Рішення № 8266081, 23.02.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                    23.02.2010 Справа № 17/14-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтком", м. Донецьк

до приватного підприємства "Укрдорстройкомплект", м. Херсон

про стягнення 15708 грн. 47 коп.

за участю: представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтком" (позивач) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Укрдорстройкомплект" (відповідач) 15708 грн. 47 коп. боргу по грошових зобов'язаннях за договором купівлі - продажу будівельних матеріалів від 01.08.07р. № Р-3/103, з яких 14932 грн. 00 коп. основного боргу, 552 грн. 49 коп. інфляційних збитків та 223 грн. 98 коп. річних.

          У жодне судове засідання явки уповноважених представників сторони не забезпечили.

          19.01.10р. позивач направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

          Конверти з копіями ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, що направлялися відповідачу за вказаною позивачем в позовній заяві адресою: м. Херсон, провулок Козацький, буд. 19, поверталися до господарського суду з відмітками поштового відділення зв'язку про відсутність адресата за вказаною адресою, в зв'язку з чим суд зобов'язав позивача документально обґрунтувати заявлену останнім адресу відповідача.

          17 лютого 2010 року, на виконання вимог ухвали суду, позивачем надано витяг з держреєстру, яким заявлену позивачем адресу відповідача, станом на 09.02.10р., підтверджено.

          До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

          З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач належним чином проінформований про час та місце розгляду справи.

          Приймаючи до уваги перебіг двомісячного терміну вирішення спору, обмеженого положеннями ст.69 ГПК України, з огляду на неявку представників сторін, суд вирішує спір по суті за наявними матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

          Дослідивши матеріали справи, суд -

                                                  в с т а н о в и в:

          01.08.07р. між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) укладено договір купівлі - продажу № Р-3/103, за умовами якого кількість, вартість, асортимент та строки поставки товару визначаються окремими додатками до договору, які є його невід'ємними частинами.

          За своєю правовою природою та змістом даний договір є договором поставки, а не купівлі - продажу, тому позивач в його межах виступає покупцем, а відповідач - постачальником.

          Відповідно до п.3.1 договору, умовою оплати є передплата у сумі 100 відсотків від вартості товару, що буде поставлено, проте, договором не визначено за скільки саме днів до фактичної поставки товару, покупець має здійснити передплату його вартості.

          Пунктом 4.1 договору, який узгоджує строки та умови поставки товару, строку виконання постачальником договірних зобов'язань не визначено (а. с. 10).

          В серпні 2007 року покупцем було здійснено замовлення на поставку 1380 тон щебеню. Після отримання замовлення, 27 серпня 2007 року відповідач виставив покупцю рахунок № СФ-0000001 на суму 150420 грн. 00 коп., який був повністю оплачений покупцем 29.08.07р., що підтверджується банківською випискою (а. с. 15).

          Частково виконуючи умови договору, разом з накладними від 03.10.07р. № У-00000003 та від 11.10.07р. № У-00000002, відповідач поставив позивачу 1035 тон щебеня на суму 111780 грн. (в тому числі 14886 грн. витрат на послуги залізниці). Решту щебеня у кількості 345 тон на суму 38640 грн. відповідачем поставлено не було.

          В лютому - березні 2008 року відповідач повернув покупцю частину коштів на суму 23708 грн., що підтверджується банківськими виписками (а. с. 16 - 20).

          Решти коштів у сумі 14932 грн. покупцю повернуто не було, що стало підставою звернення 12 травня 2009 року позивача до відповідача з вимогою повернути не забезпечені товаром кошти у цій сумі (а. с. 21, 45).

          Оскільки претензію, станом на 14.12.09р., було залишено відповідачем без задоволення, 24 грудня 2010 року позивач звернувся з позовом до суду за захистом майнових прав.

          Приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          В односторонньому порядку відмовитися від виконання договірних обов'язків відповідач, згідно з приписами ст.525 ЦК України, не може.

          За умовами ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

          Пред'явленням відповідачу вимоги про повернення незабезпечених товаром коштів позивач дотримав вимог зазначеної норми Закону, відтак, має обґрунтовані підстави вимагати повернення коштів шляхом ініціювання вирішення спору у судовому порядку.

          Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Враховуючи викладене, відсутність доказів сплати боргу або обґрунтованих належними доказами заперечень по суті позову з боку належним чином проінформованого про здійснення провадження у справі відповідача, позовні вимоги в частині стягнення 14932 грн. суми основного боргу суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Щодо грошових зобов'язань по річних та інфляційних збитків, слід звернути увагу на наступне.

          Стаття 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку, відповідає таким даним.

          В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із інфляційними збитками.

          Обраховуючи заявлені до стягнення 552 грн. 49 коп. інфляційних збитків та 223 грн. 98 коп. річних позивач вірно визначив строк їх нарахування, оскільки врахував, що право пред'явлення таких вимог отримав лише в травні 2009 року після виставляння відповідачу вимоги в порядку ст.530 ЦК України.

          Заявлені до стягнення 223 грн. 98 коп. річних не виходять за межі максимально допустимого у межах даного спору їх розміру, є нормативно обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

          Проте, при обрахуванні розміру інфляційних збитків, позивачем було допущено помилки. Так, за обрахунком суду, максимально допустимим до стягнення в межах даного спору їх розміром є 537 грн. 55 коп.

          Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 552 грн. 49 коп. інфляційних збитків, підлягають частковому задоволенню, у сумі 537 грн. 55 коп. В задоволенні решти позовних вимог, в частині стягнення 14 грн. 94 коп. інфляційних збитків, суд відмовляє.

          З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задовольняються частково, у сумі 15693 грн. 53 коп., з яких 14932 грн. 00 коп. основного боргу, 537 грн. 55 коп. інфляційних збитків та 223 грн. 98 коп. річних.

          Оскільки спір доведено до вирішення у судовому порядку з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, стягуються 156 грн. 94 коп. витрат по оплаті державного мита та 235 грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

          Оскільки при поданні позову позивач не доплатив 9 коп. державного мита, дана сума підлягає стягненню з позивача на користь держбюджету.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          На підставі ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 536, 625, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.44, ст.49, ст. ст. 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково, у сумі 15693 грн. 53 коп., з яких 14932 грн. 00 коп. основного боргу, 537 грн. 55 коп. інфляційних збитків та 223 грн. 98 коп. річних.

          2. Стягнути з приватного підприємства "Укрдорстройкомплект" (м. Херсон, провулок Козацький, буд. 19, код ЄДРПОУ 35219595, р/рах. 26007012820 в філії Луцького КБ "Західінкомбанк" м. Херсона, МФО 352327) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтком" (м. Донецьк, вул. Артема, буд. 85; м. Донецьк, провулок Орешкова, буд. 18, код ЄДРПОУ 32628342, р/рах. 26001301711855 в філії "Кальміуське відділення Промінвестбанку", МФО 335322) 14932 грн. 00 коп. основного боргу, 537 грн. 55 коп. інфляційних збитків, 223 грн. 98 коп. річних, 156 грн. 94 коп. витрат по оплаті державного мита та 235 грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В решті позовних вимог в частині стягнення 14 грн. 94 коп. інфляційних збитків відмовити.

          4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтком" (м. Донецьк, вул. Артема, буд. 85; м. Донецьк, провулок Орешкова, буд. 18, код ЄДРПОУ 32628342, р/рах. 26001301711855 в філії "Кальміуське відділення Промінвестбанку", МФО 335322) на користь державного бюджету (отримувач: Відділення Держказначейства м. Херсон Банк Управління Держказначейства в Херсонській області, код ЄДРПОУ 24104230, р/рах. 31119095700002, МФО 852010 призначення платежу: держмито в доход держбюджету код 22090200 символ звітності 095) 00 грн. 09 коп. державного мита

          Накази видати після набрання рішенням законної сили.           

Суддя М. Б. Сулімовська

Рішення складено у повному обсязі

та підписано 01.03.2010р.