Рішення № 8265572, 01.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2010 р. Справа № 15/06-10

вх. № 337/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Суза І.А., дов. № 2170 від 16.03.2009 року

відповідача - Зайцев А.В., дов. б/н від 09.01.2010 року

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" м. Харків

до Олексіївської виправної колонії № 25 у Харківський області м. Х-в

про стягнення 32378,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 32378,97 грн., у тому числі 31737,27 грн. суму боргу за послуги водовідведення та 641,70 грн. суму пені за договором № 9438/00-Б-2, укладеним між сторонами 26.12.2002 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судовому засіданні 09.02.2010 року оголошувалась перерва до 01.03.2010 року до 09:00 години.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги частково, надав суду клопотання про зменшення розміру пені у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

26 грудня 2002 року між Державним комунальним підприємством "Харківкомуночиствод" та Олексіївською виправною колонією № 25 був укладений договір № 9438/00-Б-2 на приймання стічних вод. Строк дії вищевказаного договору був пролонгований додатковими угодами від 27.02.2006 року, від 03.01.2007 року та від 25.12.2007 року.

Згідно з Розпорядженням виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.02.2009 року № 121 затверджена нова редакція статуту ДКП КГ "Харківкомуночиствод", відповідно до якої змінено найменування Державного комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" на Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод". 20.02.2009 року була проведена державна реєстрація нової редакції статуту Позивача.

Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язався надати послуги з прийому стічних вод, а Відповідач - здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами, встановленими рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 17.03.2004 року за №201 „Про встановлення тарифів на послуги з водовідведення, яку надає ДКП „Харківкомуночиствод" для всіх споживачів міста Харкова", рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.10.2006 року №803 „Про встановлення тарифів на послугу з водовідведення, яку надає Державне комунальне підприємство каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод" для всіх споживачів міста Харкова" та рішенням виконавчого комітету Харківської міської і ради від 05.11.2008 року за №691 „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.10.2006 року за №803 „Про встановлення тарифів на послугу з водовідведення, яку надає Державне комунальне підприємство каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод" для всіх споживачів міста Харкова".

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав належним чином свої договірні зобов’язання за договором, в період з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року прийняв від відповідача стічні води.

Відповідно до фактичних обсягів скинутих стічних вод з урахуванням діючих тарифів відповідачу за спірний період нарахована вартість послуг з водовідведення у розмірі 31737,27 грн. Нарахування суми боргу здійснювалось на підставі інформації про обсяги водоспоживання та водовідведення відповідача.

На вимогу сплати суми заборгованості, відповідно до ч. 1 ст. 198 ГК України, ст. ст. 13, 14 Закону України „Про поштовий зв'язок", Відповідачу були направлені платіжні вимоги- доручення, копії яких долучені до матеріалів справи, але останній залишив їх без оплати.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 31737,27 грн. боргу за послуги водовідведення обґрунтованими доданими до матеріалів справи документами та такими, що підлягають задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 4.4. договору за несвоєчасну оплату послуг водовідведення абонент сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Отже, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань" від 22.11.1996р. та відповідно якого належна до сплати сума становить 641,70 грн.

Керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу та роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року " Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи відсутність вини відповідача в допущених порушеннях строків платежів, які стались з причин затримки бюджетного фінансування, а Олексіївська виправна колонія № 25 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області є бюджетною установою і повністю фінансується з Державного бюджету України, а також приймаючи до уваги скрутність фінансового становища установи, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 80 % і стягнути з відповідача пеню в сумі 320,85 грн. грн. В іншій частині стягнення пені відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 323,79 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Олексіївської виправної колонії №25 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (61242, м. Харків, вул. Цезаря Кюі, 44, розрахунковий рахунок № 35225003000469 в УДК у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08564541) на користь Комунального підприємства каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, розрахунковий рахунок 26005010041510 в АКБ „Золоті ворота", м. Харкова, МФО 351931, код ЄДРПОУ 03361715) суму боргу за послуги водовідведення у розмірі 31737,27 грн., 128,34 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 323,79 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 513,36 грн. відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 03.03.2010 року.