Рішення № 8264624, 15.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2010 р. Справа № 45/14-10

вх. № 297/5-45

Суддя господарського суду Калініченко Н.В.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Варуха А.В., доручення від 13.07.2009 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Пасіфік-Трейд", м. Київ

до ТОВ "Венттехсервіс", м. Харків

про стягнення 25382,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пасіфік-Трейд" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" (відповідача), заборгованості в сумі 25382,83 грн., яка складається з суми богу в розмірі 25301,38 грн., 71,05 грн. пені, 10,40 грн. річних. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з за договором поставки від 10 січня 2009 року позивачем на адресу відповідача було поставлено товар на загальну суму 25301,38 грн., проте відповідач за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 25301,38 грн.

Ухвалою суду від 25 січня 2010 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15 лютого 2010 року.

В судовому засіданні 15 лютого 2010 року представник позивача повністю підтримує позовні вимоги, надав суду акт звіряння станом на 23.06.2009 року, підписаний сторонами.

Відповідач в судове засідання 15 лютого 2010 року не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вислухавши позицію позивача, який заперечував проти його задоволення, визнав клопотання відповідача не підлягаючим задоволенню, оскільки ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідач отримав 28 січня 2010 року (поштове повідомлення із відміткою про отримання, аркуш справи 25) і в строк до 15 лютого 2010 року відповідач мав можливості за вказаний час надати суду обґрунтування своєї позиції, проте своїм правом не скористався; надана відповідачем до матеріалів справи копія ухвали суду по справі № 64/57-10 не є належним доказом неможливості прибуття представника відповідача в засіданні суду, оскільки за вказаною копією сторонами по справі № 64/57-10 є інші юридичні особи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 25 січня 2010 року сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що 04 березня 2009 року та 05 березня 2009 року позивачем на адресу відповідача було поставлено товар на загальну суму 25301,38 грн. Ця обставина підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними № Тр-0000036 та № Тр-0000035, а також дорученнями відповідача на одержання ТМЦ від 04 та 05 березня 2009 року сері ЯПР № 237188, № 237535.

Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

Підтвердженням укладання договору між позивачем та відповідачем є вищевказані видаткові накладні, виписані позивачем, що містять найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити позивача (оферта), та довіреності, що були виписані відповідачем своїм представникам на отримання саме того товару і в тій кількості, що були визначені позивачем в видаткових накладних, а також містять реквізити відповідача (акцепт).

Відповідач оплату товару за накладними не здійснив.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Надані позивачем накладні містять в собі визначення строку оплати - відстрочення 30 днів.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов'язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги позивача в частині 25301,38 грн. боргу обґрунтованими і підлягаючими задоволенню. Матеріали справи також містять два акти звіряння розрахунків, за якими відповідачем визнано наявну у нього заборгованість в розмір, пред'явленому позивачем до стягнення.

Суд критично ставиться до тверджень позивача щодо посилань на договір поставки № 254/03/09 від 10 січня 2009 року, виходячи з того, що накладні не містять такого застереження; визначений строк оплати у накладних не співпадає з умовами договору (п. 6.4 договору).

Позивачем також пред'явлено до стягнення 71,05 грн. пені та 10,40 грн. річних.

Розглянувши цю частину позовних вимог, відповідно до приписів ст. ст. 547, 625 ЦК України, суд визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення 10,40 грн. річних обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. В позовних вимогах щодо пені суд вважає за необхідне позивачу відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 253,11 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, ч.1 ст. 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс", 61044, м. Харків, пр. Московський, 257 (код ЗКПО 31060630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіфік-Трейд", 03115, м. Київ, площа Святошинська, 1, кім. 272 (код ЗКПО 35122213) 25301,38 грн. боргу, 10,40 грн. річних, 253,11 грн. державного мита та 236,00 грн. судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Калініченко Н.В.

Рішення по справі № 45/14-10 підписано 15 лютого 2010 року.