Рішення № 8265889, 15.02.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.02.2010 Справа № 4/140

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз", м.Херсон

про стягнення 25 484 755 грн. 98 коп.

за участю

представників сторін:

від позивача - Сусуловський В.І. - представник, пост. дов. від 31.12.2009р. №109/10

від відповідача - Чернишова В.Г. - заст. начальника юрвідділу, пост. дов. від 04.01.2010р. №08/31-02

Сутність справи: Позивач (ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м.Київ, код ЄДРПОУ 31301827) звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача (ВАТ по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз", м.Херсон, код ЄДРПОУ 03355353) 18722361грн. 36коп., які складають 14546686грн. 87коп. основного боргу за відвантажений та прийнятий на умовах укладеного між сторонами договору №10/16-81 від 18.01.2000р. природний газ, отриманий в оплату за транзит російського газу або імпортований для потреб підприємств комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які відпускають теплову енергію бюджетним установам та населенню; 1 989 747грн. 90коп. інфляційних втрат та 217601грн. 02коп. річних в розмірі трьох відсотків за прострочення боржника за грошовим зобов'язанням, а також 1 968 325 грн. 57коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості одержаного природного газу.

Позов обгрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань по оплаті природного газу, відвантаженого за договором №10/16-81 від 18.01.2000р. протягом 2000р.

З посиланням на приписи статті 22 ГПК України, позивач заявами від 06.05.2005р. (т.1, а.с.89-92) та від 24.04.2007р. (т.2, а.с. 58-62) збільшував розмір позовних вимог, відповідно до 21 867 228грн. 52коп. (у тому числі: 14554395грн. 97коп. основний борг, 4079489грн. 91коп. інфляційні втрати, 1270988грн. 59коп. річні, 1962354грн. 05коп. пеня) та до 25 484 755грн. 98коп. ( у тому числі: 8131716грн. 67коп. - основний борг; 12382654грн. 23коп. інфляційні втрати, 3008031грн. 03коп. річні, 1962354грн. 05коп. пеня).

Зважаючи на те, що позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, проведення ним оплати державного мита виходячи із збільшених сум позову, подані заяви задоволено.

В процесі розгляду справи та дослідження доказів ухвалою господарського суду з метою з'ясування питань, які потребують спеціальних знань (т.3 а.с.54-58) було призначено судову бухгалтерську експертизу, висновок якої (т.3, а.с.77-87) залучено до матеріалів справи.

Відповідач позов не визнає, у наданих запереченнях посилається на повне погашення боргу: частково шляхом погашення грошовими коштами, частково- шляхом проведення взаємозаліків та векселями відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006р., №934 від 07.06.2000р., №52 від 24,01.2001р., №20 від 11.05.2005р., що крім поданих доказів, підтверджується також і висновками судової бухгалтерської експертизи.

Вважає безпідставними посилання позивача на те, що банківські установи не наділені правом змінювати реквізити платіжного доручення в частині графи "Призначення платежу" на вимогу лише однієї сторони. Листи ВАТ "Херсонгаз" про зміну призначення платежу були направлені до ВАТ "Державний ощадний банк України" у 2002р., у зв'язку з чим, в даному випадку, слід враховувати норми чинного на той час ЦК УРСР 1963р., в якому відсутня правова норма щодо заборони установі банку змінювати призначення платежу на вимогу платника. Зауважує, що Інструкція Національного банку України, на яку посилається позивач, втратила чинність на підставі постанови правління Національного банку України від 29.03.2001р. №135.

З моменту повідомлення позивача про зміну призначення платежу ( з 22.07.2002р.) і до теперішнього часу ніяких заперечень з його боку до ВАТ "Херсонгаз" не надходило.

Довідка про наявність заборгованості не може бути беззаперечним фактом її підтвердження.

Відповідач також звертає увагу суда на ту обставину, що заборгованість виникла внаслідок неплатоспроможності його боржників - теплопостачальних організацій та кінцевих споживачів, які за період з 2000р. по 2005р. заборгували 39,4 млн.грн. за природний газ та 9,7 млн.грн. за послуги з транспортування, що призвело до збитковості товариства. В свою чергу, причиною збитковості є невідповідність тарифів на постачання природного газу та його транспортування.

Викладені обставини призвели до порушення 10.04.2000р. у відношенні відповідача господарським судом Херсонської області справи про банкрутство №5/10-Б, яка в подальшому ухвалою від 08.10.2003р. залишена без розгляду.

Заперечуючи проти стягнення пені, інфляційних та річних, звертає увагу суда на те, що борг виник не з вини відповідача, пояснюючи, що тариф на транспортування природного газу є єдиним джерелом фінансування підприємства відповідача. Власних ресурсів ВАТ "Херсонгаз" не має. Методики розрахунку тарифів, які затверджуються постановами НКРЕ України, не передбачають покриття заборгованості, яка виникла через неплатоспроможність боржників ВАТ "Херсонгаз", та не передбачають покриття кредиторам товариства санкцій. Не уявляється можливість стягнення цих збитків і з боржників.

Покладення на відповідача майнової відповідальності за несвоєчасне виконання без вини останього зобов'язань по оплаті природного газу призведе до повного банкрутства підприємства.

Просить суд, врахувавши відсутність його вини у несвоєчасній оплаті природного газу, те, що ним, не дивлячись на складну економічну кризу, сплачується борг, звільнити його від відповідальності, сплати пені, інфляційних збитків та річних.

Зазначена справа неоднократно розглядалася місцевим господарським судом Херсонської області, а також судами апеляційної та касаційної інстанції.

Згідно останього рішення від 15.12.2008р. (суддя Закурін М.К.), залишеного без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду, позов задоволено частково, з відповідача стягнуто 2 628 165грн. 38коп. інфляційних втрат, 717 394грн. 82коп. річних та судові витрати. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2009р. постанова апеляційного суду та рішення місцевого господарського суду скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до розпорядження голови господарського суду №742 від 27.11.2009р. справа прийнята на розгляд суддею Задорожною Н.О., про що винесено відповідну ухвалу від 30.11.2009р.

Розгляд справи відбувався з перервами, які оголошувалися до 10 та 15 лютого 2010р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Згідно з укладеним між сторонами договором на постачання природного газу №10/16-81 позивач зобов'язався протягом 2000р. постачати відповідачу природний газ для потреб підприємств комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які виробляють теплову енергію, бюджетним установам та населенню за ціною 189грн. за 1000 м куб. газу, а відповідач сплачувати його вартість грошовими коштами до 10 числа наступного за звітним місяця.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ у обсягах 78483, 643 тис. м. куб. на загальну суму 14833408,53грн.

Зокрема, за актами приймання-передачі газу, підписаними представниками обох сторін, позивач поставив ВАТ "Херсонгаз":

- у січні - 29296,339 тис. м. куб. на суму 2 997 570,43грн.;

- у лютому - 15 860,161 тис. м. куб. - 25006,04грн.;

- у березні - 24599,721 тис. м. куб. - 4673947грн.;

- у квітні - 8675,276 тис. м. куб. - 1639627,16грн.;

- у травні - 11.998 тис. м. куб. - 2267,63грн.;

- червні - 2,716 тис. м. куб. - 513,32грн.;

- у липні - 0,766 тис. м. куб. - 144,77грн.;

- у серпні - 17,717 тис. м. куб. - 3367,41грн.;

- у вересні - 18, 849 тис. м. куб. - 3562,46грн.

Факт поставки, об'єми та вартість переданого газу сторонами не оспорюються.

За обліковими даними позивача, відповідачем сплачено заборгованість частково - в розмірі 6709400грн. 97коп.

Внаслідок несвоєчасного виконання договірних зобов'язань по оплаті природного газу у відповідача існує заборгованість в сумі 8131716грн. 67коп.

З врахуванням поданих в процесі розгляду справи заяв про збільшення позову від 06.05.2005р. та від 24.07.2007р. позивач просить стягнути з відповідача 8 131 716грн. 67коп. основного боргу, 1962 354грн. 05коп. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті природного газу, а також 12 382 654грн. 23коп. інфляційних збитків та 3 008 031грн. 03коп. річних за прострочення боржника за грошовим зобов'язанням, які нараховано з врахуванням вимог статей 1, 3 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996р.; пунктів 6.1 та 6.2 договору №10/16-81; ст.214 ЦК УРСР, 625 ЦК України.

Стягнення вищеперелічених сум є предметом даного спору.

І. Щодо стягнення 8131716грн. 66коп. основного боргу, судом враховано наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. №440 "Про реалізацію статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено Порядок перерахування у 2008р. субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

На виконання пункта 3 зазначеного Порядку між сторонами у 2008 році було укладено договори про організацію взаєморозрахунків, які передбачали погашення відповідачем заборгованості за природний газ по договору №10/16-81 від 18.01.2000р. Зазначені договори укладались на підставі довідки щодо наявності дебіторської та/або кредиторської заборгованості, яка свідчить про те, що станом на дату її складення, а саме 30.09.2008р., заборгованість відповідача за природний газ, одержаний на підставі договору №10/16-81 складає 8131716грн. 66коп. Вказана сума заборгованості зазначена в акті взаємозвірки розрахунків станом на 01.10.2008р., підписаному представниками обох сторін та скріпленого їх печатками, а також зафіксована сторонами у складених актах взаємної звірки розрахунків станом на 01.01.2007р. та 01.10.2008р. (т.2, а.с.57, т.3, а.с.132, т.5, ас.с.24)

Після складення вищеперелічених актів, на підставі п.3 Порядку та укладених договорів про організацію взаєморозрахунків, які передбачали погашення відповідачем заборгованості за природний газ за договором №10/16-81 на підставі платіжних доручень №№1-8 від 12.11.2008р., 13.11.2008р., 18.11.2008р. (т.5, а.с.19-23) відбулось погашення 3553904грн. 79коп., після чого основний борг станом на 30.11.2008р. зменшився і став складати 4577811грн. 87коп.

Факт зменшення заборгованості відповідача станом на 30.11.2008р. визнав також і позивач у складеному ним акті звіряння розрахунків станом на 30.11.2008р. (т.5 а.с.133), згідно якого сальдо на користь кредитора складає 4553300грн. 83коп.

На підставі платіжного доручення №4 від 25.12.2009р. та протоколу №1027/193 від 10.12.2009р. погашено 26 990грн. 68коп., після чого на день розгляду справи заборгованість за природний газ, поставлений на підставі договору №10/16-81, складає

4 550 821грн. 19коп.

У судовому засіданні уповноважені представники позивача і відповідача не заперечують факту, що залишок несплаченого боргу за відвантажений на підставі договору №10/16-81 природний газ на день розгляду справи складає 4 550 821грн. 19коп.

Зважаючи на викладене, враховуючи приписи статей 525, 526 ЦК України, суд визнав позов в частині стягнення основного боргу в сумі 4 550 821грн. 19коп. обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

У задоволенні решти основного боргу, яку складають 3580895грн. 48коп. відмовляється в зв'язку з проведенням його оплати.

ІІ. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та за прострочення боржника за грошовим зобов'язанням відповідач перерахував борг із застосуванням встановленого Державним комітетом статистики індексу інфляції, нарахував річні в розмірі трьох відсотків, а також за 182 дні прострочення оплати боргу нарахував пеню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за повний період прострочення виконання грошових зобов'язань, розрахунок яких відповідає встановленим вимогам діючого законодавства.

Так, згідно наданих розрахунків розмір завданих інфляцією збитків складає 12382654грн. 23коп., річних - 30008031грн. 03коп., пені - 1962354грн. 05коп., всього 17353039грн. 31коп.

Вирішуючи питання щодо стягнення зазначених сум, судом враховано наступне.

У пункті 6.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату поставленого газу покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду прострочки, а також сплачує заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Правові наслідки порушення зобов'язання, а також відповідальність за порушення зобов'язання врегульовано главою 51, статтями 610-625 ЦК України, ст.214 ЦК УРСР, яка діяла на період встановлення оспорюваних правовідносин і протягом тривалої їх дії.

Зокрема, частинами 1 та 2 ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Право суда на зменшення розміру штрафних санкцій передбачено і приписами ст.233 ГК України, частина перша якої встановлює, що вирішуючи зазначене питання, суд може взяти до уваги не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В процесі дослідження доказів та з'ясування обставин справи встановлено, що протягом 2000р. на підставі договору №10/16-81 позивач відвантажував відповідачу природний газ для потреб підприємств комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які відпускають теплову енергію бюджетним установам та населенню.

У зв'язку з нестабільним фінансово-економічним розвитком області та відсутністю фінансової стабільності населення в зв'язку з його неплатоспроможністю, ВАТ "Херсонгаз" опинилось у вкрай скрутному становищі. Ряд теплогенеруючих підприємств Херсонщини (КП Білозеркатеплокомуненерго", смт.Білозерка, "Райтеплокомуненерго" м.Скадовськ, "Новокаховтеплокомуненерго", м.Н.Каховка, "Каланчактеплокомуненерго", смт.Каланчак), які є боржниками відповідача, визнані банкрутами, ліквідовані і виключені з реєстру. (т.4 а.с.10-26).

Їх заборгованість відповідачу за спожитий газ, яка залишилась непогашеною, становить 5 915 912грн. 11коп.

Зазначені обставини призвели до тривалої збитковості товариства, що підтверджується наданими у справу звітами про фінансові результати (т.4 а.с.10-26) за 2001-2007р.р., та порушенню у відношенні ВАТ "Херсонгаз" справи про банкрутство.

Суд враховує також ту обставину, що з метою уникнення наслідків економічних процесів, на підставі Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" від 13.11.1996р. у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат, населенню тимчасово заборонялось нараховувати по розрахунках з 01 жовтня 1996р. та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати за житлово-комунальні послуги, газ тощо.

Суд враховує також встановлений Постановою НКРЕ України від 12.07.2000р. №756 "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газо-збутових підприємств НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ та Постановою Кабінету Міністрів України №934 від 07.06.2000р. особливий порядок проведення розрахунків, відповідно до яких кошти за природний газ на рахунок відповідача не перераховувалися, а з розподільних рахунків газозбутових підприємств перераховувалися на консолідований розподільний рахунок ДК "Газ України", як власника газу.

За викладених обставин, суд, враховуючи виключно складне становище відповідача, ступінь його вини, виконання боржником зобов'язань та вищевикладені обставини, що заслуговують на увагу і які є винятковими, положення п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, зменшує розмір підлягаючої до стягнення пені до 1% від заявленої суми та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 19 623грн. 54коп., а також звільняє від відповідальності в частині решти заявленої до стягнення пені, яка складає 1942730грн. 51коп.

На підставі статей 214 ЦК УРСР та ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні збитки в розмірі 12 382 654грн. 23коп. та 3 008 031грн. 03коп. річних.

Згідно доданих до заяви від 24.04.2007р. (т.2 а.с.58) про збільшення розміру позовних вимог розрахунків, інфляційні збитки нараховано за період з лютого 2000р. - березня 2007р. включно, річних - з 11.02.2000р. по березень 2007р. включно.

Положеннями ст.214 ЦК УРСР встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Положення зазначеної норми набули чинності у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до статті 214 ЦК УРСР від 08.10.1999р. №1136-ХІV. Зокрема, відповідно до розділу ІІ Прикінцевих положень, цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг. Так, відповідно до пункту 1.1 укладеного між сторонами договору, позивач постачає відповідачу газ для потреб підприємств комунальної теплоенергетики, які, в свою чергу, поставляють цей газ населенню. Отже, несвоєчасна оплата такими підприємствами спожитого газу, який використано в процесі виробництва комунальних послуг з теплопостачання для населення, унеможливлює застосування цієї правової норми до правовідносин, що склалися між сторонами до 01.04.2004р. (тобто дати набрання чинності ЦК України), тому нарахування інфляційних і річних протягом лютого 2000р. - 01.01.2004р. є неправомірним.

Щодо річних та інфляційних втрат, нарахованих з 01.01.2004р. та станом на дату збільшення розміру позовних вимог (24.04.2007р.), то суд вважає позовні вимоги в частині їх нарахування та стягнення безпідставними, оскільки на момент набрання чинності ЦК України правова природа виникнення та існування заборгованості, а також встановлений спеціальний порядок її погашення не змінилися. Природний газ одержувався для потреб підприємств комунальної теплоенергетики, які, в свою чергу, постачали її бюджетним установам та населенню протягом 2000 року.

Матеріальні можливості відповідача щодо повернення позивачу вартості відвантаженого протягом зазначеного періоду природного газу також залишились незмінними внаслідок визнання банкрутами підприємств комунальної енергетики з огляду на систематичну несплату населенням вартості природного газу, відсутності субвенцій та фінансування пільг і субсидій населенню на оплату електроенергії, природного та скрапленого газу.

Так, на виконання спільної Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 27.05.2000р. №840 НКРЕ було прийнято постанову №759 від 12.07.2000р. "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, які надходять на розподільні рахунки газопостачальних підприємств НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ.

Пунктом 3 зазначеної постанови передбачено, що кошти з розподільчих газопостачальних підприємств (крім частини, необхідної для компенсації за послуги по транспортуванню і постачанню газу) перераховуються на консолідований розподільчий рахунок ДК "Газ України" або на поточні рахунки інших власників газу.

Кошти, що надходять на розподільчі рахунки газопостачальних підприємств в той же день перераховуються уповноваженими банками:

- на поточні рахунки газопостачальних підприємств в частині оплати за надані послуги по транспортуванню і постачанню газу споживачам у відповідності з тарифами, затвердженими в установленому порядку;

- на поточні рахунки підприємств ДК "Укртрансгаз" тільки в частині оплати по транспортуванню газу населенню магістральними, промисловими газопроводами;

- інші кошти перераховуються на консолідований розподільчий рахунок ДК "Газ України".

З наданого в матеріали справи висновку №14331 судово-бухгалтерської експертизи за господарською справою №4/140 від 19.03.2003р., яка проводилась Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вбачається, що на підставі ст.60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000р." ( в редакції, що діяла до 19.10.2000р.), ст.49 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001р." №2120-ІІІ від 07.12.2000р., затверджених Постановами Кабінету Міністрів України №934 від 07.06.2000р. та №52 від 24.01.2001р. "Порядку про проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, природний газ, житлово-комунальні послуги та послуги водопостачання і водовідведення", "Порядку перерахування субвенцій на фінансування пільг і субсидій населенню на оплату електроенергії, природного та скрапленого газу і житлово-комунальних послуг" був встановлений спеціальний порядок розрахунків, за встановленою схемою шляхом проведення взаєморозрахунків, а також заліків взаємних боргів, які виключали надходження коштів за спожитий газ на рахунки відповідача.

Проведення взаєморозрахунків по заборгованості за природний газ був передбачений і постановами КМУ №52 від 24.01.2001р., №705 від 22.05.2006р. розрахунків, за встановленою схемою шляхом проведення взаєморозрахунків, а також заліків взаємних боргів, які виключали можливість надходження коштів за спожитий газ на рахунки відповідача.

Проведення взаєморозрахунків по заборгованості за природний газ на наступні роки також здійснювалося шляхом взаємозаліків відповідно до встановленої схеми (постанови КМУ №52 від 24.01.2001р., №705 від 22.05.2006р., №440 від 25.04.2008р.).

Проведеною судовою бухгалтерською експертизою підтверджено проведення відповідачем розрахунку за одержаний протягом 2000р. газ саме у такий спосіб.

Враховуючи викладене, особливий спосіб ведення розрахунків за природний газ, встановлений нормами прямої дії, Законів України "Про Державний бюджет України на відповідні роки, а також постановами Кабінету Міністрів України застосування до відповідача положень ст.625 ЦК України є безпідставним.

Витрати по оплаті державного мита, а також вартість послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Херсонгаз” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Петренка, 18; розрахунковий рахунок 260015303 в ХОД АППБ „Аваль”, МФО 352093, код 03355353) на користь дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (розташованої за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 45; розрахунковий рахунок 260083013814 в ГОУ „Промінвестбанку”, МФО 300012, код 31301827) 4 550 821грн. 19коп. основного боргу, 19623грн. 54коп. пені, 25500грн. витрат по оплаті державного мита, а також 60грн. 31коп. судових витрат.

2. Звільнити відповідача від відповідальності в частині стягнення 1 942 730грн. 51коп. пені.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Наказ стягувачу видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.О. Задорожна