Рішення № 8265161, 02.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2010 р. Справа № 43/105-09

вх. № 10060/3-43

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_2 від 08.06.00 р. відповідача - не з"явився 3-ї особи - не з"явився

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Мерефа

до ПП "ВТЛ-Стандарт", м. Харків

3-я особа ЗАТ "Бахмутський Аграрний Союз" с. Новолуганське

про стягнення 33774,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, м. Мерефа, звернувся до суду з позовом до ПП "ВТЛ-Стандарт", м. Харків, 3-я особа ЗАТ "Бахмутський Аграрний Союз" с. Новолуганське про стягнення 33774,95 грн.,обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 14.07.09 р. було укладено договір з відповідачем на перевезення вантажу № 30 Т на користь 3-ї особи, але відповідач не виконав належним чином своїх договірних зобов»язань та не сплавив позивачу суму позову.

Заяви від позивача про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписуючих технічних засобів не надійшло.

За заявою судді Савченко А.А. ухвалою від 04.02.10 за підписом Заступника голови Господарського суду Харківської області Черленяка М.І розгляд справи № 43/105-09 було продовжено строком на один місяць до 04.03.10 р.

Ухвалою від 04.02.10 за підписом Заступника голови Господарського суду Харківської області Черленяка М.І справу № 43/105-09 було передано судді Сальніковій Г.І. для подальшого розгляду.

У судовому засіданні з 25.02.10 р. до 02.0310 р. було оголошено перерву з метою виготовлення рішення у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України.

Позивач, в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог просив суд задовольнити позов. 21.12.09 р.надав до господарського суду клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать ТОВ "Компанія "ВТЛ" та безпосередньо на на майно та грошові кошти, які належать ОСОБА_3, крім того заборонити в судовому порядку виїзд громадянина ОСОБА_3 за межі України.

Суд залишив це клопотання без задоволення, тому, що вбачає підстав, які свідчили б про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У судовому засіданні 21.12.09 р. представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи, яке було задоволено судом як таке, що не суперечить діючому законодавству та не порушує прав та охоронюваних інтересів сторін.

25.02.10 р. представники відповідача та третьої особи в призначене судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, вимог попередньої ухвали суду не виконали.

Також відповідач не скористався своїм правом, відповідно до ст. 59 ГПК України, не надав відзив на позов і всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

25.02.10 р. представник відповідача надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи та надання строку на мирне врегулювання спору.

Суд, дослідивши надане клопотання, не знаходить правових підстав для його задоволення, оскільки відповідачем до клопотання не додано ніяких доказів, які б свідчили про намір врегулювання спору мирним шляхом та на це є згода позивача.

Кріт того, суд вважає за необхідне зауважити, що представниками відповідача до суду не було надане клопотання в порядку ст. 69 ГПК України про продовження розгляду справи за межі 2-х місячного строку, так як строк розгляду справи № 43/105-09 закінчується 04.03.10 р.

Вирішуючи клопотання відповідача суд виходить з наступного: згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

В даному разі, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, оголошувалась перерва). Проте, ніяких доказів відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в його клопотанні про відкладення справи не зазначено.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Присутній в судовому засіданні позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами,як то передбачено ст.75 ГПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи встановив, що 14.07.09 р. між ФОП ОСОБА_1 та ПП "ВТЛ-Стандарт" укладено договір № 30 Т на перевезення вантажу на користь 3-ї особи - ЗАТ "Бахмутський Аграрний Союз"

Предметом договору є: виконавець - ФОП ОСОБА_1 бере на себе зобов»язання здійснювати перевезення зібраного врожаю пшениці ЧП «ВТЛ - Стандарт» Донецького регіону до зернозбиральних пунктів автомобілями вантажопід' ємністю не менше 20 тон в термін з 14.07.2009 року до закінчення збирання в порядку та на умовах, встановлених цим договором. Автомобілі надаються Замовнику з водієм для перевезення на території Донецького регіону. Виконавець надає автомобілі в повністю справному технічному стані, з герметичними від просипання кузовами, обладнаними тентами, заправленими ПММ, а також несе експлуатаційні витрати, проводить технічне обслуговування і оплату праці водія. Вартість перевезення становить 0,80 гривень за І тонокілометр.Замовник проводить оплату за перевезення вантажу після надання перевізником наступних документів: рахунку-фактури, акту приймання-передачі виконаних послуг з перевезення вантажів, товарно-транспортних накладних, або подорожніх листів, свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (копія); свідоцтва про оплату єдиного податку (копія); квитанції (при оплаті через Ощадбанк) чи патенту про сплату єдиного податку (копія). Оплата здійснюється шляхом перерахування вантажовідправником грошових коштів на поточний рахунок перевізника. Ціну договору становить загальна вартість отриманих за цим Договором послуг і визначається згідно рахунку-фактури відповідно до товаро -транспортних і подорожніх документів та акту (актів) приймання-передачі виконаних послуг з перевезення вантажів.

Також 15.07.09 р. між ФОП ОСОБА_1 та ЗАТ "Бахмутський Аграрний Союз" було укладено договір № 0224 про перевезення вантажу, за яким позивач зобов»язувався доставити автомобільним транспортом вантажопід' ємністю не менше 20 тон вантаж 3-ї особи - ЗАТ "Бахмутський Аграрний Союз" за узгодженим маршрутом.

Згідно п. 1.8 цього договору здача- приймання виконаних робіт з перевезення здійснюється сторонами щомісячними актами, які складені на підставі ТТН, впродовж трьох банківських днів з моменту направлення актів здачі-приймання виконаних робіт відправнику. Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки між позивачем і відповідачем здійснюються в національній валюті України шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача

Отже, відповідачем укладено договір з позивачем на виконання вантажних перевезень на користь 3-ї особи - ЗАТ "Бахмутський Аграрний Союз". Обов»язок сплати за виконані роботи за договором № 30 Тпокладено на відповідача.

Судом враховано, що обґрунтовуючи свої вимоги у даній справі, позивач - ФОП ОСОБА_1 . вказує, що свої обовязки за договорами № 30 Т та № 0224 щодо перевезення вантажу виконав, що підтверджується ТТН № 665, 549, 633, 425, 404, 387, 373, 370, 359, 350 за період з 16.07.09 по 27.07.09 р., актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ 0000007 від 31.07.09 р., укладеного між позивачем та відповідачем, згідно якого сторони претензій одна до одної не мають, а загальна вартість робвт (послуг) без ПДВ складає 33774,95 грн., ПДВ 20% - 6755,05 грн. Загальна вартість складає 40530,00 грн.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором № 30 Т за перевезення вантажу виконав в повному обсязі, однак відповідач, в порушення умов укладеного договору, не провів своєчасної сплати за надані послуги, претензія позивача щодо проведення повного розрахунку за зобов»язанням відповідачем була залишена без відповіді і без задоволення, в результаті чого утворилась заборгованість, яку до цього часу не погашено і становить 33774,95 грн.

Оскільки на цей час вказана сума не сплачена, заборгованість відповідача підтверджена матеріалами справи, правомірна, обґрунтована та така, що не спростована відповідачем, а тому підлягає стягненню.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов"язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відстутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони одностороньої відмови від зобов"язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України, щодо обов"язковості до договору для виконання стороною.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому, відповідно ст. 614 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, така відповідальність за порушення господарського зобов'язання настає за умови наявності вини в особи, яка його порушила, якщо не доведе, що вжила всіх належних від нього заходів для належного виконання зобов'язання та недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, що у випадку, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 538 Цивільного кодексу України зазначеного кодексу визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно положень ч. 2 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку у встановлений строк, друга сторона має право зупинити виконання і свого обов'язку.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за договором перевезення вантажу в розмірі 33774,95 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 337,75 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 611, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В клопотнні відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Позовні вимоги задовольнити

Стягнути з ПП «ВТЛ-Стандарт» (61023, м. Харків, вул. Динамівська, 3, ЄДРПОУ 33609100, р/р 2600630011879 у ф-я Дніпроп. КБ «Приватбанк» Харків, МФО 350620, ІПН 336091020308) на користь ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ДРФО НОМЕР_3, р/р НОМЕР_4, МФО 351533 Приватбанк ІПН НОМЕР_1) заборгованості в розмірі 33774,95 грн., державного мита у сумі 337,75 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України та підписане 02.03.10 р.

В судовому засіданні 02.03.10 р. проголошений повний текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Харківського апеляційного господарського суду.

Суддя