Рішення № 8265799, 10.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2010 р. Справа № 60/313-09

вх. № 10549/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Залуцької Л.Г., довіреність б/н від 12.02.2010р.

відповідача - Сичової М.В., довіреність б/н від 11.12.2009р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр економічних досліджень і управлінського консультування "Консульт", м. Харків

до Приватної фірми "Кібела", м. Мерефа

про стягнення 630,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Центр економічних досліджень і управлінського консультування "Консульт" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватної фірми "Кібела" основної суми заборгованості у розмірі 595,00 грн. та пені у розмірі 16,14 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №1097/10/08 від 03.10.2008р. в частині оплати за поставлену продукцію за видатковими накладними, з урахуванням чого виникла вищезазначена заборгованість та нараховано пеню.

Окрім того, позивач у позовній заяві та у клопотанні про забезпечення позову, доданому до позовної заяви просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову та на рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 грудня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 лютого 2010 року о 11:40 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 лютого 2010 року розгляд справи було відкладено на 15 лютого 2010 року о 12:00.

Представник позивача 15 лютого 2010 року надав заяву про зміну підстави позову по справі №60/313-09 (вх. №2897), відповідно до якої зазначає, що поставка товару відповідачу була здійснена на підставі усного правочину, а не на підставі договору поставки від 03.10.2008р., а також надав 15 лютого 2010 року уточнення (збільшення) позовних вимог до позову про стягнення заборгованості (вх. №2898), відповідно до яких збільшив розмір позовних вимог до 630,09 грн., а саме просить суд стягнути з відповідача основну суму заборгованості у розмірі 595,00 грн., 3% річних у розмірі 17,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 17,24 грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 15 лютого 2010 року строк вирішення спору було продовжено за межами 2-х місячного строку, встановленого ч.1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України до 16 березня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 лютого 2010 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, заяву позивача про зміну підстави позову по справі №60/313-09 (вх. №2897) прийнято до розгляду, продовжено розгляд справи з її урахуванням, прийнято уточнення (збільшення) позовних вимог (вх. №2898 від 15.02.2010р.) до розгляду, продовжено розгляд справи з їх урахуванням, розгляд справи відкладено на 10 березня 2010 року о 12:00.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує збільшені позовні вимоги, просить суд їх задовольнити, на підставах викладених у заяві про зміну підстави позову. Надав 10 березня 2010 року супровідним листом (вх. 4416) копію поштового чеку та опису вкладення, які судом долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, вважає його необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні замовлення відповідача, документи згідно п.2.7. Договору, позивачу було пред`явлено вимогу про найшвидше забрання товару, поставленого згідно видаткових накладних, з урахуванням чого відповідача вважає про відсутність підтвердження існування у відповідача заборгованості в сумі 595,00 грн.

Крім того, представник відповідача 10 березня 2010 року надав супровідним листом (вх. 4417) копію вимоги №3676/09юр від 28.12.2009р., копію списку згрунтованих поштових відправлень, копію поштового чеку, опис вкладення та вимогу №425/2010-юр від 10.03.2010р. Суд дані документи долучає до матеріалів справи.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між сторонами було укладено в спрощеній (усній) формі договір поставки товару.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частинами 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар (друковану продукцію) на загальну суму 641,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РнЛ-000904 від 17.11.2008р. на суму 82 грн. та №РнК-000872 від 17.11.2008р. на суму 559 грн.

Відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей №2/820 від 17.11.2008р.

Згідно акту прийомки товарів від 17.11.2008р. відповідачем було частково повернуто позивачу товар на загальну суму 46,00 грн., отриманий за видатковою накладною №РнК-000872 від 17.11.2008р.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В даному випадку зобов’язання відповідача оплатити отриманий товар виникло внаслідок отримання товару по видатковим накладним.

Оскільки сторонами не був встановлений строк оплати відповідачем товару, 29.09.2009 р. позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату простроченої заборгованості в сумі 595 грн., яку відповідач отримав 03.10.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 19521432.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 595,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позивачем разом з товаром не було передано сертифікат якості та інші документи, що стосуються товару та на те, що відповідач, у зв`язку з цим вимагає забрати позивачу товар згідно вимог про повернення товару № 3676/09юр від 28.12.2009р. та № 425/2010-юр від 10.03.2010р., що на думку відповідача є підставою для відмови від сплати товару, суд вважає безпідставним, оскільки товар за вищезазначеними накладними було прийнято відповідачем, товар на суму 595 грн. не було повернуто позивачу, претензій стосовно якості, отриманого товару відповідачем не пред`являлось.

          Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 3% річних в сумі 17,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 17,24 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 17,85 грн. та інфляційних втрат в сумі 17,24 грн., нарахованих за період з жовтня по грудень 2009 р., оскільки даний розрахунок є вірним та таким, що відповідає чинному законодавству.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми "Кібела"(62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 283, р/р №26007026814305 в відділенні №2 ВАТ "Укрексімбанк" філії м. Харкова, МФО 351618, ідентифікаційний код 30035446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центр економічних досліджень і управлінського консультування "Консульт" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 124, р/р №26003036186701 в АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код 14095004) основну суму заборгованості у розмірі 595,00 грн., 3% річних у розмірі 17,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 17,24 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/313-09 підписано 13 березня 2010року.