.04.2001р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2008р. у справі №8/297 Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Берегиня" відмовлено в задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу №22-01-653-фл від 27.04.2001р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2008р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 18.03.2009р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2008р. у справі № 8/297 залишено без змін, а касаційну скаргу СТзОВ „Берегиня” без задоволення.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст. 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (у редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів; лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на невизначений строк не менше одного року.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 22-01-653-фл від 27.04.2001р., відповідно до якого позивач передав у фінансовий лізинг, а відповідач прийняв транспортні засоби (агрегат ґрунтообробний АГ-6, у кількості однієї одиниці, вартістю 35 000,00 грн. та агрегат ґрунтообробний АгроКОГ-4,5, у кількості однієї одиниці, вартістю 23 610,00 грн., загалом у користування передано майна на суму 58 610,00 грн.)

При цьому, відповідач не виконав зобов’язань по сплаті лізингових платежів згідно затверджених графіків в розмірі 47674,46 грн., доказів погашення заборгованості суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Крім того, судом враховується, що позивачем (лізингодавцем) в порушення умов договору фінансового лізингу № 22-01-653-фл ( п. 3.4. даного договору ) на оплату лізингових платежів лізингоодержувачу не надавались рахунки. Рахунок вважається наданим у разі вручення його представником лізингодавця особисто або відправки листом. Датою вручення є дата, вказана при прийомці або поштовому відправленні.

В матеріалах справи відсутні докази вручення або надсилання відповідних рахунків на адресу відповідача.

Проте, відповідно до п. 8.4 договору позивачем станом на 14.01.2008р. нараховано та заявлено суду до стягнення з відповідача пеню, за порушення термінів сплати грошових зобов’язань, на загальну суму 3819,12 грн. згідно поданих розрахунків.

При цьому, також, позивачем заявлено до стягнення суму 3918,11 грн. 3% річних та суму 18201,71 грн. інфляційних витрат , згідно ст. 625 ЦК України якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 230 ГК України передбачає обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3 ст.219 Господарського кодексу України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії ( бездіяльність) другої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Оскільки позивачем (лізингодавцем) в порушення умов договору фінансового лізингу № 22-01-653-фл ( п. 3.4. даного договору ) на оплату лізингових платежів лізингоодержувачу не надавались рахунки, про що ним неоднократно повідомлялось позивача листами, то суд вважає за можливе звільнити відповідача від відповідальності за неналежне виконання грошових зобов’язань, так як воно стало наслідком бездіяльності позивача..

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволеню частково в сумі 47674,46 грн. боргу за лізинговими платежами. В решті суми позовних вимог в позові відмовити. Судові витрати покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) вважає, що при укладанні договору фінансового лізингу № 22-01-653-фл від 27.04.2001р. сторонами не було дотримано істотних умов договору, а тому просить суд визнати договір фінансового лізингу неукладеним.

Відповідно до приписів постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків; у разі визнання угоди недійсною за ст. 48 ЦК суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.

Згідно абз.3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.3 п. 10 зазначених вище роз'яснень Вищого арбітражного суду України, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.

Статтею 6 Закону України „Про фінансовий лізинг” визначені істотні умови договорів лізингу:

-          предмет лізингу;

-          строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

-          розмір лізингових платежів;

-          інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема додатку до договору фінансового лізингу від 27.04.2001р. № 22-01-653-фл сторони узгодили найменування майна, його кількість, ціну, вартість та назви заводів-виготовлювачів цього майна. Умова, на яку посилається позивач в обґрунтування підстав позову як обов’язковість наявності у договорі лізингу специфікації характеристик майна по непрямому лізингу, не є істотною умовою для такого виду договорів.

Крім цього, позивач за зустрічним позовом звертає увагу суду, що відповідач по зустрічному позову не може бути лізингодавцем відповідно до норм п.п. 1.,6. Порядку „Використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на фінансування державного лізингового фонду для технічного переоснащення агропромислового комплексу”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1352 від 26.07.1999р.

Відповідно до ст. 29 ЦК УРСР (який діяв на час укладення оспорюваного договору) юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих ним законом або статутом. Аналогічні приписи містяться в ч. 1 ст. 92 ЦК України.

Як підтверджується матеріалами справи пунктом 1.2. договору, сторони обумовили, що лізингодавець (позивач) придбаває майно, за рахунок коштів державного лізингового фонду, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1352 із змінами та доповненнями.

Згідно з п.п. 1, 6 Порядку використання коштів Державного бюджету, що спрямовуються на фінансування державного лізингового фонду для технічного переоснащення агропромислового комплексу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1352 від 26.07.1999 забезпечення сільськогосподарських товаровиробників та переробних підприємств необхідною технікою за рахунок коштів державного бюджету здійснюється на умовах фінансового лізингу на підставі відповідних договорів, укладених між Украгролізингом, лізингодавцями і лізингоодержувачами та за погодженням з Мінагрополітики; Украгролізинг за поданням Мінагропрому та обласних державних адміністрацій визначає лізингодавців та сублізингодавців з числа суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до абз. 9 п. 7 вказаного Порядку передбачено, що у разі виділення коштів безпосередньо Украгролізингу, який в подальшому виступає як лізингодавець, використання коштів державного бюджету, що надходять для закупівлі техніки з подальшою поставкою у фінансовий лізинг, здійснюється на умовах, визначених абзацами третім - п'ятим цього пункту. Згідно з абзацами 3-5 пункту 7 вказаного Порядку використання коштів Державного бюджету України, що надходять для закупівлі техніки у фінансовий лізинг, здійснюється шляхом: укладення договорів між лізингодавцями і лізингоодержувачами про умови лізингу техніки, її поставки, повернення коштів за надану в лізинг техніку та здійснення інших платежів; укладення договорів між лізингодавцями та заводами-виготовлювачами або постачальниками техніки про умови купівлі-продажу техніки, її гарантійне та післягарантійне обслуговування укладення договорів застави або поруки на забезпечення виконання умов договору лізингу.

За таких обставин, з урахуванням вищезазначеного відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не доведено, що в діях ВАТ НАК „Украгролізинг” щодо укладання договору фінансово лізингу, наявного складу порушення законодавства про фінансовий лізинг.

Судом , також, враховується, що правомірність спірної угоди підтверджено рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2008р. у справі №8/297 , в якому Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Берегиня" відмовлено в задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу №22-01-653-фл від 27.04.2001р.Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2008р. залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду від 18.03.2009р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2008р. у справі № 8/297 залишено без змін, а касаційну скаргу СТзОВ „Берегиня” без задоволення.

Крім того суд вважає, що вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав. Вона не може бути самостійним предметом спору, самостійно розглядатись в окремій справі і є лише встановленням факту, що має юридичне значення, який може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Спосіб захисту цивільного права визначений статтею 16 Цивільного Кодексу України ( 435-15 ), яка визначає їх перелік. Цей перелік не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, передбаченим в договорі або в законі. Такий спосіб захисту цивільного права, як визнання договору неукладеним, в визначеному ст. 16 Цивільного Кодексу України ( 435-15 ) переліку не міститься. Цей спосіб захисту сторони, при укладанні договору, не передбачили. Позивач за зустрічними вимогами, в позові не довів передбаченість, вибраного ним способу захисту цивільного права, нормами діючого законодавства, яке б мало відрегулювати спірні правовідносини.

Оскільки судом в діях відповідача за зустрічним позовом ( позивача за первинним) не встановлено порушень умов фінансового лізингу при укладені спірного договору, зустрічний позов відповідача не підлягає задоволенню. Судові витрати по ньому покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 625, 806 ЦК України, ст. ст. 25, 32 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" м. Київ до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Берегиня" с. Сутківці Ярмолинецького району про стягнення 73 613,40 грн. заборгованості за несплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу №22-01-653-фл від 27.04.01р. задоволити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Берегиня" с. Сутківці Ярмолинецького району (р/рах. № 26009165 в АППБ „Аваль", МФО 315869, код ЄДРПОУ 03787503) на користь Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (р/рах.2600726319 у ВАТ АБ „Укргазбанк"м. Київ, МФО 320478, код ЄДРПОУ 30401456) 47 674,46 грн. (сорок сім тисяч шістсот сімдесят чотири гривні 46 коп.) основного боргу, 476,74 грн. (чотириста сімдесят шість гривень 74 коп.) витрат по оплаті державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

В зустрічному позові Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня", с. Сутківці, Ярмолинецького району до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ про визнання договору фінансового лізингу № 22-01-653-фл від 27.04.01р. неукладеним відмовити.

                    Суддя