Рішення № 8265791, 02.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2010 р. Справа № 57/320-09

вх. № 9989/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Слюніна Н.В., дов. №4325 від 23.10.09 р.

1 відповідача - не з*явився

2 відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Харківської філії , м. Харків

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастор плюс", м. Луганськ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Представницький центр «ФСК», м. Харків

про стягнення 1077247,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Відкрите акціонерне товариства «КРЕДОБАНК» звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення солідарно з відповідачів – Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСТОР ПЛЮС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Представницький центр «ФСК» 1077247,97 грн. заборгованості, з яких 880000,00 грн. – сума неповернутого кредиту, 196174,97 грн. – сума несплачених відсотків, 1100,00 грн. – сума несплаченої комісії за управління кредитом, а також просить суд віднести на відповідачів судові витрати: витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачами своїх зобов’язань за договором кредитної лінії № 69/10-2008 від 06.10.2008 року та договором поруки № 3 від 06 жовтня 2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 грудня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22 грудня 2009 року о 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 грудня 2009 року розгляд справи відкладено на 21 січня 2010 року о 12:30 год., в зв’язку з неявкою сторін у судове засідання та невиконання ними вимог попередньої ухвали щодо подання витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 січня 2010 року задоволено клопотання другого відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 01 лютого 2010 року о 12:30 год., в зв’язку зі зміною адреси першого відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастор плюс» на м. Луганськ, вул. Фабрична, 1, витребування судом додаткових доказів та невиконання сторонами вимог попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 лютого 2010 року задоволено клопотання позивача за первісним позовом про зміну його назви та змінено його назву з Акціонерного Відкритого акціонерного товариства „Кредобанк” в особі Харківської філії на Публічне акціонерне товариство „Кредобанк” в особі Харківської філії, прийнято до розгляду зустрічний позов другого відповідача - ТОВ „Представницький центр „ФСК” (вх. № 1864 від 01.02.10 р.) для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи відкладено на "16" лютого 2010 р. о 09:30 год.

01 лютого 2010 року банк (позивач за первісним позовом) через канцелярію господарського суду Харківської області надав заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 1866), з якої вбачається збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками та комісіями, а саме: банк (позивач за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідачів за первісним позовом суму боргу у розмірі 1077943,30 грн., з яких: 880000,00 грн. – сума неповернутого кредиту, 196743,30 грн. – сума несплачених відсотків, 1200,00 грн. – сума несплаченої комісії за управління кредитом.

Приймаючи до уваги, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача, як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 01 лютого 2010 року в порядку частини 3 статті 86 ГПК України продовжено строк розгляду справи № 57/320-09 на один місяць – до 02 березня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 лютого 2010 року задоволено клопотання другого відповідача за первісним позовом у справі, розгляд справи відкладено на 02 березня 2010 року о 15:00 год.,у зв’язку з неявкою представника першого відповідача за первісним позовом у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередніх ухвал суду щодо подання витребуваних судом документів

02 березня 2010 року другий відповідач за первісним позовом у справі через канцелярію господарського суду Харківської області надав клопотання про призначення колегії суддів у справі № 57/320-09 (вх.№ 62).

У судовому засіданні 02 березня 2010 року о 15:00 год. в порядку статті 77 ГПК України для вирішення керівництвом суду клопотання про призначення колегії суддів у справі № 57/320-09 (вх. № 62) оголошено перерву до 02 березня 2010 року о 16:30 год.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 02 березня 2010 року відхилено клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи № 57/320-09

Після перерви у призначеному 02 березня 2010 року судовому засіданні представник банку (позивач за первісним позовом у справі) первісний позов з урахуванням збільшених позовних вимог, підтримував та наполягав на його задоволенні, через канцелярію господарського суду Харківської області в порядку статті 22 ГПК України надав заперечення проти зустрічного позову (вх. № 4041 від 02.03.2010 року), які долучені судом до матеріалів справи, проти зустрічного позову заперечував у повному обсязі.

Перший відповідач за первісним позовом – Товариство з обмеженою відповідальністю «Кастор плюс» в призначене 02 березня 2010 року судове засідання своїх повноважних представників не направив, відзив та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження першого відповідача за первісним позовом – Україна, м. Луганськ, Ленінський район, Харків, вул. Фабрична, 1-а, саме на цю адресу були надіслані судом процесуальні документи - ухвали господарського суду від 21 січня 2010 року, 01 лютого 2010 року, 16 лютого 2010 року та первісний позов з урахуванням збільшених позовних вимог з додатками та описом вкладення до цінного листа з повідомленням, проте процесуальні документи повертались на адресу суду з позначкою «за зазначеною адресою не значиться».

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що перший відповідач за первісним позовом належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Аналогічна позиція викладена в Інформаційних листах Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року №01-8/482, від 18.03.2008 року №01-8/164від 14.08.2007 року №01-8/675, від 02.06.2006 року №01-8/1228.

Другий відповідач за первісним позовом – Товариство з обмеженою відповідальністю «Представницький центр «ФСК» у призначене 02 березня 2010 року судове засідання свого представника у судове засідання не направив, про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, через канцелярію господарського суду 02 березня 2010 року його представник надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 4003) на інший день, в зв’язку з його хворобою.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Клопотання другого відповідача за первісним позовом є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами.

Суд, зазначає, що справа розглядається 02 березня 2010 року - в останній день трьохмісячного строку розгляду справи № 57/320-09, продовженого в порядку частини 3 статті 86 ГПК України ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 01 лютого 2010 року.

Крім того, суд відмовляючи в задоволенні цього клопотання і вважаючи неповажними причини неявки представника другого відповідача за первісним позовом у судове засідання, керується ч. 1 ст. 28 ГПК України. Згідно її положень справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Причини неявки директора ТОВ „Представницький центр «ФСК» в судове засідання позивачем суду не повідомлені. Не надано також пояснень щодо причин неприбуття в судове засідання інших його представників, також до клопотання не був наданий лист непрацездатності його представника.

З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання другого відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи на іншу дату є необґрунтованим, тому відмовляє в його задоволенні.

Дослідивши клопотання другого відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі № 57/320-09 (вх. № 1710 від 01.02.2010 року) до вирішення касаційної скарги Вищим господарським судом України, суд дійшов висновку про залишення його без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

З огляду на зазначені приписи, відсутні підстави, на які посилається другий відповідач за первісним позовом в своєму клопотанні про зупиненні провадження у справі до вирішення касаційної скарги Вищим господарським судом України, тому наведене клопотання задоволенню не підлягає.

Що стосується наданої другим відповідачем за первісним позовом касаційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 07 грудня 2010 року про порушення провадження у справі № 57/320-09, в якій другий відповідач за первісним позовом просить скасувати зазначену ухвалу та повернути позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, суд, враховуючи, Постанову Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 року за № 8, Інформаційний лист Верховного суду України від 10.09.2008 року, листом (вих. № 003226 від 08.02.2010 року), повідомив сторони про долучення до матеріалів справи касаційної скарги другого відповідача за первісним позовом, оскільки не передбачено оскарження ухвал про порушення провадження у справі.

Відповідачі за первісним позовом, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Присутній в судовому засіданні 02 березня 2010 року представник банку (позивач за первісним позовом) вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідачів за первісним позовом.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, враховуючи строки розгляду справи, передбачені ст. 69 ГПК України, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 жовтня 2008 року між банком (позивачем за первісним позовом) - Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» в особі Харківської філії та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастор плюс» (першим відповідачем за первісним позовом) був укладений договір кредитної лінії № 69/10-2008 (далі – договір кредиту), відповідно до умов якого, банк (позивач за первісним позовом) зобов’язався відкрити позичальнику (першому відповідачу за первісним позовом) для поповнення обігових коштів (закупівля промислових товарів для реалізації) кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 880000,00 грн. строком включно до 05 жовтня 2010 року, а позичальник (перший відповідач за первісним позовом) зобов’язався повернути кредити та сплатити проценти за користування ними у розмірі 23,5 % річних, а також інші платежі, передбачені кредитним договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору кредиту сторони договору погодили, що за відкриття кредитної лінії та користування кредитними коштами позичальник (перший відповідач за первісним позовом) сплачує банку (позивачу за первісним позовом) комісії:

4.1.1 за розгляд кредитної заявки - 0,1% від максимального ліміту заборгованості по кредитній лінії, що є 880,00 гривень на рахунок № 29091127007623 в Харківської філії ВАТ "КРЕДОБАНК", МФО 350415 в день надання кредитних коштів;

4.1.2 за відкриття кредитної лінії - 1,25% від максимального ліміту заборгованості по кредитній лінії, дорівнює 11000,00 гривень на рахунок № 291127007623 в Харківської Філії ВАТ "КРЕДОБАНК", МФО 350415 в день надання кредитних коштів; і управління кредитною лінією - 100,00 гривень щомісячно з урахування 1-го місяця кредитування та без врахування останнього місяця кредитування, комісія сплачується позичальником (першим відповідачем за первісним позовом) одночасно із сплатою процентів за користування кредитними коштами рахунок № 29091127007623 в Харківської Філії ВАТ "КРЕДОБАНК", МФО 350415;

4.1.4. за дострокове повернення кредитної лінії з одночасним розірванням Договору кредитної лінії – в розмірі 0,5% від суми заборгованості, яка повертається достроково (при умові, коли термін між датою дострокового повернення і датою погашення, зазначеною в кредитному договорі, перевищує 90 календарних днів). Комісія списується банком (позивачем за первісним позовом) з поточного рахунку клієнта не пізніше наступного робочого дня від дати дострокового повного повернення кредитної лінії на умовах договірного списання. По кредитах в іноземній валюті комісія списується банком (позивачем за первісним позовом) в національній валюті за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату дострокового повернення;

4.1.5 за невикористання кредитної лінії - в розмірі 1,0% річних від щоденного невикористаного залишку коштів по кредитній лінії. Комісія нараховується щомісячно в розмірі 1,0% річних від суми щоденного невикористаного залишку коштів по кредитній лінії за методом «факт/360» (за фактичну кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році) у валюті отриманого кредиту та сплачується щомісячно, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який нарахована комісія.

4.1.6 Інші комісії - відповідно до діючих тарифів банку (позивача за первісним позовом). Комісії, встановлені в іноземній валюті, сплачуються клієнтом в національній валюті за курсом НБУ, згідно порядку сплати, що передбачається тарифами банку (позивача за первісним позовом).

Пунктом 4.2 договору кредиту сторонами договору було встановлено, що проценти за користування кредитами нараховуються щомісячно на рахунок № 2068701007623 на заборгованості по кредитній лінії за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п. 2.1 цього Договору з моменту видачі кредиту до дати його повернення, передбаченого у Додатковому договорі. У випадку неповернення кредиту в термін, вказаний у Додатковому договорі, до дати його повернення, але не довше терміну дії кредитної лінії, вказаного у п. 2.1.7 цього Договору, нараховуються проценти в розмірі, відповідно до діючих процентних ставок, які позичальник (перший відповідач за первісним позовом) зобов’язаний сплатити банку (позивачу за первісним позовом). Нарахування комісій відбувається згідно строків, передбачених обліковою політикою банку (позивачу за первісним позовом), до терміну вказаному у п. 2.2 договору кредиту.

Відповідно до умов п. 4. 3, 4.4 договору кредиту позичальник (перший відповідач за первісним позовом) сплачує проценти, нараховані відповідно до п. 4.2 цього Договору, у валюті отриманого кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який нараховані проценти на рахунок № 29091127007623, у випадку повного повернення кредитів позичальник (перший відповідач за первісним позовом) зобов'язаний одночасно сплатити проценти, нараховані за останній місяць (частину останнього місяця) користування кредитами.

          Пунктом 9.3.9 договору кредиту передбачений обов’язок позичальника (першого відповідача за первісним позовом) виконувати належним чином обов’язки, які кореспондують відповідні права банку (позивача за первісним позовом), передбачені кредитним договором і чинним законодавством України.

          Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника (першого відповідача за первісним позовом) перед банком (позивачем за первісним позовом) за договором кредиту, 06 жовтня 2008 року між банком - Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (позивачем за первісним позовом), позичальником – Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСТОР ПЛЮС» (першим відповідачем за первісним позовом) та поручителем – Товариством з обмеженою відповідальністю «ФСК» (другим відповідачем за первісним позовом) був укладений договір поруки №3 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель (другий відповідач за первісним позовом) зобов’язався відповідати перед кредитором (банком – позивачем за первісним позовом) за виконання боржником (першим відповідачем за первісним позовом) зобов’язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за договором кредиту, а боржник (перший відповідач за первісним позовом) зобов’язався повідомляти завчасно поручителя за можливе невиконання зобов’язань за договором кредиту, у випадку невиконання боржником (першим відповідачем за первісним позовом) зобов’язань за договором кредиту, кредитор (банк – позивач за первісним позовом) письмово повідомляє поручителя (другого відповідача за первісним позовом) про це із зазначенням суми заборгованості боржника (першого відповідача за первісним позовом), при цьому, поручитель (другий відповідач за первісним позовом), в свою чергу, зобов’язаний сплатити кредитору (банку – позивачу за первісним позовом) протягом 7 календарних днів заборгованість з моменту невиконання боржником (першим відповідачем за первісним позовом) зобов’язань за кредитним договором.

Пунктом 2.4,2.5 договору поруки сторони договору погодили, що у випадку, коли поручителем (другим відповідачем за первісним позовом) сплачено кредитору (банку – позивачу за первісним позовом) суму поруки, до нього переходить право вимоги до божника (першого відповідача за первісним позовом) щодо відшкодування в розмірі виплаченої суми поруки та інших пов’язаних з цим понесених витрат, поручитель та боржник (перший та другий відповідачі за первісним позовом) несуть солідарну відповідальність перед кредитором (банком – позивачем за первісним позовом).

Як вбачається з матеріалів справи, банк (позивач за первісним позовом) належним чином виконав зобов’язання за договором кредиту, надавши позичальнику (першому відповідачу за первісним позовом) кредитні кошти у розмірі 880000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 458829 від 07.10.2008 року, копія якого містяться в матеріалах справи, крім того, факт отримання кредитних коштів не оспорюється позичальником (першим відповідачем за первісним позовом, проте позичальник (перший відповідач за первісним позовом) постійно порушував умови договору кредиту щодо повернення кредиту та сплаті відсотків та комісій по ньому.

Умовами пункту 5.1, 5.2, 5.3 договору кредиту встановлено, що позичальником (першим відповідачем за первісним позовом) зобов’язаний повернути банку (позивачу за первісним позовом) кредит/кредити у повному обсязі в порядку і в терміни, передбачені договором кредиту: до 05 вересня 2010 року 440000,00 грн., до 05 жовтня 2010 року 440000,00 грн., повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесення готівки в касу банку (позивача за первісним позовом), в тому числі і третіми особами.

Відповідно до умов пункту 5.5 договору кредиту банк (позивач за первісним позовом) відповідно до діючого законодавства України вправі видати наказ про примусову оплату боргового зобов’язання у випадку несвоєчасного повернення позичальником (першим відповідачем за первісним позовом) кредиту або процентів за його користуванням.

Відповідно до умов п. 5.10, 5.11 договору кредиту банк(позивач за первісним позовом), у випадках, передбачених п.2.9 договору кредиту, вправі вимагати дострокового повернення кредиту/кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за договором кредиту, про що письмово повідомляє позичальника (першого відповідача за первісним позовом), який зобов’язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (позивача за первісним позовом) достроково повернути кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за договором кредиту.

Як зазначає банк (позивач за первісним позовом) у первісному позові, внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов’язань щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, у позичальника ( першого відповідача за первісним позовом) виникла заборгованість у сумі 1077943,30 грн., з яких: 880000,00 грн. – сума неповернутого кредиту, 196743,30 грн. – сума несплачених відсотків, 1200,00 грн. – сума несплаченої комісії за управління кредитом.

Як свідчать матеріали справи, банком (позивачем за первісним позовом) на адресу позичальника (першого відповідача за первісним позовом) та поручителя (другого відповідача за первісним позовом) були направлені листи – вимоги № 2260 від 01.09.2009 року та № 2299 від 04.09.2009 року з вимогою про усунення порушень умов договору кредиту, проте зазначені вимоги залишилися без відповіді, ні боржник (перший відповідач за первісним позовом), ні поручитель (другий відповідач за первісним позовом) заборгованість не сплатили, відповіді не надали, що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Як вбачається з пояснень, наданих сторонами у судових засіданнях, звернення стягнення на заставлене майно банком (позивачем) не здійснювалось.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості у повному обсязі в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

          У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За користування кредитом сторонами договору кредиту були встановлені проценти у розмірі 23,25 % річних у гривні, а також комісії: за розгляд кредитної заявки - 0,1% від максимального ліміту заборгованості по кредитній лінії, що є 880,00 гривень, за відкриття кредитної лінії - 1,25% від максимального ліміту заборгованості по кредитній лінії, що дорівнює 11000,00 гривень і управління кредитною лінією - 100,00 гривень щомісячно з урахування 1-го місяця кредитування та без врахування останнього місяця кредитування, за дострокове повернення кредитної лінії з одночасним розірванням договору кредиту – в розмірі 0,5% від суми заборгованості, яка повертається достроково (при умові, коли термін між датою дострокового повернення і датою погашення, зазначеною в кредитному договорі, перевищує 90 календарних днів).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодо сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктами 5.1-5.11 договору кредиту передбачено право банку (позивача за первісним позовом) вимагати дострокового повернення кредиту/кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за договором кредиту у разі порушення позичальником (першим відповідачем за первісним позовом) зобов’язань, зокрема, щодо своєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту (частини кредиту)

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачами, позичальник (перший відповідач за первісним позовом) систематично порушував умови договору кредиту.

З зазначеного вбачається, що банк (позивач за первісним позовом) правомірно пред’явив вимогу до відповідачів за первісним позовом щодо дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших до сплаті платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі за первісним позовом в порушення домовленості сторін (пунктів 1.1, 2.5, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 5.1, 5.2, 5.3, 5.5, 5.8, 5.9, 5.10, 5.11, 9.3 договору кредиту, пунктів 1.1,2.1,2.2,2.3,2.4,2.5 договору поруки) кредит не повернули, відсотки за користування ним та комісійну винагороду за ведення кредитного рахунку не сплатили, та не надали суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідачі за первісним позовом визнаються судом такими, що прострочили виконання зобов’язання по договору кредиту у сумі 1077943,30 грн., з яких: 880000,00 грн. – сума неповернутого кредиту, 196743,30 грн. – сума несплачених відсотків, 1200,00 грн. – сума несплаченої комісії за управління кредитом.

          Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідачі за первісним позовом не надали суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту, по відсоткам по ньому та комісійної винагороди за ведення кредитного рахунку по договору кредиту та не надали документів, що спростовували викладене у первісному позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога банку (позивача за первісним позовом) в частині стягнення боргу у сумі 1077943,30 грн., з яких: 880000,00 грн. – сума неповернутого кредиту, 196743,30 грн. – сума несплачених відсотків, 1200,00 грн. – сума несплаченої комісії за управління кредитом, правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачами за первісним позовом та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Розглянувши зустрічну позовну заяву, в якій позивач за зустрічним позовом (другий відповідач за первісним позовом) просить розірвати договір поруки № 3 від 06 жовтня 2008 року (далі – договір поруки), з огляду на те, що кредитор (позивач за первісним позовом) в порушення пунктів 1,2 договору поруки завчасно не повідомив поручителя (позивача за зустрічним позовом) про можливе невиконання зобов’язання боржником (першим відповідачем за первісним позовом) зобов’язань за договором кредиту із зазначенням суми заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється, того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому правові наслідки зміни або розірвання договору передбачені ст.653 Цивільного кодексу України, зокрема, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Форма зміни або розірвання договору встановлена статтею 654 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

          Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що договір поруки № 3 від 06 жовтня 2008 року визначає спосіб забезпечення виконання позичальником (першим відповідачем за первісним позовом) зобов'язання за кредитним договором і правовідносини, які виникли між сторонами за цими договорами, регулюються нормами параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1.1 договору поруки № 3 від 06 жовтня 2008 року передбачено, що поручитель (позивач за зустрічним позовом) поручається перед банком (першим відповідачем за зустрічним позовом) за виконання позичальником (другим відповідачем за зустрічним позовом) зобов’язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за договором кредиту, а боржник (другий відповідач за зустрічним позовом) зобов’язався повідомляти завчасно поручителя (позивача за зустрічним позовом) за можливе невиконання зобов’язань за договором кредиту, у випадку невиконання боржником (другим відповідачем за зустрічним позовом) зобов’язань за договором кредиту, кредитор (банк – позивач за первісним позовом) письмово повідомляє поручителя (позивача за зустрічним позовом) про це із зазначенням суми заборгованості боржника (другого відповідача за зустрічним позовом), при цьому, поручитель (позивач за зустрічним позовом), в свою чергу, зобов’язаний сплатити кредитору (банку – першому відповідачу за зустрічним позовом) протягом 7 календарних днів заборгованість з моменту невиконання боржником (другим відповідачем за зустрічним позовом) зобов’язань за кредитним договором.

Пунктом 2.4, 2.5 договору поруки сторони договору погодили, що у випадку, коли поручителем (позивачем за зустрічним позовом) сплачено кредитору (банку – першому відповідачу за зустрічним позовом) суму поруки, до нього переходить право вимоги до божника (другого відповідача за зустрічним позовом) щодо відшкодування в розмірі виплаченої суми поруки та інших пов’язаних з цим понесених витрат, поручитель та боржник (позивач та другий відповідачі за зустрічним позовом) несуть солідарну відповідальність перед кредитором (банком – першим відповідачем за зустрічним позовом).

Суд зазначає, що ні договір поруки № 3 від 06.10.2008 року, ні закон не передбачають такої підстави для дострокового припинення договору поруки за ініціативою однієї і з сторін шляхом його розірвання за рішенням суду.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що посилання позивача про порушення банком (першим відповідачем за зустрічним позовом) умов договору поруки та норм діючого законодавства щодо повідомлення поручителя (позивача за зустрічним позовом) про можливе невиконання зобов’язання боржником (першим відповідачем за первісним позовом) зобов’язань за договором кредиту із зазначенням суми заборгованості, безпідставні, оскільки в матеріалах справи є претензія щодо повідомлення поручителя (позивача за зустрічним позовом) про порушення боржником (другим відповідачем за первісним позовом) умов договору кредиту, також до претензії додані докази її відправлення банком (першим відповідачем за зустрічним позовом) до поручителя (позивача за зустрічним позовом) (фіскальний чек Укрпошти від 09.09.2009 року).

При цьому, суд зазначає, що ризик поручителя (позивача за зустрічним позовом) перед банком (першим відповідачем за зустрічним позовом) за виконання позичальником (другим відповідачем за зустрічним позовом) зобов’язань щодо повернення кредиту є нормальним явищем, оскільки ризик є однією із ознак підприємництва. Згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 Господарського кодексу України). Отже у суду немає правових підстав для звільнення позивача за зустрічним позовом від виконання прийнятих на себе обов’язків за договором.

Отже у даному випадку має місце не об’єктивний факт – порушення співвідношення (еквівалентності) обміну, а проста зміна ставлення чи думки сторони щодо доцільності (бажаності чи небажаності) виконання відповідного договору поруки. В даному разі доказів порушення співвідношення (еквівалентності) інтересів сторін договору поруки позивачем за зустрічним позовом не надано.

Суд зауважує, що збільшення обсягу відповідальності , на які посилається позивач за зустрічним позовом у своїй позовній заяві, в рівній мірі стосуються як позивача за зустрічним позовом , так і відповідачів за зустрічним позовом.

Окрім цього позивачем за зустрічним позовом в порушення встановленого ст. 33 ГПК України порядку доказування, не надано будь-яких доказів порушення відповідачами умов договорів кредиту та поруки.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе,що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Крім того, статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом будь-які пропозиції про розірвання договору поруки відповідачам за зустрічним позовом не направляв, відповідно, відсутні і докази того, що відповідачі за зустрічним позовом отримували такі пропозиції.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено, що спірний договір поруки порушує його права чи охоронювані законом інтереси.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, позивач за зустрічним позовом на підтвердження своєї позиції зобов’язаний надати докази того, що спірний договір (його частина) порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. Проте цей обов’язок позивачем за зустрічним позовом не виконано –доказів порушення прав та охоронюваних законом інтересів не надано. Більш того, у позовній заяві навіть не зазначено про наявність та про обставини такого порушення.

Такими чином, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено порушення відповідачами за зустрічним позовом істотного порушення сторонами умов договору поруки та інших випадках, встановлених договором або законом, суд не знаходить правових підстав для розірвання договору поруки, у зв’язку з чим відмовляє позивачу за зустрічним позовом в задоволенні його позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів за первісним позовом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 553, 554 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 1, 12, 33, 34, 35, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволені клопотання другого відповідача за первісним позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Представницький центр «ФСК» в задоволені клопотання про відкладення розгляду справи на інший день.

Відмовити в задоволені клопотання другого відповідача за первісним позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Представницький центр «ФСК» про зупинення провадження у справі.

Прийняти заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Первісний позов задовольнити повністю.

          Стягнути солідарно з відповідачів за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастор плюс» (м. Луганськ, Ленінський район, вул. Фабрична, 1-а, код ЄДРПОУ 34333296, р/р № 2600101007623 в ХФ ВАТ «Кредобанк», МФО 350415) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Представницький центр «ФСК» (м. Харків, вул. Кооперативна, 6/8, код ЄДРПОУ 31635406) на користь Приватного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Харківської філії (61024, м. Харків, вул. Петровського, 29а, код ЄДРПОУ 23333324, МФО 350415) 880000,00 грн. –сума неповернутого кредиту, 196743,30 грн. –сума несплачених відсотків, 1200,00 грн. –сума несплаченої комісії за управління кредитом, 1077,94 грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

Повний текст рішення підписано 09 березня 2010 року

справа № 57/320 -09