Рішення № 8264787, 18.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2010 р. Справа № 43/135-09

вх. № 10719/3-43

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сузу І.А. за дов. №2170 від 16.03.09 р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом КП КГ "Харківкомуночиствод" м.Харків

до ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків

про стягнення 825167,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП КГ "Харківкомуночиствод" м.Харків звернувся до суду з позовом до ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків про стягнення 825167,79 грн., з яких : 550322,73 грн. борг за послуги з водовідведення, 1656,44 грн. - пені, 273188,62 грн. - борг за скид зливових вод.

До початку судового засідання представник позивача звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі, вказана заява розглянута та задоволена судом, як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Заявою від 26.01.10 р. позивач уточнив позовні вимоги та наподягав на стягненні з відповідача 450322,73 грн. заборгованості за послуги з водовідведення, 273188,62 грн. заборгованості за скид зливових вод та 1656,44 грн. пені. Суд розглядає справу з урахуванням вимог, визначених у заяві від 26.01.10 р., оскільки згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 19.01.10 до 26.01.10 об 9:40 та з 15.02.10 р. до 18.02.10 р. об 11:00

Відповідач не скористався правом, наданим йому ст. 59 ГПК України - не надав господарському суду відзив на позовну заяву, у судове засідання, призначене на 18.02.10 р. відповідач свого представника не направив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а саме : в судовому засіданні 15.02.10 р. було оголошено перерву до 18.02.10 р., про що свідчить підпис представника відповідача Тюменцева В.Ю. у явочному листі про оголошення перерви. Натомість, від представника відповідача Тюменцева В.Ю. до суду надійшло клопотання в порядку ст. 22 ГПК України про відкладення розгляду справи у зв"язку з необхідністю участі представника ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків у зборах кредиторів по справі № А48-1888/2009 про банкрутство ЗАТ „Трактормаш” 18.02.10 р. у м. Орел (Російської Федерації).

Суд, дослідивши надане клопотання, не знаходить правових підстав для його задоволення, оскільки відповідачем до клопотання не додано ніяких доказів того, що саме представник відповідача - Тюменцев В.Ю. дійсно знаходиться у відрядженні до м. Орел (Російської Федерації) та крім нього ніхто не взмозі представляти інтереси відповідача, а саме : у попередньому судовому засіданні 26.01.10 р. була присутня юрисконсульт 2-ї категорії Чернишева В.М., також представляти інтереси відповідача має право директор ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків його головний бухгалтер цього підприємства за довіренністю.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що лист-запрошення від 03.02.10 р. исх. № 03/02/5 ИЮК на збори кредиторів по справі № А48-1888/2009 про банкрутство ЗАТ „Трактормаш” 18.02.10 р. у м. Орел (Російської Федерації) надійшло до підприємства відповідача 12.02.10 р.(про що стоїть відмітка-штамп № 60/417-85 від 12.02.10 р.), тобто в день судового засідання 15.02.10 р. відповідачу повинно бути відомо про збори, але представниками відповідача до суду не було надане клопотання в порядку ст. 69 ГПК України про продовження розгляду справи за межі 2-х місячного строку, так як строк розгляду справи № 43/135-09 закінчується 21.02.10 р.

Вирішуючи клопотання відповідача суд виходить з наступного: згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

В даному разі, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, оголошувалась перерва). Проте, ніяких доказів відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в його клопотанні про відкладення справи не зазначено.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань, спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами.

Присутній в судовому засіданні позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами,як то передбачено ст.75 ГПК України.

26.01.10 р. відповідачем суд було повідомлено, що ухвалою від 31.05.07 р. Господарським судом Харківської області порушено провадження у справі № Б-39/109-07 про банкрутство підприємства –відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, триває процедура розпорядження майном.

З цього дня вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до п. 4 ст. 12 п. 4 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів “не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань”.

          Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне: 09.03.04 р. між ДКП “Харківкомуночиствод” та ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків був укладений договір № II-4403/07-АПК-2 на приймання стічних вод.

Відповідно до умов договору та п.п. 4.10 “Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України”, затверджених наказом міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 27.06.08 р. № 190, зареєстрованих в Міністертстві Юстиції України 07.10.08 р. № 936/15627, позивач свої зобов”язання виконав і прийняв від відповідача стічні води, що складаються з обсягу водоспоживання та додаткової кількості стічних вод, що проникають до каналізаційної мережі м. Харкова.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Проте, відповідачем не виконано належним чином взяті на себе за договором зобов"язання, не сплачено у визначені строки, порядку та розмірі вартість послуг з водовідведення, внаслідок чого за період з 01.10.09 р. р. по 30.11.09 р. утворилась заборгованість в сумі 550322,73 грн. Також за цей період відповідачу було нараховано підвищений тариф за скид зливових вод у міську хозфекальну каналізацію на суму 273188,62 грн. та направлені платіжні вимоги-доручення. Виходячи з вищевикладенного сума боргу за послуги водовідведення та за скид зливових стічних вод складає 823511,35 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач виконав свої обов*язки з прийняття стічних вод, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами, а також двостороннім актом звіряння взаємних розрахунків

На вимогу сплати нарахованої суми, відповідачу згідно п.4.2 Договору позивач направив на адресу відповідача платіжні вимоги-доручення, які міститься в матеріалах справи.

Але при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем була сплачена сума у розмірі 100000,00 грн., що підтверджено довідкою про оплату заборгованості відповідача за послуги водовідведення від 19.01.10 р. та копіями платіжних документів, які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що на час розгляду справи між сторонами в частині стягнення 100000,00 грн. відсутній предмет спору, суд вважає за необхідне, провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, заборгованість відповідача за послуги водовідведення та за скид зливових стічних вод з урахуванням часткової сплати складає 723511,35 грн. є поточною, відповідачем не сплачена і не спростована, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 4.3. договору за несвоєчасну оплату послуг водовідведення абонент сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення , але не більш 100% загальної суми боргу, відповідно Закону України „Про відповідальність суб”єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання придомових територій”, у зв`язку з чим позивачем нарахована пеня у розмірі 1656,44 грн.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Але, як вказано вище, Господарським судом Харківської області порушено провадження у справі № Б-39/109-07 про банкрутство підприємства –відповідача (ухвала від 31.05.07 р.) та з цього дня вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 4 ст. 12 п. 4 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів “не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань”, у зв”язку з чим в частині стягнення пені у розмірі 1656,44 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 7235,11 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 77 ст.ст. ст. 80 п. 1-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків (м. Харків, пр. Московський, 275, р/р 26005032034800, банк – АКІБ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005, код 05750295) на користь Комунального підприємства каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод”, (м. Харків, вул. Шевченко, 2 ,р/р 26005010041510 в АКБ „Золоті Ворота”м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 03361715) суму боргу за скид зливових вод та суму боргу за послуги водовідведення у розмірі 723511,35 грн.; 7235,11 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення пені у розмірі 1656,44 грн. відмовити.

В частині стягнення 100000 грн. провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Суддя Сальнікова Г.І.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України та підписане 22.02.10 р.