Рішення № 8266079, 23.02.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2010 Справа № 17/16-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента", м. Одеса

до відкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд", м. Херсон

про стягнення 69824 грн. 45 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Цвик С. М., дов. № 44/10/09 від 01.10.09р.

від відповідача - Князь І. І., дов. № 1-ю від 11.01.10р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-лізингова компанія "Рента” (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" (відповідач) заборгованості за договором фінансового лізингу обладнання №23/07/06-Л від 23.08.2006р. в сумі 69824 грн. 45 коп., з яких 51024 грн. 49 коп. основного боргу, 3256 грн. 95 коп. пені, 470 грн. 91 коп. три проценти річних за період з 29.05.2009р. по 10.12.2009р., 1235 грн. 05 коп. збитків від інфляції за період з 29.05.2009р. по 10.12.2009р., 1674 грн. 79 коп. три проценти річних за період з 23.08.2006р. по 29.05.2009р. та 12162 грн. 26 коп. інфляційних збитків за період з 23.08.2006р. по 29.05.2009р.

          Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором, що змусило позивача звернутися до господарського суду за захистом майнових прав.

          11 лютого 2010 року позивач звернувся до суду з заявою про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 98306 грн. 82 коп., з яких 75526 грн. 51 коп. основного боргу, 5038 грн. 06 коп. пені, 809 грн. 64 коп. три проценти річних за період з 29.05.2009р. по 11.02.2010р., 3095 грн. 56 коп. збитків від інфляції за період з 29.05.2009р. по 11.02.2010р., 1674 грн. 79 коп. три проценти річних за період з 23.08.2006р. по 29.05.2009р. та 12162 грн. 26 коп. інфляційних збитків за період з 23.08.2006р. по 29.05.2009р. До заяви додано розрахунки заявлених до стягнення сум. Копію заяви долучено до матеріалів справи.

          Суд розглядає справу з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

          Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з урахуванням їх збільшення; просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

          Відповідач позовні вимоги визнає частково; свою правову позицію виклав у письмовому відзиві; зазначив, що основну заборгованість та 3 проценти річних визнає в повному обсязі, проти нарахування пені та збитків від інфляції заперечує.

          В судовому засіданні представник відповідача неналежне виконання договірних зобов'язань пояснила важким фінансовим становищем підприємства відповідача, в зв'язку з чим заявила усне клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на 17 місяців.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

          23 серпня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" (позивач, лізингодавець за договором) та відкритим акціонерним товариством "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" (відповідач, лізингоодержувач за договором) було укладено договір фінансового лізингу обладнання №23/07/06-Л, за умовами якого позивач зобов'язався передати в фінансовий лізинг відповідачеві майно, зазначене в заявці лізингоодержувача на отримання майна в лізинг - специфікації, з можливістю наступної передачі права власності на це майно лізингоодержувачу в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством; а лізингоодержувач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та належним чином використовувати об'єкт лізингу за призначенням.

          В пункті 4.1. договору сторони дійшли згоди про те, що за користування об'єктом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю основні лізингові платежі у розмірі та строки згідно графіку оплати лізингових платежів.

          За змістом графіку сплати лізингових платежів (а. с. 29-30) лізингоодержувач зобов'язаний відшкодовувати лізингодавцю вартість предмету договору з одночасною сплатою лізингових платежів чотири рази на рік протягом 5 років починаючи з 2006 року.

          В пункті 4.7 договору сторони визначились, що оплата лізингових платежів за відповідний період (місяць) починається з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкту лізингу, при цьому перший лізинговий платіж сплачується протягом п'яти календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі, а наступні щомісячні лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.

          На виконання умов договору 03 жовтня 2006 року позивач передав відповідачеві предмет лізингу, про що сторонами було складено та підписано відповідний акт приймання-передачі (а.с.31-33).

          Натомість, відповідач свої зобов'язання виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за період з 05.07.2009р. по 11.02.2010р. за ним обліковується основна заборгованість в сумі 75526 грн. 51 коп.

          З метою вирішення спору в досудовому порядку позивачем 15.09.2009р. за вихідним №17/09 та 09 грудня 2009 року за вихідним №07/12 на адресу відповідача було направлено претензії, які останнім залишені без відповіді та задоволення.

          Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з ч.1 ст.625 того ж Кодексу, боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

          Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 та законом.

          Відповідно до ч.1 ст.762 того ж Кодексу, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

          Частина 6 статті 762 ЦК України звільняє відповідача від виконання грошового обов'язку лише в межах випадку, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

          Письмових доказів, які б стали підставою застосування судом останньої норми у період з 05.07.2009р. по 11.02.2010р. відповідачем не надано.

          Щодо збільшення позивачем позовних вимог на 28482 грн. 37 коп. в частині стягнення основної заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляційних збитків станом на 11.02.2010р. слід звернути увагу на наступне.

          Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

          Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

          При збільшенні розміру позовних вимог позивач змінив кількісний показник позовних вимог, який виражається у додатково невиконаних відповідачем та додатково заявлених до стягнення грошових зобов'язаннях, які виникли в межах того ж договору та з тих же підстав.

          Приймаючи до уваги наведене, не вбачаючи порушень позивачем закону та законних інтересів інших учасників судового процесу, суд приймає збільшення позивачем розміру позовних вимог до 98306 грн. 82 коп., з яких 75526 грн. 51 коп. основного боргу, 5038 грн. 06 коп. пені, 809 грн. 64 коп. три проценти річних за період з 29.05.2009р. по 11.02.2010р., 3095 грн. 56 коп. збитків від інфляції за період з 29.05.2009р. по 11.02.2010р., 1674 грн. 79 коп. три проценти річних за період з 23.08.2006р. по 29.05.2009р. та 12162 грн. 26 коп. інфляційних збитків за період з 23.08.2006р. по 29.05.2009р.

          Доказів сплати основної заборгованості суду не надано.

          З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості сумі 75526 грн. 51 коп. обґрунтованими, документально доведеними та задовольняє їх.

          Крім основної заборгованості позивачем, на підставі положень ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України та п.11.3 договору заявлено до стягнення неустойку у вигляді пені, а відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України - інфляційні збитки та 3% річних від простроченої суми.

          Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідальність сторін передбачена розділом 11 договору. Так в п.11.3 договору сторони дійшли згоди про те, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки, з дня, що слідує за днем оплати поточного платежу.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

          За поданим позивачем розрахунком розмір пені за період з 06.07.2009р. по 11.02.2010р. становить 5038 грн. 06 коп.

Суд перевірив розрахунок пені і, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 5038 грн. 06 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за період з 29.05.2009р. по 11.02.2010р. становить, відповідно, 3095 грн. 56 коп. та 809 грн. 64 коп.

          Суд перевірив розрахунок в частині стягнення 3% річних в розмірі 809 грн. 64 коп. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

          Щодо заявлених позивачем до стягнення 3095 грн. 56 коп. збитків від інфляції суд звертає увагу на наступне.

          Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора.

          Суд перевірив наведений позивачем розрахунок інфляційних збитків та зазначає наступне. Для обрахунку інфляційних збитків позивачем невірно визначено кінцевий період нарахування, а саме - 11.02.2010р., оскільки станом на зазначену дату індекс інфляції за лютий 2010 року ще не встановлено. Таким чином, для перевірки правильності нарахування позивачем інфляційних збитків судом було обрано період з 29.05.2009р. по 31.01.2010р. Так за розрахунком суду сума збитків від інфляції за період з 29.05.2009р. по 31.01.2010р. становить 10588 грн. 25 коп.

          За приписами п.2 статті 83 господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки від позивача не надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлені до стягнення інфляційні збитки в сумі 3095 грн. 56 коп.

          Крім цього позивачем заявлено до стягнення 1674 грн. 79 коп. три проценти річних за період з 23.08.2006р. по 29.05.2009р. та 12162 грн. 26 коп. інфляційних збитків за період з 23.08.2006р. по 29.05.2009р. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Херсонської області по справі №3/60-09 від 29.05.2009р. з відповідача на користь позивача було стягнуто 76398 грн. 26 коп. основного боргу та 1452 грн. 65 коп. пені за неналежне виконання умов договору фінансового лізингу від 23.08.2006р. №23/07/06-Л; рішення ухвалено з розстрочкою примусового виконання рішення. Вимога щодо стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції в межах провадження у справі №3/60-09 не розглядалась. Станом на 10.12.2009р. рішення в частині, яку відповідач зобов'язаний сплатити протягом 2009 року не виконано. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних та збитки від інфляції за період з моменту укладення договору, тобто з 23.08.2006р. по дату ухвалення рішення у справі №3/60-09, тобто до 29.05.2009р.

          Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Грошовим є зобов’язання, за яким боржник зобов’язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

          Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (п. 2 ст. 509 ЦК України).

          Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Судовим рішеннями по справі № 3/60-09 від 29.05.2009 р. (а.с.39-40) встановлено, що відповідач не виконав грошове зобов’язання за договором фінансового лізингу щодо сплати позивачу основного боргу в сумі 76398 грн. 26 коп.

          Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

          На час подачі позову по справі № 17/16-10, рішення господарського суду Херсонської області від 29.05.2009 р. у справі № 3/60-09 боржником щодо оплати основного боргу, в частині, яку відповідач зобов'язаний сплатити протягом 2009 року, не виконано. Відтак, після прийняття судом рішення по справі № 3/60-09 про стягнення боргу за договором фінансового лізингу кредитор (позивач) реально грошові кошти не отримав.

          На сторону, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          У разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання. Передбачені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

          Однак суд зазначає, що позивачем невірно було обрано початок нарахування 3% річних та інфляційних збитків з моменту укладення договору, тобто з 23.08.2006р., оскільки ним не було враховано положення п.4.7 договору, яким встановлено, що оплата лізингових платежів починається з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкту лізингу, при цьому перший лізинговий платіж сплачується протягом п'яти календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі. Зважаючи на те, що акт приймання-передачі було підписано сторонами 03 жовтня 2006 року, початком періоду нарахування 3% річних та збитків від інфляції є 09 жовтня 2006 року.

          За таких обставин та з огляду на викладене, вимога позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат має обраховуватись за період з 09.10.2006 р. по 29.05.2009 р.

          В той же час, в судовому засіданні представник відповідача надала суду клопотання , в якому просить застосувати позовну давність до вимог в частині стягнення інфляційних збитків та річних, нарахованих поза межами трирічної позовної давності.

          Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. В разі, якщо сторона заявила про застосування позовної давності, до стягнення може підлягати лише та сума боргу, виникнення якої не виходить за межі встановленого періоду позовної давності.

          Клопотання відповідача про застосування позовної давності, як таке, що не суперечить положенням ст.22 ГПК України та ст.257 ЦК України, суд задовольняє.

          На підставі викладеного суд частково задовольняє вимогу позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 1624 грн. 90 коп. та інфляційних збитків в сумі 10948 грн. 20 коп. В решті вимог в частині стягнення 49 грн. 89 коп. 3% річних та 1214 грн. 06 коп. збитків від інфляції суд відмовляє.          

          Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на 17 місяців суд зазначає наступне.

          Відповідно до ч.6 ст.83 ГПК України суд вправі надати боржнику розстрочку примусового виконання рішення, однак при вирішенні цього питання слід враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи, тому зобов'язань задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання суд не має.

          Однак, позивач не заперечує проти розстрочення примусового виконання рішення суду строком на 10 місяців, з огляду на що суд задовольняє клопотання відповідача та розстрочує примусове виконання рішення суду строком на 10 місяців.

          З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 97042 грн. 87 коп., з яких 75526 грн. 51 коп. основного боргу, 5038 грн. 06 коп. пені, 2434 грн. 54 коп. три проценти річних та 14043 грн. 76 коп. інфляційних збитків. В решті вимог в частині стягнення 49 грн. 89 коп. 3% річних та 1214 грн. 06 коп. збитків від інфляції суд відмовляє.                    Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі, з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          За правилами статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, державне мито у розмірі 970 грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232 грн. 96 коп. покладаються на відповідача.

          В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату виготовлення його повного тексту.

          На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" (м. Херсон, вул. Кірова, буд. 24, код ЄДРПОУ 01273243, р/рах. 26006692681 в ХФ ВАТ "МТБ", МФО 342285) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" (м. Одеса, вул. Вапняна, буд. 54-А; м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 2/4, офіс 1, код ЄДРПОУ 33085814, р/рах. 26004244001 в ВАТ "МТБ", МФО 328168) 75526 грн. 51 коп. основного боргу, 5038 грн. 06 коп. пені, 2434 грн. 54 коп. річних, 14043 грн. 76 коп. інфляційних збитків, 970 грн. 43 коп. державного мита та 232 грн. 96 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позову в частині стягнення 49 грн. 89 коп. річних та 1214 грн. 06 коп. інфляційних збитків відмовити.

          4. Розстрочити примусове виконання рішення суду в частині стягнення 75526 грн. 51 коп. основного боргу, 5038 грн. 06 коп. пені, 2434 грн. 54 коп. річних та 14043 грн. 76 коп. інфляційних збитків строком на 10 місяців наступним чином:

березень 2010 року - 9704 грн. 35 коп.

квітень 2010 року - 9704 грн. 28 коп.

травень 2010 року - 9704 грн. 28 коп.

червень 2010 року - 9704 грн. 28 коп.

липень 2010 року - 9704 грн. 28 коп.

серпень 2010 року - 9704 грн. 28 коп.

вересень 2010 року - 9704 грн. 28 коп.

жовтень 2010 року - 9704 грн. 28 коп.

листопад 2010 року - 9704 грн. 28 коп.

грудень 2010 року - 9704 грн. 28 коп.

                               Суддя М. Б. Сулімовська

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

01.03.2010 року