Рішення № 8265797, 10.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2010 р. Справа № 60/01-10

вх. № 308/4-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Головчанського Д.О., довіреність б/н від 01.04.2009 р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Жовтневого районного навчального спортивно - технічного центру Товариства сприяння обороні України, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 3500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Жовтневий районний навчальний спортивно - технічний центр Товариства сприяння обороні України (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 3500,00 грн., що виникла внаслідок несплати відповідачем орендної плати за період з лютого по червень 2008 року за договором оренди приміщення від 01 січня 2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 січня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15 лютого 2010 року о 10:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 лютого 2010 року розгляд справи було відкладено на 10 березня 2010 року о 11:20.

У судовому засіданні 10 березня 2010 року судом було оголошено перерву до 10 березня 2010 року о 16:00, для надання позивачем оригіналів документів, доданих до матеріалів справи для їх огляду у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві.

Позивач надав 10 березня 2010 року згідно супровідного листа за вх. № 4410 копію наказу №28 від 06.07.2009р., копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на позивача, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на відповідача, копію статуту позивача, копію свідоцтва про державну реєстрацію позивача.

Крім того, позивач надав 10 березня 2010 року згідно супровідного листа за вх. № 4409 квитанцію про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 6 грн. та довіреність від 01 квітня 2009 року.

Суд долучає надані позивачем документи до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди приміщення.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов Договору, а саме п.1.1., Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає в тимчасове користування частину приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, пров. Іжевського, 6.

Згідно п.1.2. Договору частина приміщення, яка надається в оренду складає 35 кв.м.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував умови договору, а саме надав в оренду спірне приміщення, що підтверджується актом прийому - передачі виконаних послуг від 01.02.2008р. за січень 2008 року, актом прийому - передачі виконаних послуг від 29.02.2008р. за лютий 2008 року та актом прийому - передачі виконаних послуг від 31.03.2008р. за березень 2008 року. Дані акти підписані позивачем та відповідачем та скріплені з боку позивача печаткою.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що розмір орендної плати становить 20,00 грн. за 1 кв.м.

Пунктом 5.2. Договору встановлено обов`язок відповідача сплачувати орендну плату на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 5 числа кожного місяця.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору в частині надання приміщення, однак відповідач частково виконав свої зобов`язання по оплаті за орендовані приміщення, а саме сплатив 700,00 грн. позивачу, що підтверджується прибутковим касовим ордером від 18.02.2008 р.

Відповідно до п.4.1. Договору термін оренди складає шість місяців з 01 січня 2008 року по 30 червня 2008 року.

З огляду на те, що договір було укладено строком на шість місяців до 30 червня 2008 року та загальна сума орендної плати, що підлягає сплаті за період з січня по червень 2008 року становить 4200,00 грн., з яких відповідачем було сплачено 700,00 грн. за користування приміщенням за січень 2008 року, суд приходить до висновку, що відповідачем залишилась несплачена орендна плата за спірним договором за період з лютого 2008 року по червень 2008 року в сумі 3500,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 3500,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61157, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Жовтневого районного навчального спортивно - технічного центру Товариства сприяння обороні України (61052, м. Харків, вул. Дмитрівська, 21, ідентифікаційний код 24473565) заборгованість у розмірі 3500,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 11 березня 2010 року.

Суддя

справа №60/01-10