Рішення № 8265381, 25.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2010 р. Справа № 29/02-10

вх. № 008/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Родзимаха С.М.

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ПП СВФ "Агро", м. Луганськ

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 390632,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 390632,45 грн. боргу. В обгрунтування свого позову, позивач посилається на те, що він виконав свої зобов"язання за договором №29 від 21.01.09, підписаним з відповідачем, поставив відповідачу товар, а відповідач оплату вартості товару налажним чином не здійснив.

02.02.10 позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 390632,45 грн. боргу, 61075,78 грн. пені, 28491,10 грн. інфляційних, 11759,82 грн. річних та судові витрати, яку було прийнято судом до розгляду.

Таким чином, суд розглядає справу з урахуванням уточнень.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Представник відповідача в судове засідання не з"явився.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані суду докази, вислухавши пояснення представника позивача суд встановив, що 21.01.09 між сторонами було підписано договір №29. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався виготовити та поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, передав відповідачеві товар на суму 765330,46 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується матеріалами справи, але оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 420675,53 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 390632,45 грн.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 390632,45 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 28491,10 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 11759,82 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Пунктом 7.2 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 61075,78 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "Агро" (м. Луганськ, вул. Оборонна, 107, код 30877035) - 390632,45 грн. боргу, 61075,78 грн. пені, 28491,10 грн. інфляційних, 11759,82 грн. річних, 4919,60 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя