Рішення № 8266077, 23.02.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                     23.02.2010 Справа № 17/15-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента", м. Одеса

до Відкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд", м.Херсон

про стягнення 83706 грн. 29 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Цвик С. М., дов. № 44/10/09 від 01.10.09р.

від відповідача - Князь І. І., дов. № 1-ю від 11.01.10р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" (відповідач) 83706 грн. 29 коп. боргу по грошових зобов'язаннях за договором фінансового лізингу обладнання №25/07/06-Л від 23.08.2006р., з яких 79919 грн. 38 коп. основного боргу, 2301 грн. 58 коп. пені, 336 грн. 82 коп. річних та 1148 грн. 51 коп. інфляційних збитків.

          Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором, що змусило позивача звернутися до господарського суду за захистом майнових прав.

          11 лютого 2010 року позивач звернувся до суду з заявою про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 89857 грн. 53 коп., з яких 79919 грн. 38 коп. основного боргу, 5837 грн. 02 коп. пені, 750 грн. 65 коп. три проценти річних та 3350 грн. 48 коп. інфляційних збитків. До заяви додано розрахунки заявлених до стягнення сум. Копію заяви долучено до матеріалів справи.

          Суд розглядає справу з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

          Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням їх збільшення, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

          Відповідач позовні вимоги визнає частково; свою правову позицію виклав у письмовому відзиві; зазначив, що основну заборгованість та річні визнає в повному обсязі, проти нарахування пені та інфляційних збитків заперечує.

          Неналежне виконання договірних зобов'язань представник відповідача, у судовому засіданні, пояснив важким фінансовим становищем підприємства відповідача, в зв'язку з чим заявив усне клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на 17 місяців.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

          23 серпня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" (позивач, лізингодавець за договором) та відкритим акціонерним товариством "Проектно-будівельною фірмою "Херсонбуд" (відповідач, лізингоодержувач за договором) було укладено договір фінансового лізингу обладнання №25/07/06-Л, за умовами якого позивач зобов'язався передати у фінансовий лізинг відповідачеві майно, зазначене в заявці лізингоодержувача на отримання майна в лізинг - специфікації, з можливістю наступної передачі права власності на це майно лізингоодержувачу в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством; а лізингоодержувач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та належним чином використовувати об'єкт лізингу за призначенням.

          В пункті 4.1. договору сторони дійшли згоди про те, що за користування об'єктом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю основні лізингові платежі у розмірі та строки згідно графіку оплати лізингових платежів.

          За змістом графіку сплати лізингових платежів (а. с. 21-22) лізингоодержувач зобов'язаний відшкодовувати лізингодавцю вартість предмету договору з одночасною сплатою лізингових платежів чотири рази на рік протягом 5 років починаючи з 2006 року.

          В пункті 4.8 договору сторони визначились, що оплата лізингових платежів за відповідний період (місяць) починається з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкту лізингу, при цьому перший лізинговий платіж сплачується протягом п'яти календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі, а наступні щомісячні лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.

          На виконання умов договору 01 вересня 2006 року позивач передав відповідачеві предмет лізингу, про що сторонами було складено та підписано відповідний акт приймання-передачі (а.с.25-26).

          Натомість, відповідач свої зобов'язання виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за період з 05.09.2009р. по 11.02.2010р. за ним обліковується основна заборгованість в сумі 79919 грн. 38 коп.

          З метою вирішення спору в досудовому порядку позивачем 15.09.2009р. за вихідним №18/09 на адресу відповідача було направлено претензію, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

          Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з ч.1 ст.625 того ж Кодексу, боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

          Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 та законом.

          Відповідно до ч.1 ст.762 того ж Кодексу, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

          Частина 6 статті 762 ЦК України звільняє відповідача від виконання грошового обов'язку лише в межах випадку, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

          Письмових доказів, які б стали підставою застосування судом останньої норми у період з 05.09.2009р. по 11.02.2010р. відповідачем не надано.

          Щодо збільшення позивачем позовних вимог на 6151 грн. 24 коп. в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних збитків станом на 11.02.2010р. слід звернути увагу на наступне.

          Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

          Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

          При збільшенні розміру позовних вимог позивач змінив кількісний показник позовних вимог, який виражається у додатково невиконаних відповідачем та додатково заявлених до стягнення грошових зобов'язаннях, які виникли в межах того ж договору та з тих же підстав.

          Приймаючи до уваги наведене, не вбачаючи порушень позивачем закону та законних інтересів інших учасників судового процесу, суд приймає збільшення позивачем розміру позовних вимог до 89857 грн. 53 коп., з яких 79919 грн. 38 коп. основного боргу, 5837 грн. 02 коп. пені, 750 грн. 65 коп. три проценти річних та 3350 грн. 48 коп. збитків від інфляції.

          Доказів сплати основної заборгованості суду не надано.

          З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості сумі 79919 грн. 53 коп. обґрунтованими, документально доведеними та задовольняє їх.

          Крім основної заборгованості позивачем, на підставі положень ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України та п.11.2 договору заявлено до стягнення неустойку у вигляді пені, а відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України - інфляційні збитки та 3% річних від простроченої суми.

          Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідальність сторін передбачена розділом 11 договору. Так в п.11.1 договору сторони дійшли згоди про те, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки, з дня, що слідує за днем оплати поточного платежу включно по день фактичної оплати цього платежу.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

          За поданим позивачем розрахунком розмір пені за період з 06.10.2009р. по 11.02.2010р. становить 5837 грн. 02 коп.

Суд перевірив розрахунок пені і, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 5837 грн. 02 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних становить, відповідно, 3350 грн. 48 коп. та 750 грн. 65 коп.

Суд перевірив розрахунок в частині стягнення 3% річних в розмірі 750 грн. 65 коп. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

          Щодо заявлених позивачем до стягнення 3350 грн. 48 коп. збитків від інфляції суд звертає увагу на наступне.

          Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора.

          Суд перевірив наведений позивачем розрахунок інфляційних збитків та зазначає наступне. Для обрахунку інфляційних збитків позивачем невірно визначено кінцевий період нарахування, а саме - 11.02.2010р., оскільки станом на зазначену дату індекс інфляції за лютий 2010 року ще не встановлено. Таким чином, для перевірки правильності нарахування позивачем інфляційних збитків судом було обрано період з 06.09.2009р. по 31.01.2010р. Так за розрахунком суду сума збитків від інфляції за період з 06.09.2009р. по 31.01.2010р. становить 8808 грн. 50 коп.

          За приписами п.2 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки від позивача не надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлені до стягнення інфляційні збитки в сумі 3350 грн. 48 коп.

          Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на 17 місяців суд зазначає наступне.

          Відповідно до ч.6 ст.83 ГПК України суд вправі надати боржнику розстрочку примусового виконання рішення, однак при вирішенні цього питання слід враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи, тому зобов'язань задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання суд не має.

          Однак, позивач не заперечує проти розстрочення примусового виконання рішення суду строком на 10 місяців, з огляду на що суд задовольняє клопотання відповідача та розстрочує примусове виконання рішення суду строком на 10 місяців.

          З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 89857 грн. 53 коп., з яких 79919 грн. 38 коп. основного боргу, 5837 грн. 02 коп. пені, 750 грн. 65 коп. три проценти річних та 3350 грн. 48 коп. інфляційних збитків.

          Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі, з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          За правилами статті 49 ГПК України при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Таким чином, державне мито у розмірі 898 грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

При зверненні до суду позивачем за платіжним дорученням від 14.12.2009р. №688 було оплачено 1069 грн. 83 коп. державного мита. Згідно зі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у разі внесення його в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. За таких обставин суд вважає за необхідне повернути позивачеві з державного бюджету 171 грн. 26 коп. зайво сплаченого державного мита, видавши відповідну довідку.

В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату виготовлення його повного тексту.

На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити у повному обсязі.

          2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" (м. Херсон, вул. Кірова, буд. 24, код ЄДРПОУ 01273243, р/рах. 26006692681 в ХФ ВАТ "МТБ", МФО 342285) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" (м. Одеса, вул. Вапняна, буд. 54-А; м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 2/4, офіс 1, код ЄДРПОУ 33085814, р/рах. 26004244001 в ВАТ "МТБ", МФО 328168) 79919 грн. 38 коп. основного боргу, 5837 грн. 02 коп. пені, 750 грн. 65 коп. річних, 3350 грн. 48 коп. інфляційних збитків, 898 грн. 57 коп. державного мита та 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          3. Розстрочити примусове виконання рішення суду в частині стягнення 79919 грн. 38 коп. основного боргу, 5837 грн. 02 коп. пені, 750 грн. 65 коп. річних, 3350 грн. 48 коп. інфляційних збитків строком на 10 місяців наступним чином:

березень 2010 року - 8985 грн. 78 коп.

квітень 2010 року - 8985 грн. 75 коп.

травень 2010 року - 8985 грн. 75 коп.

червень 2010 року - 8985 грн. 75 коп.

липень 2010 року - 8985 грн. 75 коп.

серпень 2010 року - 8985 грн. 75 коп.

вересень 2010 року - 8985 грн. 75 коп.

жовтень 2010 року - 8985 грн. 75 коп.

листопад 2010 року - 8985 грн. 75 коп.

грудень 2010 року - 8985 грн. 75 коп.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" (м. Одеса, вул. Вапняна, буд. 54-А; м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 2/4, офіс 1, код ЄДРПОУ 33085814, р/рах. 26004244001 в ВАТ "МТБ", МФО 328168) з держбюджету надлишково сплачене державне мито у сумі 171 грн. 26 коп., про що, після набрання рішенням законної сили, видати довідку.

                     Суддя М.Б. Сулімовська

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

01.03.2010 року