Рішення № 8266076, 23.02.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2010 Справа № 4/29-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" м. Черкаси

до приватного підприємства "Агрорезерв 2000" смт. Іванівка Херсонської області

про стягнення 125.279грн.73коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Батюк О.О.

від відповідача - не з’явився

                                                  в с т а н о в и в :

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" (позивач по справі) звернулося з позовом до суду та просить стягнути з приватного підприємства "Агрорезерв 2000" (відповідач) 122.812грн.50коп. основного боргу, 2.467грн.23коп. –3% річних у зв'язку з невиконанням ним обов'язків по розрахунках за отримані товари згідно з договором поставки від 21.04.2009року №21/04/09.

          Позивачем в засідання суду 23.02.2010року подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову передбачених ст.ст. 66, 67 ГПК України, відповідно до якої позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позову.

          Крім того, відповідно до уточнень пункту 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить віднести на відповідача судові витрати по справі, в тому числі 3.300грн.00коп. за послуги адвоката та 185грн.76коп. інших витрат (витрат на проїзд до місця проведення судового засідання).

          Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду вдруге не з'явився, витребувані судом документи не надав, надіславши лише відзив на позов, яким позовні вимоги визнає частково в сумі 122.812грн.50коп., а в іншій частині позову просить відмовити у зв'язку з тяжким матеріальним станом.          

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

21 квітня 2009року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" (позивач по справі) та приватним підприємством "Агрорезерв 2000" (відповідач) укладено договір поставки №21/04/09.

Згідно з цим договором позивач, як поставщик, зобов'язався передати відповідачу, як покупцю, товар, кількість, асортимент та найменування якого обумовлена в додаткових угодах, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, зазначених договором.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 21.04.2009року зобов'язанням поставщика була поставка нітроамофоски NPK в кількості 62,5тн на суму 207.812грн.50коп.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав прийняті на себе обов’язки і за видатковою накладною №РН-000285 від 21.04.2009року передав відповідачу зазначений вище товар на загальну суму 207.812грн.50коп.

Факт отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується наданою до матеріалів справи копією вищезазначеної накладної, підписаної уповноваженою особою відповідача.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

          Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

При укладенні договору від 21.04.2009року сторони пунктом 3.1 узгодили, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату товару по факту поставки на протязі 1 банківського дня з моменту отримання товару. Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Фактично оплату вартості отриманого товару за зазначеною накладною відповідач здійснив в сумі 85.000грн.00коп. Його борг на день звернення з позовом становив 122.812грн.50коп., що вбачається також і з відзиву відповідача.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 21.04.2009року є обов'язковим для виконання і сторони повинні дотримуватися взятих на себе зобов'язань, оскільки стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від зобов'язання, або односторонньої її зміни.

Станом на день розгляду справи відповідач не заперечує існування боргу і доказів його перерахування суду не надав. Його борг, серед іншого, підтверджується також актом звірки розрахунків станом на 11.02.2010року, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 122.812грн.50коп. підлягають задоволенню.

          Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Будь-яких пояснень причин невиконання обов'язків за договором від 21.04.2009року щодо здійснення розрахунків у встановлений договором строк відповідач суду не надав, тому нараховані позивачем проценти в сумі 2.467грн.23коп. за період прострочки з 23.04.2009року по 18.12.2009року також підлягає стягненню на користь позивача.

Розглядаючи клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів щодо забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Метою забезпечення позову є створення умов для реального виконання рішення суду, тобто заходи забезпечення позову є гарантією задоволення законних вимог позивача. Відповідно, обираючи, який саме засіб забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, суду необхідно враховувати зміст позовних вимог.

          Згідно п. 3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          Предметом позову в даній справі є стягнення грошових коштів за отримані товари.

          Судом враховується те, що позивач надав докази того, що відповідач має також заборгованість перед іншими кредиторами, від явки в засідання суду він ухиляється, в договорі поставки зазначив невірну адресу, тому безпосереднє виконання рішення суду буде значно утрудненим або неможливим у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки статтею 67 ГПК України наведений вичерпний перелік запобіжних заходів, то жоден інший захід, окрім накладення арешту на грошові кошти відповідача, не створить умов для реального виконання рішення у даній справі виходячи з предмету позову.

З урахуванням зазначеного, суд задовольняє клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову та накладення арешту на кошти відповідача.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України відносяться на відповідача з вини якого виник спір в суді. В тому числі на відповідача відносяться понесені позивачем витрати на послуги адвоката в сумі 3300грн.00коп. та 185 грн.76коп. витрат за проїзд представника позивача до місця розгляду судової справи.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 66, 67, 82-85 ГПК України суд,

В И Р І Ш И В:

          1. Позовні вимоги задовольнити.

          2. Стягнути з приватного підприємства "Агрорезерв 2000" смт. Іванівка вул.Радянська, 29 кв. 8 Херсонської області п/р 26003009303001 в ФЗД АТ “Індекс Банк” м.Мелітополь МФО 313861 код 34114594 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" м. Черкаси бул.Шевченка, 170 п/р 260000132980 в ВАТ “Сбербанк Росії” МФО 320627 - 122.812грн.50коп. основного боргу, 2.467грн.23коп. –3% річних, 1.252грн.80коп. витрат по сплаті державного мита, 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3.300грн.00коп. оплати послуг адвоката. та 185грн.76коп. інших витрат (витрат на проїзд до місця проведення судового засідання).

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. З метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти в межах суми 130.254грн.29коп., які належать приватному підприємству "Агрорезерв 2000" смт. Іванівка вул.Радянська, 29 кв. 8 Херсонської області код 34114594 та обліковуються на п/р 26003009303001 в ФЗД АТ “Індекс Банк” в м.Мелітополі МФО 313861.

Суддя З.І. Ємленінова

                                                                                Рішення оформлено відповідно до

                                                                      ст. 84 ГПК України і підписано 26.02.2010року.