Рішення № 8266266, 17.02.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2010 р.Справа № 11/2218

За позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені і за дорученням якого діє Відокремлений підрозділ ДП НАЕК "Енергоатом" "Хмельницька АЕС", м.Нетішин

до виконавчого комітету Нетішинської міської Ради м. Нетішин

про стягнення 1583253,11 грн.

Суддя

Представники сторін:

Від позивача: Іванов М.І. за довіреністю № 45-73 від 26.01.10 р.

Калабська О.В. - за довіреністю від 03.11.2009р.;

Від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Позивач - державне підприємство „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” м.Київ від імені і за дорученням якої діє відокремлений підрозділ „Хмельницька АЕС” м. Нетішин звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Нетішинської міської ради м. Нетішин про стягнення 1583253,11 грн. заборгованості як різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими тарифами, які пов’язані з витратами на виробництво житлово-комунальних послуг з водопостачання, водовідведення, транспортування і постачання теплової енергії.

Повноважний представник відповідача в засіданні суду, яке відбулось 13 січня 2010 року та у письмовому відзиві на позов заперечує проти позову при цьому посилається на таке.

Так, 17 лютого 2000 року виконавчим комітетом Нетішинської міської ради було прийнято рішення № 43 „Про запровадження нових тарифів щодо оплати комунальних послуг”, яким погоджено тарифи на комунальні послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що надавалися житлово-комунальним управлінням ВП „Хмельницька АЕС”.

Рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 16 жовтня 2009 року № 375 „Про погодження ВП „ХАЕС” тарифів на комунальні послуги” погоджено нові тарифи на комунальні послуги з централізованого водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, які надаються ВП „Хмельницька АЕС”.

Відповідно до статті 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до ч.4 статті 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Згідно з частиною 5 статті 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Надалі відповідач звертає увагу суду, що у позовній заяві позивач зазначає: - що 16 жовтня 2009 року виконавчий комітет Нетішинської міської ради своїм рішенням № 375 погодив ВП ХАЕС тарифи на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво та поетапного введення їх з 1 січня 2010 року без будь-якого економічного обґрунтування та всупереч діючому законодавству України; -           що ВП ХАЕС дотримано порядок формування та передано економічно обґрунтовані розрахунки на погодження органам місцевого самоврядування у відповідності до діючого законодавства.

Отже, відповідач стверджує, що позивач своїм обґрунтуванням не доводить того, що саме внаслідок погодження відповідачем вищенаведених тарифів, а не їх затвердження, як того вимагає чинне законодавство України, у відповідача виникає зобов'язання відшкодувати з місцевого бюджету різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що таке відшкодування обумовлюється видатками місцевого бюджету, які починаючи з наступного бюджетного року мають передбачатись міською радою. Проте, відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчий комітет Нетішинської міської ради не є органом, що затверджує такі видатки і не може нести відповідальність за їх не затвердження та/або затвердження чи виплату у розмірі, який не покриває витрат на виробництво цих послуг.

Відповідач стверджує, що позивач своїми обґрунтуваннями, викладеними у позовній заяві, не доводить того, у яких саме зобов'язальних правовідносинах він перебуває з відповідачем. Не доводить, яке саме зобов'язання має виконати відповідач і у який строк це зобов'язання мало бути ним виконане.

Викладене свідчить про відсутність в діях виконавчого комітету Нетішинської міської ради складу цивільного правопорушення, а відповідно не тягне за собою відповідальності. При цьому відповідач посилається на судову практику, викладену в постанові Вищого господарського суду України у справі № 15/375 від 22 січня 2009 року.

На підставі наведеного відповідач просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

Позивач у письмовому запереченні на відзив відповідача, його повноважні представники в судовому засіданні, яке відбулось 17.02.2010 року підтримують позовні вимоги, вважають заперечення відповідача не обґрунтованим і такими, що спростовуються матеріалами справи.

Більш детальні обгрнутування заперечення на відзив відповідача позивачем викладені в додатковому пояснення по справі від 27.01.2010 року. Звертає увагу суду в силу приписів п.4.ст.31 Закону „Украни Про житлово-комунальні послуги” у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, орган, що їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

В судове засідання - 17.02.2010 року повноважний представник відповідача за викликом не з’явився, проте повторно заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв’язку з тим, що працівник юридичного відділу виконавчого комітету Нетішинської міської ради в період з 9 по 21 лютого 2010 року перебуватиме у навчальній відпустці.

Господарський суд розглянувши подане клопотання вважає таким, що задоволенню не підлягає, оскільки судом не визнавалась особиста явка спеціаліста Огойко А.А., а визнавалась явка повноважного представника. Крім того як вбачається з матеріалів справи саме через неявку цього працівника судом вже двічі відкладалось судове засідання по даній справі.

Відповідно до ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб в суді можуть бути керівник установи чи його заступник, або інша особа повноваження якої підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації.

Оскільки судом вжито належних заходів щодо своєчасного повідомлення відповідача про час, дату проведення судового засідання, зважаючи на наявність в матеріалах справи письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів, та відсутність належних обґрунтувань щодо необхідності відкладення розгляду справи на іншу дату, суд для уникнення зловживання правом з боку відповідача вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами, яких достатньо для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

17 лютого 2000 року рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради № 43 погоджено затверджені тарифи на житлово-комунальні послуги, які введені в дію на ВП „ХАЕС” наказом від 09.03.2000 року №189.

Відповідно до даного наказу тариф на водопостачання для юридичних осіб становить 0,51грн. за 1 м/куб., водовідведення 0,38 грн. за 1м/куб., теплопостачання 12,77 грн./Гкал. Рішенням Виконавчого комітету від 12.06.2001 року №190 підтверджено тарифи для населення які затверджені 17.02.2000 року і які є незмінними по водопостачанню та водовідведенню і діють до теперішнього часу.

Щодо тарифу на вироблення теплової енергії, то даний тариф змінювався рішеннями контролюючого органу - Національною комісією регулювання електроенергетики України( надалі по тексту НКРЕ).

Так, відповідно до Постанови НКРЕ від 25.12.2008 року №1519 „Про затвердження тарифу ДП НАЕК „Енергоатом на виробництво теплової енергії, виробленої на атомних електростанціях” з 01.01.2009 року, становить 24,05 грн./Гкал без ПДВ.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.12.2006 року, справа №6/336-НА, задоволено позовні вимоги ДП НАЕК „Енергоатом”, від імені і за дорученням якого діє відокремлений підрозділ „Хмельницька АЕС”, визнано незаконним рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 27.07.2006 №255, „Про визнання виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, що знаходиться на території м.Нетішина”, яким було визнано житлово-комунальне об’єднання м.Нетішин, на сьогодні комунальне підприємство Нетішинської міської ради „Житлово-комунальне об’єднання”.

7 червня 2007 року рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради №221 визначено ДП НАЕК „Енергоатом”, від імені і за дорученням якого діє ВП „ХАЕС”, виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення у житловому фонді, що заходяться на території м.Нетішина, ліцензія на водопостачання та водовідведення від12.04.2005 №21. 14 травня 2007 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 959 „Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення” позивач звернуся до Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області з листом № 47-207/4668 про проведення перевірки порядку формування тарифів на житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, транспортування, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення.

Відповідно до акту перевірки від 04.07.2007 року встановлено, що розрахунки планових витрат на житлово-комунальні послуги відповідають нормам, визначеним Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №959 є економічно обґрунтованими і становлять для водопостачання 1,58 грн. за 1м.куб., водовідведення, 1,47 грн. за 1м. куб., транспортування та постачання теплової енергії, опалення, 24,83 грн., відповідно, без ПДВ.

27 червня 2007 року позивач звернувся до міського голови м.Нетішин з листом № 47-276/6260 для погодження тарифів з розрахунками економічно обґрунтованих витрат на житлово-комунальні послуги водопостачання, водовідведення, транспортування та постачання теплової енергії.

Письмове звернення позивача про погодження тарифів відповідачем залишене без задоволення.

07.09.2007, 25.10.2007, 30.11.2007, 18.01.2008,20.03.2008 року позивач повторно звертався до міського голови м. Нетішина про погодження тарифів на житлово-комунальні послуги направлялись.

З метою недопущення спричинення збитків підприємству, ВП ХАЕС звернувся до суду за захистом порушеного права.

3 серпня 2009 року (справа №2-а-13-09), Нетішинським міським судом винесено постанову, якою зобов’язано виконавчий комітет Нетішинської ради переглянути і погодити тарифи державного підприємства НАЕК „Енергоатом” ВП ХАЕС щодо послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, постачання і транспортування теплової енергії.

16.10.2009 року виконавчий комітет Нетішинської міської ради своїм Рішенням №375 погодив позивачу тарифи на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво та поетапного введення їх з 01.01.2010 року без будь-якого економічного обґрунтування та всупереч чинному законодавству України.

Отже у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, орган, що їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам витрати на виробництво цих послуг, що згідно з бухгалтерським розрахунком позивача за період з 01.04.2009 по 01.09.2009 складає: 258018,57 грн.(водопостач.) + 260342,92 грн.(водовідвед.) + 1064891,66грн. (теплопостач) = 1 583 253,11 грн. - тобто різниця між можливим доходом за економічно обґрунтованими тарифами та фактичними нарахуваннями за діючими тарифами для юридичних осіб та бюджетних установ, згідно розрахунку, який до матеріалів справи в таблицях №1,2,3.

Таким чином, позивачем дотримано порядок формування та передано економічно обґрунтовані розрахунки на погодження органам місцевого самоврядування у відповідності до вимоги чинного законодавства.

В свою чергу органами місцевого самоврядування тарифи на житлово-комунальні послуги погоджені нижчі від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Оскільки тарифи на житлово-комунальні послуги органами місцевого самоврядування погоджені нижчі від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, то у відповідності до частини 9 ст.31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” позивач звернувся до суду за захистом порушеного права, зокрема про відшкодування 1583253,11 грн. втрат підприємства.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази надавши їм правову оцінку в сукупності суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій, осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно із ч. 4 ст. 140 Конституції України органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Так, відповідно до ст.28 Закону України „Про місцеве самоврядування” до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено повноваження на встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження є установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно з ст.31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” порядок к формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

Центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 20 Закону України „Про теплопостачання” передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат, зокрема на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями, іншими установками з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України з урахуванням того, що ціни на теплову енергію від теплоелектроцентралей, установок з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії не повинні перевищувати ціни на теплову енергію від інших теплогенеруючих об'єктів на відповідній території.

Відповідно до ст.32 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку.

Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об’єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Орган, який затверджував тарифи на житлово-комунальні послуги повинен був також у відповідності до рішення колегії міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.06.2009 №18 вжити невідкладних заходів щодо виконання ст.31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” щодо затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво з метою реалізації статті 53 Закону України „Про державний бюджет України на 2009рік” у повному об’ємі.

Отже, в силу п.4 ст.31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Так, як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідно до поданого детального розрахунку техніко-економічних показників нараховано до сплати відповідачу - органу який затвердив цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, що згідно з бухгалтерським розрахунком за період з 01.04.2009 по 01.09.2009 складає: 258018,57 грн.(водопостач.) + 260342,92 грн.(водовідвед.) + 1064891,66грн. (теплопостач) = 1 583 253,11 грн. - тобто різниця між можливим доходом за економічно обґрунтованими тарифами та фактичними нарахуваннями за діючими тарифами для юридичних осіб та бюджетних установ, згідно розрахунку, який до матеріалів справи в таблицях №1,2,3.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

Позов державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені і за дорученням якого діє відокремлений підрозділ ДП НАЕК "Енергоатом" "Хмельницька АЕС", м. Нетішин до виконавчого комітету Нетішинської міської Ради м. Нетішин про стягнення 1583253,11 грн. задовольнити.

Стягнути з виконавчого комітету Нетішинської міської ради ( м.Нетішин, вул..Шевченка, 1, код 05399231) на користь Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" від імені і за дорученням якого діє відокремлений підрозділ ДП НАЕК "Енергоатом" "Хмельницька АЕС",(м. Нетішин, код 21313677) 1583253,11 грн.(Один мільйон п’ятсот вісімдесят три тисячі двісті п’ятдесят три гривні 11 коп.) різниці в тарифах, 15832.53 грн. витрат на оплату державного мита та 236 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                              Суддя                                                                      

Повний текс рішення виготовлено та підписано суддею відповідно до ст.. 85 ГПК України 19 лютого 2010 року.

Віддруковано 3 примірники:

1-до справи

2-позивачу

3-відповідачу