Рішення № 8265619, 03.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2010 р. Справа № 47/126-09

вх. № 9028/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Івік-Харків", м. Харків

до Приватного підприємства "Легат +", м. Харків

про стягнення 202912,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Івік - Харків" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача -Приватного підприємства "Легат +" основної заборгованості у розмірі 159881,60 грн., пені у розмірі 17547,56 грн., інфляційні витрати у розмірі 20739,14 грн. та 3% річних у розмірі 4743,88 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманих послуг на підставі договору підряду №ДГ-00204М від 12.10.2007р. Окрім того, просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2029,12 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № ДГ-00204 від 12.10.07 р.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати І здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався виконати роботи з монтажу системи опалення у торгово-офісному центрі по вул. О. Яроша, 18 у місті Харкові, а відповідач, зобов'язався прийняти та оплатити виконані позивачем роботи.

Відповідно п.4.2 договору відповідач зобов'язався проводити розрахунки за виконані роботи: чином: 20% від вартості робіт за Договором - впродовж 5-ти банківських днів з ствердження Відповідачем будівельної готовності об'єкта та на підставі рахунка - позивача. Подальші розрахунки за виконані роботі Відповідач зобов'язався проводити 5-х банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних підрядних робіт.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, що підтверджується актами виконаних підрядних робіт: № ОУ-0000053 від 31.03.2008, № ОУ-0000094 від 30.04.2008 р., № ОУ-0000129 від 30.05.2008, № ОУ-0000169 від 27.06.2008 р., № ОУ-0000354 від 31.10.2008 р.

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт виконав не повністю, а саме здійснив авансовий платіж за усіма актами виконаних робіт окрім акту № ОУ-0000354 від 31.10.2008 р. - вартість виконаних робіт за даним актом складає 159 881,60 грн. Таким чином, станом на 03.11.09 р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість становить 159881,60 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 159882,60 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 17547,56 грн., інфляційні витрати у розмірі 20739,14 грн. та 3% річних у розмірі 4743,88 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 10.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати (недоплати) коштів за Договором, Відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування пені, інфляційні витрати та 3% річних, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 2029,12 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Легат +" (61002, м. Харків, вул. Артема, 31, Ідентифікаційний код 32089671, р/р 260083001878 в ХФ АБ "Таврика" м. Харків, МФО 351953, ІПН 320896720313, свідоцтво платника податків 28765386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івік-Харків" (61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, 38 ж, ком 77-82, Ідентифікаційний код 31938334, р/р 26002036512600 в АКІБ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005, ІПН 319383320337, свідоцтво платнику податків №29139600) заборгованість у розмірі 159 881,60 грн., пеню у розмірі 17 547,56 грн., інфляційні витрати у розмірі 20 739,14 грн., 3% річних у розмірі 4 743,88 грн., державне мито у розмірі 2 029,12 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 04 березня 2010 року.

Суддя

Справа №47/126-09