Рішення № 8265164, 24.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2010 р. Справа № 47/157-09

вх. № 9716/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Пацессор О.А. довіреність б/н від 22.10.09 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства компанії "Райз", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" с. П'ятигірське

про стягнення 2798610,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство компанія "Райз", м. Київ (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", с. П'ятигірське основної заборгованості у розмірі 2798610,63 грн., неоплаченої суми товару у розмірі 1164633,15 грн., неоплаченої суми процентів за користування товарним кредитом(відстрочені платежі) у розмірі 783972,97 грн., пені у розмірі 139881,52 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 105981,62 грн., 20% річних з простроченої суми у розмірі 214420,13 грн. та суму збитків 389721,24 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

17 лютого 2010 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 4612520,35 грн., у тому числі: неоплачена сума ціни товару - 1164633,15 грн., неоплачена сума процентів за користування товарним кредитом - 2597882,69 грн., пеня за затримку ціни товару - 139881,52 грн., сума інфляційних втрат 105981,62 грн., 20% річних з простроченої суми - 214420,13 грн. та суму збитків 389721,24 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Ухвалою господарського суду від 17 лютого 2010 року вищевказані уточнення прийняті та розгляд справи продовжено з урахуванням цих змін.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 24 лютого 2010 року до 14-30 годині, для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення повноважного представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 грудня 2007 року між позивачем (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Співдружність" (первісний боржник), та відповідачем (новий боржник) були укладені два договіри:

-№1/1/14 про перевід боргу;

- №1/2/14 від 05.12.2007 року про заміну сторони у зобов"язанні.

Відповідно до умов договору про перевід боргу №1/1/14 від 05.12.2007 року первісний боржник почивача перевів на відповідача грошовий борг у розмірі 1842 827,45 грн., який виник в результаті планової дебіторської заборгованості перед кредитором по договору поставки на умовах розстрочення остаточного розрахунку №30-11/Х від 30.11.2005 року.

Позивач (правонаступник) на виконання договору поставки №30-11/Х від 30.11.2005 року поставив, а Первісний боржник прийняв сільськогосподарську техніку: Поставка по договору здійснювалася на умовах, розстрочення остаточного розрахунку та результати процентів за користування товарним кредитом, умови щодо яких погоджено у п.п.2.5, 2.6, 2.8 договору поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, від ДП "Райз-Агротехніка" до ЗАТ "Компанія Райз" передано дебіторську заборгованість в сумі 95141,60грн. В тому числі до ЗАТ "Компанія "Райз" перейшла дебіторська заборгованість по договору поставки на умовах розстрочення остаточного розрахунку №30-11/Х від 30.11.2005 року в розмірі 2798610,63 грн., про що свідчить передавальний акт (баланс) від 25 липня 2006 року, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою СІ. 25.07.06, згідно з яким ЗАТ «Компанія «Райз» після підписання цього Передавального акту (балансу) стає в порядку та строки визначені законодавством, повним (універсальним) правонаступником дочірнього підприємства «РаЙз-Агротехніка» щодо зобов'язань останнього стосовно всіх його кредиторів та боржників.

Таким чином, підписанням договору №1/1/14 від 05.12.2007 року про перевід боргу та договору №1/2/14 від 05.12.2007 року про заміну сторони в зобов'язанні Відповідач взяв на себе зобов'язання безпосередньо перед Позивачем ЗАТ «Компанія Райз» (а не перед ДП «Райз-Агротехніка») виконати умови Договору поставки №30-11/Х від 30.11.2005 року.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 2.5. договору поставки сума процентів, яку Покупець повинен сплатити Постачальникові, визначається за формулою: S % = {(А1/А2-1) х Sч + (С х К) х 8}, де: S % -сума, що підлягає до сплати покупцем як проценти за користування товарним кредитом, грн.,S-сума відстроченого платежу (загальна), грн.; S ч - сума чергового відстроченого платежу, грн.; А1-офіційний курс гривні до еквіваленту на момент нарахування процентів; А2 - офіційний курс іривні до еквіваленту на момент укладення договору, згідно додатку №1 складає; С - величина процентів, яку покупець сплачує за один день користування товарним кредитом, % (зафіксована в п.ЗА договору у розмірі 0,0296%), К - кількість днів відстрочення платежу.

Згідно п.2.7 договору строк, за який нараховуються та сплачуються проценти, визначається з дати отримання товару та закінчуючи днем повного розрахунку за товар. Покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. В цьому випадку проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом.

Згідно п.2.5.договору проценти на відстрочені платежі нараховуються та сплачуються поетапно - до 5 (числа) наступного квартала за розрахунковим. Застереження:! ) за умови, коли А1\А2 буде менша, або рівнятися 1 (одиниці), сторони договору встановлюють, що для цілей нарахування процентів за відповідний місяць, (А1\А2 - 1) приймається за нуль (нуль); 2) при наявності заборгованості покупця по чергових платежах, при нарахуванні процентів за відпо-відний місяць, 8ч збільшується на суму заборгованості по чергових платежах.

Згідно п.3.4. договору поставки величина процентів за користування товарним кредитом за -н день встановлюється у розмірі 0,0247 (нуль цілих двісті сорок сім десятитисячних) %.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі неоплаченої суми ціни товару - 1164633,15 грн., неоплачена суми процентів за користування товарним кредитом - 2597882,69 грн., пені за затримку ціни товару - 139881,52 грн., суми інфляційних втрат 105981,62 грн., 20% річних з простроченої суми - 214420,13 грн. та суми збитків 389721,24 грн., правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 25500,00 грн, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" ( 64252, Харківська область, Балаклійський район, село П"ятигірське, вул. Першотравнева, будинок 1, код ЄДРПОУ 30773272) на користь Закритого акціонерного товариства компанії „РАЙЗ" (03680, м. Київ, Голосіївський район, вул. Заболотного, будинок 152, код ЄДРПОУ 13980201) заборгованість у сумі 4 612 520,35 грн., у тому числі: неоплачену суму ціни товару - 1 164 633,15 грн., неоплачену суму процентів за користування товарним кредитом - 2 597 882,69 грн., пеню за затримку ціни товару - 139 881,52 грн., суму інфляційних втрат 105 981,62 грн., 20% річних з простроченої суми - 214 420,13 грн., суму збитків 389721,24 грн., 25500,00 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 24 лютого 2010 року.

Суддя

Справа №47/157-09