Рішення № 8265099, 24.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2010 р. Справа № 16/201-09

вх. № 9838/5-16

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Трейд", м. Вишневе

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 61150,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнутиз відповідача заборгованість у розмірі 56 056, 58 грн. та 5093,84 грн. пені, всього до стягнення заявлено 61 150,42 грн., також до стягнення заявлено державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на тій підставі, що позивач передав відповідачу за договором №236/Х від 13.08.2007р. товар, а відповідач оплатив його частково.

Представник позивача у судовое засідання не з'явився, витребуванні судом документи не надав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов, докази оплати суду не надав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, за адресою вказаною у позовній заяві та у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця.

Враховуючи, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

13.08.2007р. між ТОВ "БС Трейд" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №236/Х (далі - Договір), згідно п. 1.1. позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача продукцію (далі - Товар), а відповідач зобов'язався прийняти цей товар і оплатити його вартість на умовах даного Договору.

У п. 3.3. Договору сторони узгодили, що розрахунки за поставлений Товар здійснюється відповідачем протягом 21 календарного дня з дня отримання відповідної партії Товару, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача або в іншому порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Згідно до видаткових накладних № БСПБС -000304 від 13.09.2007р. на суму 17 973,96 грн. та №БСПБС - 000398 від 20.09.2007р. на суму 39 167,95 грн. позивач на виконання умов Договору передав відповідачу товар, який отриманий відповідачем, що підтверджується його підписом та печаткою на зазначених накладних.

Позивач вказує, що відповідач свій обов'язок щодо оплати за товар отриманий за вищезазначеними накладними виконав частково у сумі 1083,33 грн.

Доказів, що підтверджували б оплату заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 56 056,58 грн. основної заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення 5 093,84 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися у т.ч. неустойкою.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 5.2. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення відповідачем строків розрахунку за поставлений Товар, встановлених розділом 3 даного Договору, позивач вправі застосувати до відповідача штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день затримки. Штрафні санкції за порушення відповідачем строків оплати товару, встановлених розділом 3 Договору, стягуються за весь час існування такого порушення.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені по заборгованості відповідача за Договором, суд встановив, що ухвалами господарського суду Харківської області від 02.12.2009р. та від 14.01.2010 р. було зобов'язано позивача надати суду: докази оплати відповідачем; акт звірки з відповідачем по договору №236/Х від 13.08.2007 р., оскільки в наданому позивачем розрахунку пені зазначено також інші поставки (накладні № БСПБС - 000308 від 13.09.2007 р. та БСПБС -000399 від 20.09.2007 р.) та накладні на повернення товару. Копій зазначених накладних позивач суду не надав.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4642,86 грн. пені за несвоєчасну сплату за отриманий товар підлягають задоволенню, в частині стягнення 450,98 грн. пені суд відмовляє, як необгрунтовано заявлених до стягнення.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 610, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст.ст. 1, 4-4-7, 33-35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1 (у т.ч. р/р НОМЕР_2 відділення №4 філії "Харківська дирекція" АТ "Індекс-Банк", МФО 350619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Трейд", код 34564925 (08132 Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 5 (у т.ч. п/р26007103051001 ПрАТ "Альфа - Банк", МФО 300346) - 56 056,58 грн. основного боргу, 4642,86 грн. пені, 606,99 держмита та 234,26 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У частині стягнення 450,98 грн. пені - відмовити.

Суддя

Рішення підписано 24.02.2010 р.