Рішення № 8266256, 16.02.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2010 р.Справа № 17/62-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційної фірми "Агропродукт" м. Рожище Волинської області

до Приватного підприємства "Леол-Граніт" с. Жилинці Ярмолинецького району

про стягнення заборгованості в розмірі 4607,70 грн., з яких 4135,06 грн. - основного боргу, 206,75 грн. - штрафу, 67,92 грн. - проценти за користування коштами, 62,02 грн. - інфляційні нарахування, 135,95 грн. - пеня

Суддя В.В. Димбовський

Представники сторін:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4607,70 грн., з яких 4135,06 грн. - основного боргу, 206,75 грн. - штрафу, 67,92 грн. - проценти за користування коштами, 62,02 грн. - інфляційні нарахування, 135,95 грн. –пені, яка виникла внаслідок невиконання умов договору поставки №02/05-09лл від 02.05.2009р. щодо оплати за поставлений товар.

Повноважний представник позивача в судове засідання не з’явився, в судовому засіданні 27.01.2010р. наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами.

Крім того, в судовому засіданні 27.01.2010р. представник позивача подав на розгляд суду клопотання, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача в якості судових витрат 350 грн. витрат на пальне, пов'язаних з проїздом представника позивача для участі у судовому засіданні та у зворотному напрямку. На підтвердження заявленого клопотання представником позивача надано суду фіскальні чеки від 27.01.2010р. про оплату бензину на суму 149,95 грн. та на суму 200,02 грн.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Ухвала про порушення провадження у справі від 06.01.2010р. та ухвала про відкладення судового засідання від 27.01.2010р. направлялись відповідачу на юридичну адресу. Однак, повернуті до суду та не вручені відповідачу у зв’язку з відмовою адресата від отримання.

З огляду на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

02.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційною фірмою "Агропродукт" м. Рожище Волинської області та Приватним підприємством "Леол-Граніт" с. Жилинці Ярмолинецького району укладено договір поставки №02/05-09лл, відповідно до умов якого ТОВ Виробничо-Комерційна фірма "Агропродукт" (постачальник) зобов’язалося в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Приватного підприємства "Леол-Граніт" (покупець) м’ясопродукти та ковбасні вироби в асортименті, а покупець зобов'язався у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3., 2.2., 3.1. договору товар, що є предметом поставки за цим договором, постачається покупцю партіями. Асортимент, кількість та одиниця виміру товару, що є предметом поставки за цим договором, визначаються згідно з видатковими накладними, які є невід’ємною частиною даного договору. Постачальник відвантажує товар покупцю за цінами, вказаними у видаткових накладних. Товар постачається на умовах доставки товару покупцю постачальником. Покупець сплачує вартість кожної партії товару, вказану в накладній, протягом чотирнадцяти календарних днів з дня одержання партії товару. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, вказаний в договорі, або готівкою згідно законодавства.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна фірма "Агропродукт" (позивач у справі) поставило Приватному підприємству "Леол-Граніт" (відповідач у справі) товар на загальну суму 4135,06 грн., а саме за видатковими накладними №РН-0000222 від 06.08.2009р. на суму 765,80 грн., №РН-0000226 від 13.08.2009р. на суму 1587,86 грн., №РН-0000232 від 21.08.2009р. на суму 1781,40 грн.

Відповідач - Приватне підприємство "Леол-Граніт" взяті на себе зобов'язання згідно договору поставки №02/05-09лл від 02.05.2009р. щодо оплати поставленого товару не виконало.

20.11.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар, що підтверджується поштовою квитанцією №6994 від 25.11.2009р. Однак, претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Розділом 5 договору сторони передбачили відповідальність сторін у випадку порушення зобов’язань за договором. Так, відповідно до пунктів 5.2., 5.3., 5.7. договору покупець за порушення обов'язку оплати вартості поставленого товару протягом 14 календарних днів зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, (що діє в період, за який стягується пеня) від простроченої суми за кожен день прострочення. У разі, якщо покупець протягом 10-ти днів з дня закінчення терміну, вказаного в п. 3.1 цього договору, не сплатить ціну одержаної партії товару, постачальник має право відмовитися від подальшого виконання договору. При цьому покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 5% від загальної вартості неоплаченої партії товару. Проценти за користування простроченими до сплати коштами за даним договором становлять 5%.

У відповідності до даних умов договору, а також згідно зі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 206,75 грн. - штрафу, 135,95 грн. –пені за період з 25.11.2009р. по 14.01.2010р., 67,92 грн. - 5% за користування простроченими коштами за період з 05.09.2009р. по 31.12.2009р., 62,02 грн. - інфляційних втрат за період вересень 2009р. –грудень 2009р.

Таким чином, в зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4607,70 грн., з яких 4135,06 грн. - основного боргу, 206,75 грн. - штрафу, 67,92 грн. - проценти за користування коштами, 62,02 грн. - інфляційні нарахування, 135,95 грн. –пеня.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідач зобов’язання щодо оплати поставленого товару згідно договору поставки №02/05-09лл від 02.05.2009р. не виконав, у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми та умови договору, в зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, правомірним є нарахування штрафу в розмірі 206,75 грн., 5% за користування простроченими коштами за період з 05.09.2009р. по 31.12.2009р. (118 днів) в розмірі 66,84 грн., 118,44 грн. - пені за період з 25.11.2009р. по 14.01.2010р. (51 день) та 62,02 грн. –інфляційних.

Слід відмітити, що інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 4135,06 грн. за період вересень 2009р. –грудень 2009р. становлять 153,01 грн.

Однак, враховуючи те, що позивачем нараховано 62,02 грн. інфляційних втрат за період вересень 2009р. –грудень 2009р., позивач не позбавлений права вимагати стягнення меншої суми.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4135,06 грн., 206,75 грн. –штрафу, 66,84 грн. –проценти за користування коштами, 62,02 грн. –інфляційних нарахувань, 118,44 грн. –пені.

В решті позову слід відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача на пальне в розмірі 350 грн. відшкодуванню не підлягають, оскільки не доведено причинного зв’язку між витратами, здійсненими на купівлю бензину та витратами, понесеними позивачем у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційної фірми "Агропродукт" м. Рожище Волинської області до Приватного підприємства "Леол-Граніт" с. Жилинці Ярмолинецького району про стягнення заборгованості в розмірі 4607,70 грн., з яких 4135,06 грн. - основного боргу, 206,75 грн. - штрафу, 67,92 грн. - проценти за користування коштами, 62,02 грн. - інфляційні нарахування, 135,95 грн. –пеня задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Леол-Граніт" (с. Жилинці Ярмолинецького району, код ЄДРПОУ 35248720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційної фірми "Агропродукт" (Волинська область, м. Рожище, вул. Куліша, 46, код ЄДРПОУ 30457451) 4135,06 грн. (чотири тисячі сто тридцять п’ять гривень шість копійок) –основного боргу, 206,75 грн. (двісті шість гривень сімдесят п’ять копійок) –штрафу, 66,84 грн. (шістдесят шість гривень вісімдесят чотири копійки) –проценти за користування коштами, 62,02 грн. (шістдесят дві гривні дві копійки) –інфляційних нарахувань, 118,44 грн. (сто вісімнадцять гривень сорок чотири копійки) –пені, 101,58 грн. (сто одну гривню п’ятдесят вісім копійок) - витрат по оплаті державного мита та 235,05 грн. (двісті тридцять п’ять гривень п’ять копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                      

Віддруковано 3 примірника: 1 –до справи, 1 –позивачу, 1 –відповідачу.