Рішення № 82641009, 25.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5489/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про:

визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90 відсотків на 70 відсотків грошового забезпечення;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснити виплату з 01.01.2018 року, ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням розміру за вислугу років 90 відсотків грошового забезпечення, врахованого для обчислення відповідної пенсії;

встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що йому було призначено пенсію розмір якої становить 90% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб». З 01.01.2018 року, відповідач неправомірно зменшив розмір пенсії позивачу виходячи з 70% сум грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року. Позивач також зазначає, що показник максимального розміру пенсії у розмірі 70%, що встановлений статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", має застосовуватись виключно при призначенні нових пенсій. Водночас, при зміні цього показника стосовно пенсії позивача, відповідач проводив перерахунок пенсії, що за механізмом, умовами та порядком не є тотожним поняттю "призначення пенсії".

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі.

27 листопада 2018 року та 06 грудня 2018 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від представника відповідача (вх. №36538/18 від 27.11.2018р.) та позивача (вх. №37751/18 від 06.12.2018р.) надійшли клопотання про розгляд адміністративної справи №420/5489/18 за їх відсутності, у порядку письмового провадження.

Враховуючи положення ч.9 ст.205 КАС України, та клопотання сторін, розгляд справи здійснено судом без їх участі, у порядку письмового провадження.

Пунктом 10 частини 1 статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, провадження по адміністративній справі №420/5489/18 зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №826/3783/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року, провадження по адміністративній справі №826/3783/18 закрито.

Враховуючи положення ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року, провадження по адміністративній справі №420/5489/18 поновлено у зв`язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.

24 червня 2019 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, надійшло клопотання про зупинення провадження по адміністративній справі №420/5489/19 до набрання законної сили рішенням по справі №240/5401/18 (вх.№22427/19 від 24.06.2019р.).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про зупинення провадження по адміністративній справі №420/5489/18, за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, до набрання законної сили рішенням по справі №240/5401/18 – відмовлено.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№36072/18 від 23.11.2018р.) на позовну заяву (а.с.43-47).

Відзив обґрунтований наступним.

На думку відповідача, посадові особи пенсійного органу, при перерахунку пенсії ОСОБА_1 , діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, який передбачений чинним законодавством України, оскільки на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії, 01.01.2018 року, встановлений максимальний розмір пенсії становив 70% відповідних сум грошового забезпечення, що передбачено Законом України № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні». Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вказує, що звуження обсягу існуючого права щодо позивача не відбулось, оскільки у первісній редакції статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №22562-ХІІ від 09.04.1994 року, було закладено обмеження максимального розміру пенсії.

У своїй відповіді на відзив (вх. №36965/18 від 30.11.2018 р.) ОСОБА_1 наголошує, що внесені зміни Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» та до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії є різними процедурами за змістом та механізмом їх проведення (а.с.50-72).

Станом на 25 червня 2019 року, інших заяв по суті справи та додаткових доказів з боку сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Шумовецький ОСОБА_2 Миколайович, заступник начальника відділу-начальника служби експлуатації радіоелектронного устаткування-бортового радиста-інспектора інженерно-авіаційного відділу авіаційного управління департаменту озброєння, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №197-ос (по особовому складу) від 29 грудня 2003 року, звільнено з військової служби за статтею 67 п. «б» (за станом здоров`я) у запас Збройних Сил України (а.с.15).

Вислуга років ОСОБА_1 становить 37 років 02 місяця 12 днів (а.с.12,15).

Згідно протоколу про призначення пенсії за вислугу років від 04 лютого 2004 року, пенсія ОСОБА_1 , була призначена за вислугу років у розмірі 90 % від посадового окладу (а.с.91)

01 січня 2018 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", на підставі наданої Адміністрацією державної прикордонної служби України довідки про розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 01 березня 2018 року, керуючись Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2008 року, ОСОБА_1 , проведено перерахунок пенсії (а.с.100).

Розмір пенсії позивача після проведення перерахунку становить – 8 227,31 гривень та складається з 70 % від:

посадового окладу - 8030,00 гривень;

окладу за військовим званням - 1480,00 гривень;

надбавки за вислугу років 50% - 4755,00 гривень.

Згідно постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року, підвищення пенсії позивача складає 4322,38 гривень. З них виплачується: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року – щомісячно 50% від підвищення 2161,19 гривень; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року – щомісячно 75% від підвищення 3241,79 гривень; з 01.01.2020 року щомісячно 100% від підвищення 4322,38 гривень.

31 липня 2018 року, ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою, стосовно вирішення питання зменшення відсоткового відношення сум грошового забезпечення під час перерахунку пенсії та виплати пенсії без обмеження її максимального розміру (а.с.17-18).

Листом №1923/Ш-11 від 14.08.2018 року, відповідач повідомив, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України» №1166 від 27.03.2014 року, внесено зміни до Закону №2262, яким передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення (а.с.19-20).

Згідно протоколів про перерахунок пенсії, які наявні у пенсійній справі №9261 ОСОБА_1 , судом встановлено, що позивачу у період з 2004 року по 2017 рік неодноразово були проведені перерахунки пенсії, виходячи із основного розміру пенсії 90% (а.с.91-99).

Проте з 01.01.2018 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, проведено перерахунок пенсії позивача та обмежено її максимальний розмір до 70% від грошового забезпечення (а.с.100).

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо обмеження відсоткового розміру пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Уразі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Стаття 13 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

08 липня 2011 року, прийнято Закон №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи"(далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80".

27 березня 2014 року, прийнято Закон №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.

Водночас, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №1166-VII від 27.03.2014 передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27.03.2014 року, зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначених пенсій і мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі втілено у змісті частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави, пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах по справам №21-420а13 від 10.12.2013 року та №21-348а13, від 17.12.2013 року та Верховним Судом у постановах по справам № 175/1665/17 від 03.04.2018 року та № 686/12623/17 від 24.04.2018 року.

Крім того, у рішенні по зразковій справі №240/5401/18 від 04.02.2019 року, Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалось при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, а тому його дії, що виразились у зменшенні розміру пенсії позивача з 90 до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку, є протиправними.

Тобто, є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії у розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій щодо зменшення розміру пенсії позивача з 90 відсотків на 70 відсотків від відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Проте, стосовно встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Судовий контроль – це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Так, відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Тобто, встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 31 липня 2018 року по справі №235/7638/16-а та ухвалі по справі №805/516/18-а від 23 квітня 2019 року.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Проте, відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження, а примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд наголошує, що обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року.

Поряд з цим, суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд не вбачає за доцільне встановлення судового контролю у даній адміністративній справі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать до компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385), про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90 відсотків на 70 відсотків грошового забезпечення; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснити виплату з 01.01.2018 року, ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням розміру за вислугу років 90 відсотків грошового забезпечення, врахованого для обчислення відповідної пенсії – задовольнити.

Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90 відсотків на 70 відсотків грошового забезпечення – визнати протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, провести перерахунок та здійснити виплату з 01.01.2018 року, ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням розміру за вислугу років 90 відсотків грошового забезпечення, врахованого для обчислення відповідної пенсії.

У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення – відмовити.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать до компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.