Рішення № 8263713, 16.02.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2010 р.Справа № 17/11-133 Господарський суд Тернопільської області

у складі

судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Лучко Р.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дотар-Агро", с. Вірлів Зборівського району Тернопільської області

Представник від:

позивача: Назаркевич О.В., уповноважений, довіреністьбез номеру від 25.11.09р.;

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв’язку з відсутністю письмового клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ, 21.01.2010р. (згідно штампу пошти на конверті) звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дотар-Агро", с. Вірлів Зборівського району Тернопільської області, про стягнення 45931,88 грн. заборгованості, посилаючись на умови договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-28/04/09 від 14.04.09р. (в тому числі 35591,21 грн. основного боргу, 1098,60 грн. –пені, 1462,65 грн. –30% річних, 711,82 грн. інфляційних нарахувань та 7067,60 грн. штрафу). Крім того, позивач просив відшкодувати понесені ним за розгляд справи судові витрати, в тому числі 2800 грн. адвокатських послуг, котрі стягнути з відповідача.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано розрахунки суми позову; копію договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-28/04/09 від 14.04.09р.; копії видаткових накладних № РН-ЛВ00022 від 15.04.09р., № РН-ЛВ00028 від 17.04.09р., № РН-ЛВ00046 від 22.04.09р., № РН-ЛВ00066 від 30.04.09р., № РН-ЛВ00083 від 08.05.09р., № РН-ЛВ00107 від 02.06.09р.; копії довіреності на отримання ТМЦ серії ЯПЖ №706229 від 14.04.09р.; копію банківської виписки по рахунку позивача; інші матеріали.

Ухвалою господарського суду від 02.02.2010р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 16.02.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та подав витребувані судом документи.

Окрім того, позивачем подано в порядку ст. 22 ГПК України клопотання №62 від 12.02.2010р., у відповідності до якого позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 23000,00 грн. основного боргу у зв’язку зі сплатою ТОВ "Дотар-Агро" даної заборгованості в добровільному порядку 07.12.2009р. та 27.01.2010р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов не подав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення 04.02.2010р. знаходиться в матеріалах справи), клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

За таких обставин справи, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

14 квітня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дотар-Агро", як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-28/04/09 (далі - Договір), предметом якого є продаж товару (засобів захисту рослин), який належить Продавцю на момент укладення договору або буде набутий Продавцем у майбутньому на умовах відстрочення платежу (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Згідно п.п. 3.1., 3.2. Договору товар може передаватися Покупцю партіями і вважається переданим Покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору, Товариство згідно видаткових накладних № РН-ЛВ00022 від 15.04.09р., № РН-ЛВ00028 від 17.04.09р., № РН-ЛВ00046 від 22.04.09р., № РН-ЛВ00066 від 30.04.09р., № РН-ЛВ00083 від 08.05.09р., № РН-ЛВ00107 від 02.06.09р. передало, а відповідач через свого представника Дякович О.Й., який діяв на підставі довіреності на отримання ТМЦ серії ЯПЖ №706229 від 14.04.09р., прийняв зазначений у накладних товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 47091,21 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних, котрі засвідчені відтиском печатки відповідача та довіреністю серії ЯПЖ №706229 від 14.04.09р., виданою відповідачем своєму представнику на отримання товару (копія знаходиться в матеріалах справи).

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до Покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом Покупцем товару.

Умовами укладеного договору (розділ 5) сторони також визначили порядок, форму та термін проведення розрахунків за поставлений Товар. У відповідності до п.п. 5.1., 5.2. Договору Покупець здійснює оплату партії товару, за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні курсу долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару. Оплата Товару проводиться наступним чином: 10% від вартості - в строк до 17.04.2009р., 10% від вартості - в строк до 31.05.09р., 20% від вартості - в строк до 30.07.09р. та 60% від вартості –до 30.10.2009р.

Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем умов договору в частині проведення оплати вартості отриманого ним товару у власність згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-28/04/09.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобов’язується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем у справі, "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ, свої зобов’язання по договору від 14.04.09р. виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов’язання, не провівши оплати за отриманий товар в повному обсязі, внаслідок чого станом на 15.01.2010р. заборгованість відповідача за Договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-28/04/09 від 14.04.09р. становила 35591,21 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість купленого товару повністю не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Разом з тим, з наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача, клопотання №62 від 12.02.2010р. та банківських виписок по рахунку позивача видно, що 07.12.2009р. та 27.01.2010р. відповідачем погашено заборгованість за договором від 14.04.09р. в загальній сумі 23000,00 грн., а тому господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення 8000,00 грн. заборгованості, котрі сплачені 07.12.2009р., тобто до моменту звернення з позовом до суду, відтак вимоги в цій частині позову є безпідставно заявленими, тому суд відмовляє у їх задоволенні.

Щодо позовних вимог про стягнення 15000,00 грн. боргу, то господарський суд, оцінивши подане позивачем клопотання №62 від 12.02.2010р. та докази, подані на його обґрунтування, з яких слідує, що після подання позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Дотар-Агро" частково сплачено борг за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-28/04/09 від 14.04.09р., дійшов висновку про обґрунтованість клопотання, тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача 15000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір між сторонами в цій частині відсутній.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем договірних зобов’язань щодо оплати придбаного товару в повній мірі (на суму 12591,21 грн.) та відновлення тим самим порушених майнових прав позивача на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 12591,21 грн. основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 12591,21 грн. боргу.

Належне виконання грошових зобов’язань покупцем забезпечено сторонами у п. 8.2. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Окрім того,Покупець у випадку порушення умов оплати вартості Товару сплачує на користь Продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п. 8.4. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені за період з 02.11.09р. по 15.01.2010р. (73 дні), виходячи з розміру простроченого платежу 35591,21 грн. суд, зважаючи на те, що станом на 02.11.2009р. борг "Дотар-Агро" складав 42591,21 грн., з 20.11.2009р. –35591,21 грн., а з 07.12.2009р. –27591,21 грн., здійснив власні арифметичні підрахунки та дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 1188,80 грн. Однак, враховуючи, що згідно ст. 83 ГПК України суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому позов в цій частині задовольняється судом в заявленому розмірі –1098,60 грн.

Окрім того, господарський суд вважає, що до задоволення підлягають вимоги про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 8.4. Договору, в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару за порушення умов оплати вартості Товару, розмір яких становить 5518,24 грн., як такі, що відповідають вимогам ст.ст. 230-232 ГК України та умовам укладеного договору. В частині стягнення 1549,36 грн. штрафу в позові слід відмовити за неправомірністю, оскільки станом на день подання позову неоплаченим залишався товар на суму 27591,21 грн.

Позатим, суд вважає, що положення пункту 8.4. договору не суперечать нормам законодавства, так як їх зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, виходячи з факту прострочення виконання зобов’язань, і є відмінним від щоденного нарахування пені за весь період неналежного виконання грошового зобов’язання.

Така ж правова позиція щодо стягнення штрафних санкцій та пені за невиконання господарського зобов’язання викладена у постановах Вищого господарського суду України №44/406 від 25.05.2006р. та №16/136-08 (39/171-07) від 20.11.2008р.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 8.6. Договору сторони дійшли згоди, що згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України Покупець у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Оцінивши подані позивачем розрахунки тридцяти відсотків річних в розмірі 1462,65 грн. (нарахованих за період з 02.11.09р. по 15.01.2010р., виходячи з розміру простроченого платежу 35591,21 грн.) та інфляційних нарахувань в розмірі 711,82 грн. (нарахованих за листопад та грудень 2009р.), суд, здійснивши власні арифметичні підрахунки, виходячи з того, що станом на 02.11.2009р. борг "Дотар-Агро" складав 42591,21 грн., з 20.11.2009р. –35591,21 грн., а з 07.12.2009р. –27591,21 грн., вважає, що стягненню з відповідача підлягають 30% річних в розмірі 1739,72 грн. Разом з тим, у відповідності до приписів ст. 83 ГПК України суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому позов в цій частині задовольняється судом в заявленому розмірі нарахованих відсотків річних (1462,65 грн.).

З аналогічних міркувань даючи правову оцінку поданому позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, господарський суд вважає, що в листопаді 2009 року сума заборгованості, на яку слід нараховувати збитки від інфляції складає 42591,21 грн. (адже сплата відбулася 20.11.2009р.), а в грудні 2009р. –27591,21 грн. У зв’язку з наведеним, здійснивши власний арифметичний розрахунок суд дійшов висновку, що стягненню з ТОВ "Дотар-Агро" підлягають 716,82 грн. інфляційних нарахувань, однак, виходячи з норм ст. 83 ГПК України позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції задовольняються у заявленому позивачем розмірі 711,82 грн.

Також, правомірними, такими, що ґрунтуються на положеннях статті 44, ч. 5 ст. 49 ГПК України є вимоги про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 2700,00 грн., понесених за надання юридичних послуг адвокатом Бонтлабом В.В. по складанню даної позовної заяви та представництву інтересів позивача в господарському суді Тернопільської області по розгляду даного господарського спору, виходячи з такого.

Статтею 59 Конституції України гарантується можливість отримання правової допомоги, що пов'язується з вільним вибором “захи сника своїх прав”. Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуаль ного кодексу України до складу судових витрат у господарсь кому судочинстві можуть включатися витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, зокре ма ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування позивачу сум в якості судових витрат, які були сплачені ним за отримання послуг адвоката.

З матеріалів справи випливає, що правова допомога по оформленню даного позову надавалася позивачу адвокатом Бонтлабом В.В. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.2008р., посвідчення адвоката від 24.04.08р.), що є заступником генерального директора ТОВ "Незалежна юридична компанія" –юридичної особи, з якою позивачем укладено договір про надання правової допомоги №338/12/09 від 14.12.09р., факт надання послуг та вартість понесених Товариством витрат підтверджується наданим суду актом прийому-передачі документів (матеріалів) від 14.12.2009р., актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 25.12.2009р. та платіжним дорученням №3053 від 29.12.09р., згідно якого сплачено 2800,00 грн., однак договором №338/12/09 від 14.12.09р. (п. 3.1.) вартість послуг по наданню правової допомоги сторонами встановлена в розмірі 2700,00 грн., тому суд вважає правомірним стягнення коштів за рахунок відповідача саме в такій сумі. Оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд вважає, що розмір понесених витрат є співрозмірним з ціною позову, а понесені витрати слід включити до складу судових витрат по даній справі, котрі підлягають відшкодуванню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дотар-Агро", с. Вірлів Зборівського району Тернопільської області.

За таких обставин, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем та підтверджені документально, підлягають до задоволення частково –в розмірі 21382,52 грн., в тому числі: 12591,21 грн. основного боргу, 1098,60 грн. –пені, 1462,65 грн. –30% річних, 711,82 грн. інфляційних нарахувань та 5518,24 грн. штрафу.

Беручи до уваги, що відповідачем частково погашено борг в сумі 23000,00 грн. (15000,00 грн. після звернення позивача з позовом до господарського суду та 8000,00 грн. до порушення провадження у справі), тому державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в силу вимог ст. 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 16.02.2010р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 –47, 22, 32, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 811, 82- 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дотар-Агро", с. Вірлів Зборівського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 34038299, –12591,21 грн. основного боргу, 1098,60 грн. –пені, 1462,65 грн. –30% річних, 711,82 грн. інфляційних нарахувань, 5518,24 грн. штрафу та 3250,76 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ, Голосіївський район, вул. Ямська, 28-А, ідентифікаційний код 25591321.

3. В частині стягнення 15000,00 грн. основного боргу –припинити провадження у справі.

4. В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "24" лютого 2010 року, через місцевий господарський суд.

Суддя