Рішення № 82641008, 26.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3254/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 14.06.2019р.) про, визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни, про:

стягнення виконавчого збору ВП№58933499 від 17.04.2019 року у розмірі 16 992,00 гривень;

накладення штрафу ВП№58933499 від 11.05.2019 року у розмірі 5100,00 гривень;

накладення штрафу ВП№58933499 від 04.06.2019 року у розмірі 10200,00 гривень.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Всупереч повного та своєчасного виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення суду першої інстанції, про що було повідомлено відділ примусового виконання листом з наданням підтверджуючих документів, державним виконавцем постановлено стягнути з позивача виконавчий збір та накладено штрафи.

Вказані постанови позивач вважає протиправними, оскільки Головним управлінням у повному обсязі були виконані вимоги виконавчого листа №522/24040/17, а відтак, виконавче провадження №58933499 підлягало закінченню у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі виконавчого листа. Крім того, не враховуючи отриману інформацію про виконання рішення суду, державним виконавцем були винесені постанови про накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення суду. Наголошувалося, що виплата заборгованості відбуватиметься згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №20-1 від 26.09.2018 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Статтею 287 КАС України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Частиною 4 статті 287 КАС України передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження за окремою категорією термінових адміністративних справ.

У судове засідання, призначене на 26 червня 2019 року, об 11 годині 30 хвилин, особи, які беруть участь у розгляді справи – не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно повідомлялись.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

26 червня 2019 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від представника позивача (вх.№ЕП/4706/19 від 26.06.2019р.) надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи положення ч.9 ст.205 КАС України розгляд справи здійснено судом без участі сторін у порядку письмового провадження.

Пунктом 10 частини 1 статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів.

У встановлений судом строк, відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не надано. Між тим, у відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №522/24040/17 від 13 квітня 2018 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.11.2017 року, перерахунок (донарахування) призначеної ОСОБА_1 пенсії, на підставі раніше поданих документів та додатково наданих довідок військової частини А 0351 №142 від 12.10.2017 року за період з 01.11.2014 року по 31.10.2016 року та довідки військової частини А 2393 № 61/2005 від 20.10.2017 року за період з 01.12.2016 року по 30.09.2017 року, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за участь в АТО та грошової премії відповідно статтям статуту ЗСУ, з яких справлялись страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виплатити різницю у недотриманій пенсії (а.с.11-22).

Рішення в адміністративній справі №522/24040/17 набрало законної сили 10 липня 2018 року.

24 липня 2018 року, Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №522/24040/17.

Як зазначає позивач, на виконання вищевказаного рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 , 11.09.2018 року та 26.10.2018 року, було проведено перерахунки пенсії з 01.11.2017 року, на підставі раніше наданих документів та додатково наданих довідок військової частини А0351: №142 від 12.10.2017 року за період з 01.11.2014 року по 31.10.2016 року та військової частини А2393 №61/2005 від 20.10.2017 року, за період з 01.12.2016 року по 30.09.2017 року, з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за участь в АТО та грошової премії відповідно статтям статуту ЗСУ, з яких справлялись страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Внаслідок проведеного згідно з рішенням суду перерахунку, розмір пенсії ОСОБА_1 , з 01.10.2018 року, становив 10153,62 гривень, а з 01.11.2018 року становить 11765,88 гривень.

Також, у результаті зроблених перерахунків та у зв`язку з наявністю двох різних підстав (довідок) для проведення зазначених перерахунків, на виконання рішення суду виникло дві різних доплати:

1. по перерахунку який було зроблено 11.09.2018 року, доплата виникла за період з 01.11.2017року по 30.09.2018 року, у розмірі 18487,82 гривень;

2. по перерахунку який було зроблено 26.10.2018 року, доплата виникла за період з 01.11.2017 року по 31.10.2018 року, у розмірі 16628,12 гривень.

Як зазначає позивач у тексті позовної заяви, враховуючи, що 28.08.2018 року, набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», виплата розрахованої доплати, проводиться у такому порядку:

- доплата пенсії по перерахунку, зробленому 11.09.2018 року, з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто за період з 10.07.2018 року по 30.09.2018 року у сумі 3853,54 гривень, зарахована на поточний рахунок ОСОБА_1 05.10.2018 року;

- доплата пенсії по перерахунку, зробленому 26.10.2018 року, з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто за період з 10.07.2018 року по 31.10.2018 року в сумі 5980,96 гривень, також зарахована на поточний рахунок ОСОБА_1 05.11.2018 року;

- залишок доплат пенсії за період з 01.11.2017 року по 09.07.2018 року, у сумах 14634,28 гривень (по перерахунку зробленому 11.09.2018 року) та 10647,16 гривень (по перерахунку зробленому 26.10.2018 року) будуть виплачені згідно з Порядком затвердженим Постановою №649 та розробленому відповідно до постанови Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України № 20-1 від 26.09.2018 року.

Після звернення ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з заявою про примусове виконання рішення суду по адміністративній справі №522/24040/17, головним державним виконавцем Щегловою Євгенією Віталіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№58933499 від 17 квітня 2019 року (а.с.24-26).

Постановою про стягнення виконавчого збору ВП№58933499 від 17 квітня 2019 року, постановлено стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчий збір у розмірі 16692, 00 гривень (а.с.27-28).

24 квітня 2019 року, листом №7240/03, Головне управління Пенсійного фонду України звернулося з заявою про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №522/24040/17. До заяви додавалися копії перерахунку пенсії та розрахунків на доплату (а.с.29-30).

11 травня 2019 року, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щегловою Євгенією Віталіївною, винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень та зобов`язано виконати вимоги виконавчого документу протягом десяти робочих днів (а.с.45-46).

Оскільки, боржником у встановлений державним виконавцем строк, рішення суду не виконано, постановою ВП№58933499 від 04 червня 2019 року, на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області накладено штраф на користь держави у розмірі 10200,00 гривень, зобов`язано боржника виконати рішення та попереджено про кримінальну відповідальність (а.с.62-63).

Вважаючи постанови про стягнення виконавчого збору та накладення штрафів протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі – Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно ч.5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

В той же час, на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Суд зазначає, що ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Доказів закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» позивачем до суду не надано.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Оскільки, судом встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена на підставі виконавчого листа №522/24040/17, згідно якого зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити різницю у недотриманій пенсії ОСОБА_1 , а не тільки нарахувати та виплатити частково, суд дійшов висновку про правомірність вищевказаної постанови.

Суд критично ставиться до тверджень позивача, що судове рішення у адміністративній справі №522/24040/17 було виконано добровільно у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження, оскільки доказів виплати повної суми недоотриманої пенсії до винесення постанови державним виконавцем 17 квітня 2019 року про відкриття виконавчого провадження позивачем не надано, тобто рішення суду виконано не в повному обсязі.

Суд наголошує, що виконавчий лист у справі №522/24040/17 виданий на виконання рішення зобов`язального характеру. Такий виконавчий лист передбачає одноразовий характер виконання шляхом прийняття, реєстрації розрахункового листа та подачі органам Державного казначейства відповідних платіжних документів, а не стягнення періодичних платежів.

Враховуючи, що у встановлений законом строк для добровільного виконання рішення, підтвердження повного його виконання позивачем не надано, державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та стягнуто виконавчий збір.

Дана позиція суду повністю узгоджується з позицією Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеній у постанові по справі №751/1387/17 від 24 січня 2019 року.

Вирішуючи спір, суд також враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду здійснений у постанові від 07.03.2018 року у справі №750/7624/17 про те, що ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ прямо передбачає обов`язок боржника сплати виконавчого збору при примусовому виконанні рішення немайнового характеру, тобто незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

Крім того, згідно статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, встановлена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що державний виконавець за невиконання (повторне невиконання) рішення, має право винести постанову про накладення штрафу на боржника лише при умові невиконання ним рішення без поважних причин.

Суд зазначає, що після одержання постанови державного виконавця від 17 квітня 2019 року про відкриття виконавчого провадження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, 26.04.2019 року листом №7240/03 проінформовано відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про часткове виконання судового рішення та виконання його у повному обсязі відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року.

Отже, на виконання судового рішення, що набрало законної сили 10.07.2018 року, позивач застосовує постанову Кабінету Міністрів України №649, прийняту пізніше - 22.08.2018 року.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Тобто, судове рішення має бути виконане позивачем безумовно і виключно на тій підставі, що дане судове рішення, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили добровільно та без поважних причин не виконане позивачем у повному обсязі, відповідних доказів виконання суду - не надано.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Право Камочкіна Юрія Вікторовича на соціальний захист, передбачене ст. 46 Конституції України, є невідчужуваним та непорушним.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Серінг проти Сполученого Королівства» від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, слід наголосити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.

Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.

Так, у справі «Шмалько проти України» Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.

Крім того, у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Враховуючи вищевикладене, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щегловою Євгенією Віталіївною було правомірно, у межах наданих повноважень та у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Позивачем наявність поважних причин невиконання судового рішення у встановлений законом строк - не доведена.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, по адміністративній справі № 522/24503/16-а від 13 березня 2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи усі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 205, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Розумовська 37, код ЄДРПОУ 34929741), про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни, про стягнення виконавчого збору ВП№58933499 від 17.04.2019 року у розмірі 16 992,00 гривень; накладення штрафу ВП№58933499 від 11.05.2019 року у розмірі 5100,00 гривень; накладення штрафу ВП№58933499 від 04.06.2019 року у розмірі 10200,00 гривень – відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене згідно статті 287 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Балан Я.В.

.