Рішення № 8265901, 08.02.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.2010 Справа № 9/388-ПН-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Юридична агенція "Правозахист", м.Херсон

до Генічеська міська рада, м.Генічеськ Херсонської області

про визнання права власності

Треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: комунальне підприємство “Пляж”; комунальне підприємство “Азовкомунсервіс”

за участю представників сторін:

від позивача - представник Устюжина Т. Ю. дов. від 23.09.2009 р.

від відповідача - не прибув.

від третіх осіб - не прибули.

в с т а н о в и в:

Позивач (ПП "Юридична агенція "Правозахист", м. Херсон, код ЄДРПОУ 33015307) звернувся з позовом, в якому просить суд припинити право власності відповідача (Генічеська міська рада, м. Генічеськ, корд ЄДРПОУ 04060008) на частину майна - ангару (складу), розташованого на земельній ділянці площею 640 км. м за адресою: м. Генічеськ, вул. Свердлова, 40, та визнати за приватним підприємством "Юридична агенція "Правозахист" право власності на приміщення ангару (складу) з мостінням, розташованого за адресою: м. Генічеськ, вул. Свердлова, 40 на земельній ділянці площею 640 кв.м.

Ухвалою у справі від 27.07.07 призначена комплексна судово-технічна експертиза для з'ясування питання щодо визначення частки власності сторін у спірній будівлі ( т.1 арк.33) Згідно висновку судової експертизи №2059 (т.1 арк.41) визначено частина орендатора в ринковій вартості об'єкту складає суму 60773 грн., що відповідає 34,8% ринкової вартості об'єкту з урахуванням покращень.

Рішенням у справі від 24.04.08 припинено право власності Генічеської міської ради на частину майна ангару (складу), розташованого за адресою м. Генічеськ вул. Свердлова,40 на земельній ділянці площею 640 кв.м та визнано за позивачем право власності на приміщення ангару (складу), розташованого м. Генічеськ вул. Свердлова,40 ( т.2 арк.73).

Зазначене рішення було оскаржено до апеляційної інстанції.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.06.08 рішення суду першої інстанції було скасоване у задоволенні позову було відмовлено. ( т.2 арк.117).

Постанову апеляційної інстанції було оскаржено у касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.08 судові акти судів попередніх інстанцій було скасовано, справа повернута до суду першої інстанції на новий розгляд. ( т. 2арк.171).

Заявою від 30 березня 2009 р. позивач з посиланням на ст. 22 ГПК України змінив предмет позову і просить суд визнати за ним право власності на приміщення ангару (складу), розташованого за адресою: м. Генічеськ, вул. Свердлова, 40, на земельній ділянці площею 640 кв. м, та визнати частку ПП "Юридична агенція "Правозахист" у розмірі 6592/10000 на приміщення ангару (складу), а частку Генічеської міської ради у розмірі 3408/10000 на приміщення ангару (складу). Також позивач просив припинити право власності Генічеської міської ради на належну їй частину ангару (складу) та визнати за позивачем право власності на приміщення ангару (складу), розташованого за адресою: м. Генічеськ, вул. Свердлова, 40 на земельній ділянці площею 640 кв. м.

Заява мотивована тим, що проведеною судовою експертизою встановлено розмір часток з врахуванням здійснених поліпшень орендованого майна орендаря ( 34,08%) та орендодавця (65,92%).(т. 3 арк.61).

Рішенням у справі від 08.04.09 позов задоволено, визнано за позивачем право спільної власності на приміщення ангару (складу) розташованого за адресою м. Генічеськ, вул.Свердлова, 40 на земельній ділянці площею 640 кв.м у частці, що складає 6592/10000 приміщення ангару. Також за рішенням визнано за Генічеською міською радою право спільної власності на приміщення ангару (складу) розташованого за адресою м. Генічеськ, вул. Свердлова 40 на земельній ділянці площею 640 кв.м у частці, що складає 3408/10000 приміщення ангару та припинено право власності Генічеської міської ради на належну їй у спільній власності частку майна, що складає 3408/10000 приміщення ангару (складу) розташованого за адресою м. Генічеськ, вул. Свердлова 40 на земельній ділянці площею 640 кв.м . ( т.3 арк.69).

Зазначене рішення було оскаржено у апеляційному порядку.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.09 рішення суду першої інстанції залишено у силі.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.09 судові акти попередніх інстанцій було скасовано, справа повернута до суду першої інстанції на новий розгляд.

В згаданій постанові зазначено, що суди зробили передчасно висновки щодо наявності доказів у матеріалах справи що договір оренди укладено уповноваженими сторонами, які володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності за наявності погодження з міським головою; реконструкцію та капітальний ремонт приміщення здійснено за наявності дозволів міської ради.

Касаційна інстанція наголосила, що підстави набуття права власності унормовані ст.328,332 ЦК України. За правилами ст.773,778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору лише за згодою наймодавця. Право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду за умов, що викладені у ст.365 ЦК України. Касаційна інстанція дійшла до висновку, що судами попередніх інстанцій не досліджено наявність всіх обставин, при наявності яких може бути припинено право на частку у спільному майні. Також в постанові зазначено, що попередніми судами не надано оцінку доводам відповідача, щодо відсутності у комунального підприємства "Пляж" на момент укладення договору повного обсягу цивільної дієздатності про зобов'язання комунального підприємства "Пляж" на підставі рішення ради погоджувати договори оренди. Скасовуючи раніше прийняті рішення у справі, касаційний суд зобов'язав суд першої інстанції при новому розгляді справи з'ясувати та перевірити всі обставини справи, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та прийняти нове рішення. ( т.3 арк.133).

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на договір оренди від 11.04.2005 р. з доповненнями до нього, укладений між ним та КП "Пляж", стверджує, що після здійснення за згодою орендодавця невід'ємних поліпшень, орендоване ним приміщення складу є спільною власністю підприємства-орендаря (ПП "Юридична агенція "Правозахист") та Генічеської міської ради. Відповідач залишив без реагування звернення позивача щодо оформлення права власності на реконструйоване майно шляхом його приватизації (викупу) та виділення частки підприємства в орендованому майні з метою викупу.

Позивач стверджує, що частка відповідача в орендованому приміщенні є незначною і не може бути виділена в натурі, а спільне володіння та користування нею неможливе, з посиланням на приписи статті 365 ЦК України зазначає, що сукупність викладених обставин є підставою для припинення права власності Генічеської міської ради на належну їй частку в орендованому приміщенні ангару.

Відповідач у судові засідання при новому розгляді справи свого представника не направляв, будь-які пояснення з урахуванням останньої постанови ВГСУ не надав.

При розгляді справи попередніми судами він позов не визнавав, пояснюючи суду, що укладений між сторонами договір не містить істотних умов, які є обов'язковими для категорії даних договорів відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", даний договір нотаріально не посвідчений, отже є нікчемним відповідно до статті 220 ЦК України.

Відповідач зазначав, що відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду виключно на підставі позову інших співвласників.

Відповідач звертав увагу, що згідно довідки Генічеського ДБТІ №216 від 25.05.2008 р. власником приміщення ангару (складу) є КП "Пляж", а не міська рада.

На думку відповідача, позивач не довів належними доказами той факт, що частка орендодавця в реконструйованому приміщенні є незначною та не може бути виділена в натурі, що спірний ангар є неподільною річчю, його спільне використання є неможливим, а припинення права власності міської ради не завдасть останній істотної шкоди, а також, що позивачем була створена нова річ, оскільки висновок експертизи встановлює лише вартість поліпшень та той факт, що приміщення можна використовувати в якості кафе. Натомість зазначене приміщення не втратило своїх початкових характеристик і може бути використано як за основним (в якості складу), так і за іншими призначеннями, отже не набуло якостей нової речі.

Відповідача також зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, у КП "Пляж" право власності на цей ангар виникло 05.10.2005 р., тобто після укладення договору його оренди від 11.04.2005 р. Таким чином, на момент укладення договору оренди зазначеного приміщення, його орендодавець не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази надання КП "Пляж" згоди на реконструкцію даного майна у кафе-бар.

Треті особи без самостійних вимог явку представників сторін не забезпечили.

В судовому засіданні 04.02.2010 року було оголошено перерву до 08.02.2010 року для оголошення рішенння.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Судом встановлено, що 11 квітня 2005 р. між комунальним підприємством "Пляж" (орендодавець) та приватним підприємством "Юридична агенція "Правозахист" (орендар) укладено договір оренди №2, згідно з яким орендодавець передав у строкове платне користування орендарю приміщення ангару (складу), розташоване у м. Генічеськ, вул. Свердлова, 40 (т.1 арк 94-95).

За п.1.2 договору вартість орендованого майна складала 31426 грн. За п.3.1 договору орендна плата складає 3142 грн. 60 коп. на рік.

Згідно з п.1.3 договору об'єкт оренди передано в користування під розміщення кафе, гральних автоматів та розважальних засобів (розд. 1 п. 1.3 договору).

За р.5 договору визначені права Орендаря, зокрема зазначено у пунктах 5.1, 5.2, 5.4 договору передбачено право орендаря самостійно здійснювати господарську діяльність в межах, встановлених чинним законодавством України та цим договором; вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію та технічне переозброєння за згодою орендодавця; у разі продажу - першочергове право орендаря на його викуп.

За пунктом 9.1 договору сторони визначили строк дії договору з 11.04.2005р. до 11.04.2020 р. За протоколом розбіжностей до договору сторони погодили дію договору терміном на 11 місяців з 11.04.05 по 11.03.06.

Судом встановлено, що договір оренди підписано з протоколом розбіжностей з боку орендаря ( т.2 арк.15).

На підставі складеного між сторонами протоколу узгодження від 11.04.2005 р. сторони узгодили редакцію п. 3.1 та п. 9.1, визначивши строк дії договору 11 місяців, з 11.04.2005 р. до 11.03.2006 р. (т.2 арк. 27).

Судом встановлено, що додатковою угодою від 11.04.2005 р. №1 до договору оренди №2 сторони доповнили пункт 5.5 договору умовою, що всі невід'ємні поліпшення орендованого майна, виконані орендарем за узгодженням орендодавця є власністю орендаря (т.1 арк. 96).

Додатковою угодою №2 від 09.08.2005 р. до договору оренди №2 сторони внесли зміни до п. 1.1 договору в частині визначення, що в строкове платне користування передано ангар, який знаходиться за адресою: м. Генічеськ, вул. Свердлова, 40 та розташований на земельній ділянці площею 640 кв.м (т.2 арк. 28).

На договорі оренди №2 від 11.04.05 зверху у правому кутку значиться надпис : "Погоджено міський голова Скляренко (прізвище написано не дуже розбірливо) та стоїть підпис, який не завірений будь-якою печаткою. На додатковій угоді №2 до договору №2 у лівій частині зазначено надпис : " Погоджено" та нижче стоїть підпис невідомої особи, який також не завірений печаткою.

Із огляду на вказаний договір суд дійшов до висновку, що за своєю природою він є договором найму, тому правовідносини, які виникають у сторін за цим договором мають бути урегульовані гл. 58 ЦК України.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Із огляду на договір суд дійшов до висновку, що об'єктом оренди є нерухоме майно, що належить до комунальної власності.

Правовідносини щодо передачі в оренду комунального майна урегульовані Законом України „Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 2 статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначені істотні умови договору оренди:

1.          об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

2.          термін, на який укладається договір оренди;

3.          орендна плата з урахуванням її індексації;

4.          порядок використання амортизаційних відрахувань;

5.          відновлення орендованого майна та умови його повернення;

6.          виконання зобов'язань;

7.          забезпечення виконання зобов'язань неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

8.          порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;

9.          відповідальність сторін;

10.          страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

11.обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Судом встановлено, що договір оренди № 2 було укладено без погодження всіх необхідних істотних умов , а саме: вартість майна вказана без врахування індексації;

орендна плата вказана без врахування індексації;

не вказаний порядок використання амортизаційних відрахувань;

не визначений порядок відновлення орендованого майна;

не визначений порядок виконання зобов'язань сторонами;

відсутні умови щодо забезпечення виконання зобов'язань неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

не визначений порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;

відсутні умови щодо страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

відсутні обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

          Відповідно до ст.180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

          Як витікає із вищенаведеного, сторони не погодили всі істотні умови договору, що визначені чинним законодавством, відповідно договір є неукладеним.

          Рішенням Генічеської міської ради від 03.03.2005 р. № 574 директору КП "Пляж" надано дозвіл на підписання договору оренди з обов'язковим погодженням з міським головою (т.1 арк. 134).

          Відповідно до п. 16. ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування" до повноважень міського голови віднесено укладення від імені територіальної громади, ради, та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

          Згідно ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування" міський голова є одноособовим виборним органом місцевого самоврядування, видає розпорядження у межах своїх повноважень.

          Таким чином, в даному випадку повноваження міського голови на укладення договорів оренди було делеговано директору КП „Пляж" за умови обов'язкового погодження з міським головою. Відповідно до п. 20 ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування" згода ради повинна бути оформлена відповідним розпорядженням голови Генічеської міської ради про погодження договору оренди нерухомого майна, укладеного між КП "Пляж" та ПП "Правозахист".

Сторони не надали будь-які документи, які б свідчили про погодження спірного договору головою Генічеської міської ради. Посилання на надпис на договорі нібито голови ради про погодження суд до уваги не приймає, оскільки підпис невідомої особи, яка зробила напис "погоджено" не завірена печаткою та не дотримано форми погодження, а саме не приймалося відповідного розпорядження голови або рішення сесії щодо дозволу на укладення договору оренди зазначеного комунального майна.

Таким чином, директор КП "Пляж" в порушення рішення Генічеської міської ради №574 від 03.03.2005 року, перевищив свої повноваження, уклавши договір оренди комунального майна без погодження власника майна - Генічеської міської ради.

Із огляду на викладене суд дійшов до висновку, що позивач не довів у судовому порядку того факту, що договір укладено повноваженою стороною з боку орендодавця, який володіє необхідним обсягом цивільної дієздатності, оскільки відсутнє погодження з міським головою щодо передачі в оренду комунального мана - приміщення ангару (складу), що розташований у м. Генічеськ по вул. Свердлова,40.

На виконання договірних зобов'язань за двостороннім актом приймання-передачі від 11.04.2005 р. Орендодавцем об'єкт оренди передано в строкове платне користування орендарю (т.1 арк. 128).

На підставі кошторисної документації (т.1 арк.97-105) позивач здійснив будівництво-капітальний ремонт орендованого приміщення, прийнявши у липні 2005 р. виконані підрядні роботи, про що було складено акт № 1 (т.1 арк. 106-111).

Судом оглянута зазначена документація та встановлено, що на документах є затвердження з боку комунального підприємства " Пляж" та погоджено з головою ради, його підпис завірений печаткою.

Однак, позивач не надав належні докази дачі згоди міського голови та орендодавця на покращення орендованого комунального майна, а саме, розпорядження голови ради та письмової згоди КП "Пляж" на покращення орендованого майна, а саме реконструкцію ангару у кафе-бар в межах договору. Оглядом матеріалів судом встановлено, що за кошторисом та актом виконаних робіт проведено капітальний ремонт кафе -бару "Зебра".

Позивач не надав доказів, що він звертався до відповідача з питанням про вирішення питання про його права на частку у спільній власності на орендоване майно.

З метою з'ясування питання щодо визначення часток власності сторін у орендованому приміщенні після здійснення позивачем будівельних робіт з його поліпшення, попереднім судом було призначено комплексну судово-технічну експертизу, висновок № 2059 від 01.12.2007 р. залучено до матеріалів справи.

За висновком експертизи ринкова вартість приміщення ангару (складу), що знаходиться за адресою м. Генічеськ вул. Свердлова, 40, складає 178340 грн., частка орендаря в ринковій вартості об'єкту експертизи складає 117567 грн., що складає 65,92 %, частка комунального майна в ринковій вартості об'єкту експертизи складає 60773 грн., що складає 34,08 % ринкової вартості об'єкту нерухомості з урахуванням поліпшень ( т.1 арк.79).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Приписом статті 778 названого Кодексу встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Підстави й порядок примусового припинення у співвласника права на частку у спільній власності визначено статтею 365 ЦК України, відповідно до якої право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

- частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

- річ є неподільною;

- спільне володіння і користування майном є неможливим;

- таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Позивач посилається на те, що вартість здійснених за згодою власника поліпшень орендованого майна складає 121058 грн. 60 коп., що майже в чотири рази перевищує оцінну вартість орендованого майна 31426 грн.

Однак, суд зазначає, що згідно наданої документації було проведено орендарем капітальний ремонт об'єкту оренди. У матеріалах справи відсутні докази, що в результаті капітального ремонту була створена нова річ.

Відповідно до ст.776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

В зв'язку з цим, позивач, провівши капітальний ремонт, не набув у юридичному розумінні права на частку майна на суму вартості проведеного ремонту.

Із огляду наявних підстав для припинення у співвласника права на частку у спільній власності, навіть якби позивач довів наявність свого права на частину орендованого майна, то позивач не довів наявність усіх обставин визначених ст.365 ЦК України, зокрема, що частка комунальної власності є незначною, адже 34,08 % у ринковій вартості майна, як це зазначено у судовій експертизі, не можливо вважати незначною часткою; відсутні докази, що не може бути виділена частка в натурі, що річ є неподільною, а спільне володіння та користування є неможливим.

Рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради від 21 квітня 2005 р. №133 позивачу надано дозвіл на здійснення реконструкції існуючого ангару по вул. Свердлова, 40 у кафе-бар швидкого харчування (т.1 132).

Рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради від 16.06.2005 р. №194 затверджено акти Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом кафе-бару після переобладнання ангару ПП "Юридична агенція "Правозахист" загальною площею 290,83 кв.м., площею торгівельної зали 177 кв. м. по вул. Свердлова, 40 (т.1 арк. 133).

Постановою господарського суду Херсонської області у справі №13/176-АП-08 рішення Генічеської міської ради № 194 від 16.06.05 визнано недійсним.

Судом встановлено, що постанова не набрала законної сили, оскільки оскаржена у апеляційному порядку, на день розгляду справи апеляційною інстанцією скарга не розглянута.

Рішення господарського суду № 13/176-АП-08, на яке посилається відповідач, суд до уваги не приймає, оскільки останнє не набуло законної сили.

Із огляду на надані рішення, суд дійшов до висновку, що вони підтверджують факт наявності згоди відповідача на проведення реконструкції кафе -бару та прийняття закінченого будівництвом кафе -бару. Однак, як встановлено судом, за технічною документацією проведено капітальний ремонт приміщення кафе -бару (колишнього ангару), а не реконструкція на яку надавалась згода не на умовах договору оренди №2, оскільки він був неукладеним. Суд дійшов до висновку, що позивач, який провів ремонтні роботи не позбавлений права вимагати від відповідача сплатити вартість виконаних робіт на підставі чинного законодавства, зокрема, норм, які регулюють правовідносини підряду.

Із огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведені позовні вимоги, у зв'язку з чим, відмовляє у задоволенні позовних вимог.

          Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

                    1. Відмовити у задоволенні позовних вимог

Суддя Л.М. Немченко

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 11.02.2010 року.