Рішення № 8265902, 11.02.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2010 Справа № 17/6-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс", м.Херсон

до приватного підприємства "Компанія "Сонет", м.Херсон

про стягнення 15794 грн. 26 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Гілін Є. О., дов. від 05.01.2010р.

від відповідача - не прибув.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Техпромсервіс” (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства „Компанія „Сонет” (відповідач) 15794 грн. 26 коп. заборгованості за договором оренди нежилого приміщення від 01.11.2008 року б/н, з яких 3844 грн. 29 коп. основного боргу та 11949 грн. 97 коп. пені.

          У зв’язку з неприбуттям представника відповідача в судові засідання та ненадання останнім витребуваних документів розгляд справи неодноразово відкладався, про що були винесені відповідні ухвали від 14.012010р., 28.012010р., та 04.02.2010р.

          08.02.2010р. позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача, окрім заявленої до стягнення суми, 114 грн. 36 коп. 3% річних та 439 грн. 01 коп. інфляційних збитків.

          Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2010р. позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просить задовольнити їх в повному обсязі.

          Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; вимог ухвал суду в частині надання відзиву та додаткових документів не виконав.

          Враховуючи викладене, господарський суд зазначає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався. З огляду на вищевикладене суд вважає, що неприбуття в судове засідання є обраним відповідачем захистом від заявлених вимог.

          Оскільки відповідачем відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 ГПК України.

          Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

01 листопада 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Техпромсервіс” (позивач, орендодавець за договором) та приватним підприємством „Компанія „Сонет” (відповідач, орендар за договором) було укладено договір оренди приміщення; за умовами якого орендар передав а орендатор прийняв у тимчасове платне користування приміщення, яке розташоване на третьому поверсі торгового центру за адресою м.Херсон, вул.Миколаївське шосе буд.26, загальною площею 18 кв.м.

          В розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо розміру та порядку сплати орендної плати. Так в п.3.1 договору сторони визначили, що орендна плата складає 900 грн. на місяць, сплата орендних платежів здійснюється щомісячно до 7 числа розрахункового місяця.

          Відповідно до п.3.2, крім орендної плати, орендар зобов’язався компенсувати орендодавцю витрати з комунально-експлуатаційних послуг. Платежі, передбачені п.3.2 орендар був зобов’язаний здійснювати щомісячно, протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше 15 числа, наступного за розрахунковим місяцем.

          24 березня 2009 року орендар звернувся до орендодавця з пропозицією про розірвання договору оренди з 01.04.2009 року. У зв’язку з чим зазначений договір було розірвано сторонами з 01.04.2009 року, що не суперечить п.2.2 договору.

          Але, під час дії договору оренди орендар свої зобов’язання виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв’язку з чим на момент розірвання договору за ним обліковувалась заборгованість у розмірі 3844 грн. 29 коп. , з яких 2700,00 грн. орендної плати та 1144 грн. 29 коп. зі сплати за комунально-експлуатаційні послуги, що підтверджується наданими в матеріали справи рахунками-фактурами на оплату витрат на комунально-експлуатаційні послуги (а.с.10-14), прибутковими касовими ордерами про часткову сплату заборгованості (а.с.15-17) та розрахунком позовних вимог.

          З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем на адресу відповідача 13.11.2009р. було надіслано претензію, яка останнім залишена без належного реагування та відповіді.

          Аналіз правовідносин, які існують між сторонами, свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено правочин найму (оренди), за яким на підставі приписів статті 759 Цивільного кодексу України одна сторона (наймодавець) передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Відповідно до статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Доказів сплати заборгованості або заперечень щодо наявності існування заборгованості відповідачем не надано.

          Таким чином, заявлена до стягнення сума заборгованості з орендної плати та витрат на комунально-експлуатаційні послуги в розмірі 3844 грн. 29 коп. є обґрунтованою, документально доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

          Також позивачем заявлено до стягнення 11949 грн. 97 коп. пені за порушення виконання зобов’язань щодо своєчасності погашення заборгованості.

          Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Згідно з ч.1 статті 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.          

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

          Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

          Відповідальність сторін за договором оренди передбачена в розділі 3 договору. Так, в пункті 3.2 зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати заборгованості нараховується пеня у розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

          При цьому суд зазначає, що статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

          Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив розрахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості за договором оренди виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що відповідає приписам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" та зазначає, що задоволенню підлягає пеня у розмірі 726 грн. 75 коп. В задоволенні решти вимог в частині стягнення пені у розмірі 11223 грн. 22 коп. слід відмовити.

          Щодо додатково заявлених на підставі заяви про збільшення позовних вимог від 08.02.2010р. до стягнення 114 грн. 36 коп. 3% річних та 439 грн. 01 коп. інфляційних збитків суд зазначає, що судом вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків не прийняті до розгляду з огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову. Тобто, зміна підстав і предмету позову викладена в диспозиції статті альтернативно, а саме через застосування словосполучника „або”, що виключає процесуальну можливість одночасної зміни і підстав, і предмету позову. За першою заявою предметом позову є: стягнення суми боргу та пені; а підставою: правове та фактичне невиконання взятих на себе зобов’язань, а за результатами подання заяви про збільшення позовних вимог предметом позову додатково є: стягнення річних та інфляційних збитків; підставою: правові та фактичні обставини з посиланням на інші норми права –які регулюють стягнення. З викладеного вбачається, що позивач неправомірно збільшив предмет спору, оскільки ним, фактично, змінено як предмет, так і підстави позовних вимог, що виключає можливість прийняття до розгляду зазначеної заяви про зміну предмету позову в частині стягнення річних та інфляційних збитків. Аналогічне сприйняття положень статті 22 ГПК України узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 2 червня 2006 року, згідно до якого зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива, а тому у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви). Таким чином, заява позивача про зміну предмету позову в частині стягнення річних та інфляційних збитків не підлягає прийняттю.

          На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 3844 грн. 29 коп. основної заборгованості та 726 грн. 75 коп. пені. В решті позову в частині стягнення 11223 грн. 22 коп. пені суд відмовляє.

          За правилами статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам. З відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню 45 грн. 70 коп. державного мита та 68 грн. 30 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; 112 грн. 24 коп. державного мита та 167 грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

          За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          На підставі наведених норм матеріального права, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

                    1. Позов задовольнити частково, в сумі 4571 грн. 04 коп., з яких 3844 грн. 29 коп. основної заборгованості та 726 грн. 75 коп. пені

          2. Стягнути з приватного підприємства "Компанія "Сонет" (м. Херсон, Суворовський район, село Степанівка, вул. Шкільна, буд. 75, код ЄДРПОУ 33725627) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс" (м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 26, код ЄДРПОУ 31917419, р/рах. 26008060016095 у ХФ ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 352479) 3844 грн. 29 коп. основної заборгованості, 726 грн. 75 коп. пені, 45 грн. 70 коп. витрат по оплаті державного мита та 68 грн. 30 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                    3. В решті позову в частині стягнення 11223 грн. 22 коп. пені відмовити.

Суддя М. Б. Сулімовська

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

12.10.2010р.