Рішення № 8264767, 23.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2010 р. Справа № 63/07-10

вх. № 148/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Чернявська Н.В., директор; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтал", с. Солоницівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владіс", м. Харків

про стягнення 37704,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 37704,00 грн. заборгованості, з яких: 21481,30 грн. основний борг, 4887,00 грн. сума індексації, 1164,81 грн. три відсотки річних, 1210,36 грн. 20% ПДВ, 8960,53 грн. пеня, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 9 від 01.03.2008 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

16.02.2010 року до господарського суду від позивача надійшли доповнення до позовної заяви, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача 21481,30 грн. основної заборгованості, 4887,00 грн. суми індексації, 1164,81 грн. трьох відсотків річних, 8960,53 грн. пені, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 9 від 01.03.2008 року.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

В судовому засіданні оголошувалась перерва для виготовлення повного тексту рішення з 22 лютого 2010 року до 23 лютого 2010 року до 10 години 00 хвилин.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі, з урахуванням наданих уточнень.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01 березня 2008 року між сторонами був укладений договір № 1, на виконання умов якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу товар, а останній зобов'язався цей товар приймати та оплачувати на умовах цього договору.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, та поставив відповідачеві товар на загальну суму 66481,30 грн. Факт поставки товару підтверджується довіреностями на отримання товару серії ЯОЦ № 283299 від 07.03.2008 року; серії НБЛ № 308269 від 31.03.2008т року;серії НБЛ № 308281 від 03.04.2008 року, видатковими накладними № РН-0216 від 13.03.2008 року, № РН-0297 від 31.03.2008 року, № РН-0316 від 03.04.2008 року та податковими накладними № 235 від 13.03.2008 року, № 295 від 27.03.2008 року, № 305 від 31.03.2008 року, № 325 від 03.04.2008 року (аркуші справи 14-20).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару виконав не в повному обсязі, сплативши позивачу лише 45000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складає 21481,30 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.1 договору, за прострочку оплати товару відповідач сплачує пеню у розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня за кожний день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень зазначених норм законодавства щодо строку нарахування пені, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені у розмірі 2231,70 грн. за період з 15.07.2009 року по 14.01.2010 року тобто за 183 дні прострочення платежу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4887,00 грн. інфляційних нарахувань та 1164,81 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 29764,81 грн. заборгованості обґрунтована, вона підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем та є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 179, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владіс" (61128, м. Харків, пр. 50-ти річчя СРСР, 50, кв. 13, код ЄДРПОУ 23753943, р/р 20601031435 у філії № 2 банка "Грант", МФО 351630) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтал" (юр. адреса: 62370, Харківська область, Дергачівський район, с. Солоницівка, вул. Потьомкіна, 28-а; факт. адреса: 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 4, оф. 71, р/р 26006412170000 в ХФ АКІБ "УкрСиббанк" ХРУ м. Харків, МФО 351641,р/р 26005011644200 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) - 21481,30 грн. основної заборгованості, 4887,00 грн. інфляційних, 1164,81 грн. три відсотки річних, 2231,70 грн. пені, 297,62 грн. державного мита та 186,31 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписано 23 лютого 2010 року