Рішення № 8264496, 08.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2010 р. Справа № 37/337-09

вх. № 10559/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Салімовська М.М. за довіреністю № б/н від 22.01.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Сафарі-Армс-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Латтакія 2007", м. Харків

про стягнення 2130,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмежено відповідальністю "Сафарі-Армс-Україна" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Латтакія 2007" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті за охоронні послуги за договором № Т-22/2 на систему тривожної сигналізації, що встановлена на об'єктах у загальному розмірі 2130,00 грн.

Позивач, через канцелярію господарського суду 08.02.2010 р. за вх. № 2433, надав копії документів згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Відповідачу господарським судом була направлена ухвала про відкладення розгляду на 08.02.2010 року о 17:00. Однак, відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Крім того, відповідача було попереджено про те, що неявка його представника у призначене судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

23.09.2008 року між сторонами було укладено Договір № Т-22\2 на систему тривожної сигналізації, що встановлена на об'єктах (надалі - Договір).

Відповідно до умов укладеного договору позивач зобов'язувався здійснювати спостереження та технічне обслуговуванню охоронної сигналізації, що встановлена на об'єктах відповідача, перелік та адреси яких зазначені у розрахунку вартості охоронних послуг (додаток № 1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач сплачувати ці послуги.

Приймаючи до уваги положення викладені у п.11.1. договору та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення сторін з вимогою про його припинення або переукладання на нових умовах, господарський суд приходить до висновку, що строк дії даного договору було продовжено до 01.10.2010 року.

Пунктом 4 розрахунку було встановлено, що загальна вартість послуг позивача у кожному окремому місяці становить 300,00 грн. у тому числі ПДВ (20%) - 50,00 грн.

Відповідно до розрахунку вартості охоронних послуг по договору позивач прийняв під охорону майно, що знаходяться на об'єкті відповідача:

- нежиле приміщення Кафе «LА САSТА» по пр. Правди, 5.

Судом встановлено, що відповідач частково сплачував надані послуги позивачеві, що підтверджується випискою з бази взаєморозрахунків з відповідачем за вказаним договором.

Дослідивши вищевказану, виписку господарським судом було встановлено, що заборгованість відповідача за вказаним договором згідно рахунків становить 1830,00 грн., а не 2130,00 грн., як про це зазначав позивач.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 1830,00 грн. є обґрунтованими, вони не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню, а в решті позовних вимог позивача необхідно відмовити.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 87,72 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 202,96 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Латтакія 2007" (61022, м. Харків, пр. Правди, 5, код ЄДРПОУ 34860219, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "Сафарі-Армс-Україна" (юридична адреса: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, б.136, к. 34; адреса для листування: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 6; код ЄДРПОУ 33262660, р\р 26002005697001 в ВАТ «Банк Кіпру» м. Київ МФО 320940) - 1830,00 грн. заборгованості; 87,72 грн. державного мита та 202,96 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Рішення підписано 12.02.2010 р.