Рішення № 8263714, 27.01.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2010 р.Справа № 15/119-1999 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

За позовом Парохії Введення в храм Пречистої Діви Марії УГКЦ с. Лучка, Тернопільський район, Тернопільська область

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Тернопільська районна державна адміністрація, м. Тернопіль, майдан Перемоги, 1

2) Тернопільська обласна державна адміністрація, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8

до відповідача Релігійна громада Української автокефальної православної церкви с. Лучка,Тернопільський район, Тернопільська область, 47732

про зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні культовою спорудою.

за участю представників сторін:

позивача:                     представник Вадзюк І.С., довіреність № б/н від 25.11.09р.;

голова парохії Гарматій Р.Я., довіреність № б/н від 30.11.09р.;

адвокат Пилипчак Б.І., довіреність № б/н від 02.11.09р.;

відповідача :                    представник Сторожук В.Г., довіреність № б/н від 05.08.99р.;

священик Бойко І., наказ № 458 від 09.09.08р.;

третіх осіб:                    головний спеціаліст юридичного відділу Стефанів І.І., довіреність № 01-3982/11-16 від 09.09.08 р., представник Тернопільської ОДА;

начальник юридичного відділу Гринишин П.О., доручення № 01-21/9 від 04.01.10р., представник Тернопільської РДА;

секретар сільської ради Дзюбенко Н.С., паспорт № МС 986812 від 15.01.04 р., представник сільської ради

Суть справи:

Парохія Введення в храм Пречистої Діви Марії УГКЦ, с. Лучка, Тернопільський район, Тернопільська область звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Релігійної громади Української автокефальної православної церкви, с. Лучка, Тернопільський район, Тернопільська область про зобов’язання відповідача не чинити перешкод у користуванні культовою спорудою.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз’яснено належні їм права та обов’язки передбачені ст.ст. 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Представник позивача подав 12.01.2010р. уточнення позовних вимог та просить суд зобов'язати релігійну громаду УАПЦ с. Лучка, Тернопільського району, не чинити перешкод релігійній громаді УГКЦ с. Лучка Тернопільського району у користуванні культовою спорудою, а саме: передати дублікати ключів від культової споруди парохії Введення в храм Пречистої Діви Марії УГКЦ с. Лучка, Тернопільського району, та не чинити перешкод у користуванні церквою Введення в храм Пречистої Діви Марії с. Лучка, Тернопільського району в час проведення богослужінь згідно укладеного договору з 8 год. до 11 год. в непарні тижні місяця та з 11 год. до 14 год. в парні тижні місяця.

Суд, розглянувши заяву, приймає її як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись, зокрема, на те, що доводи позивача про те, що він є власником культової споруди храму Пречистої Діви Марії в с. Лучка Тернопільського району не відповідають дійсності, оскільки рішенням Вищого Арбітражного суду України від 13-17 липня 1994 року у справі № 68/9, визнано незаконним розпорядження представника Президента України в Тернопільській області № 271 від 20.08.1992р. щодо передачі церкви Введення в храм Пречистої Діви Марії с. Лучка Тернопільського району у власність греко-католицької релігійної громади. Також звертає увагу суду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" культові будівлі та майно, що становлять державну власність передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішенням виконавчих комітетів обласних Рад народних депутатів, а не за рішенням сільських (селищних) рад, як стверджує позивач. Щодо почергового користування культовою спорудою в с. Лучка Тернопільського району, визначеного розпорядженням голови Тернопільської ОДА № 373 від 27.05.2008р., то стверджує, що таке розпорядження не є законним, обґрунтованим, оскільки не усуває міжконфесійну суперечку, так як при прийнятті останнього не враховано те, що в с. Миролюбівка на відстані 1 км в наявності є церква, якою користується греко-католицька громада. Крім того, за час тривалого користування церквою православна громада ремонтувала та впорядковувала церкву, понісши при цьому значні матеріальні витрати, а громада УГКЦ категорично відмовляється від надання грошових коштів для утримання та ремонту культової споруди, вважаючи її своєю власністю. Також просить суд врахувати, що 12.08.2009р. між релігійною громадою УАПЦ та Управлінням містобудування та архітектури ОДА укладено охоронний договір № 211 на церкву с. Лучка як пам’ятку архітектури місцевого значення. Також, стверджує, що релігійна громада УАПЦ не чинить перешкод релігійній громаді УГКЦ у відвіданні храму та проведенні богослужінь. Просить в позові відмовити.

Представники третіх осіб в судовому засіданні підтримали позовні вимоги позивача, посилаючись на те, що з вини відповідача не виконано розпорядження Тернопільської облдержадміністрації №373 від 27.05.2008р., оскільки релігійна громада УАПЦ відмовилася укласти договір на користування культовою спорудою і продовжує перешкоджати греко-католицькій громаді здійснювати релігійні обряди, не допускаючи її членів у культову споруду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, третіх осіб, судом встановлено:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Релігійна громада Української греко-католицької церкви с. Лучка, Тернопільський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 23587870) зареєстрована 24.07.1991р. Тернопільською районною державною адміністрацією та є юридичною особою, про що свідчить довідка головного управління статистики у Тернопільській області № 31-11 від 10.11.2009р. та свідоцтвом про державну реєстрацію, а тому наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

У відповідності до норм ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Згідно статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991р. культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим. Культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. За відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору. Згідно довідки державного архіву Тернопільської області № 25 від 27.01.1993р., церква в с.Лучка збудована в 1903 році належала до Микулинецького деканату Львівської греко-католицької єпархії.

До введення в дію Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. Зазначене законодавство не було визначено нечинним з дня його прийняття, тобто таким, що не породило правових наслідків. Тому держава в особі органів, визначених у статті 17 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, є належним власником культових будівель і майна.Втрата чинності Адміністративним кодексом Української РСР 1927 року на час виникнення спірних відносин сторін у справі не усуває юридичних наслідків виконання приписів цього Кодексу в період його чинності. Це стосується, зокрема, і наслідків виконання припису статті 366 названого законодавчого акта щодо визнання культових будівель і майна державою власністю. (П. 9.8 пункту 9 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.96 № 02-5/109 “Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації”)

27.05.2008р. Розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 373 "Про визначення порядку користування церквою Введення в храм Пресвятої Богородиці с. Лучка Тернопільського району і майном, яке в ній знаходиться" з метою врегулювання міжконфесійного конфлікту визначено, що церквою Введення в храм Пресвятої Богородиці с. Лучка Тернопільського району користуються релігійні громади УАПЦ і УГКЦ в порядку і на умовах, передбачених в окремих договорах.

Пунктом 2 Розпорядження зобов’язано Тернопільську районну державну адміністрацію в 5-денний термін забезпечити укладення з кожною із вказаних релігійних громад окремих договорів, в яких визначити порядок користування (дні, години) церквою Введення в храм Пресвятої Богородиці та іншим майном, що є державною власністю; переглянути і розірвати в установленому порядку усі раніше укладені договори щодо користування зазначеною церквою.

На виконання вказаного Розпорядження релігійна громада УГКЦ 13.06.2008р. уклала окремий Договір про порядок користування релігійними громадами культовою будівлею і майном, що є державною власністю, за відсутністю взаємної згоди між ними з Тернопільською районною державною адміністрацією і тим самим набула право на користування даною культовою будівлею.

У відповідності до п. 5 зазначеного договору, з урахуванням наявної кількості релігійних громад райдержадміністрацією визначено порядок користування храмом: а) в першому півріччі календарного року з 8:00 год. до 11:00 год., а в другому півріччі з 8:00 год. до 11:00 год.; б) громада користується храмом щотижнево, міняючи час користування, з 8:00 год. до 11:00 год., або з 11:00 год. до 14:00 год..

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, зокрема постанови Тернопільського РВ УМВС України в Тернопільській області від 13.05.2008р., 31.07.2008р., 03.08.2008р., 06.08.2008р., 01.10.2008р., звернення в Прокуратуру Тернопільського області (грудень 2008), звернення до обласної державної адміністрації 2009р., публікації в засобах масової інформації (газета «20 хвилин»від 10.06.2009р.) між релігійними громадами УАПЦ та УГКЦ виникли непорозуміння, що проявилися у вчиненні релігійною громадою УАПЦ дій, що перешкоджають користуванню культовою спорудою релігійною громадою УГКЦ.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази права власності релігійної громади УАПЦ на культову споруду церкву Введення в храм Пресвятої Богородиці в с. Лучка Тернопільського району, що надавали б громаді одноособово користуватися та розпоряджатися культовою спорудою.

Посилання релігійної громади УАПЦ на те, що нею 12.08.2009 р. укладено з Управлінням містобудування та архітектури ОДА охоронний договір №211 на церкву с. Лучка як пам’ятку архітектури місцевого значення, судом до уваги не береться, так як такий договір не надає права на користування культовою спорудою.

Щодо посилань відповідача на рішення Вищого арбітражного суду України від 13-17 липня 1994 року у справі № 68/9, яким визнано незаконним розпорядження представника Президента України в Тернопільській області №271 від 20.08.1992р. щодо передачі церкви Введення в храм Пречистої Діви Марії с. Лучка Тернопільського району у власність греко-католицької релігійної громади, слід зазначити, що таке рішення не підтверджує право власності на культову споруду за релігійною громадою УАПЦ.

Також безпідставними є твердження відповідача про незаконність та необґрунтованість розпорядження голови Тернопільської облдержадміністрації №373 від 27.05.2008р., так як останнє не являється предметом розгляду в даній справі, разом з тим, станом на день розгляду спору не оскаржене, а отже є чинним.

Що ж до понесених релігійною громадою УАПЦ значних матеріальних витрат на утримання церкви слід зазначити, що дане питання може бути предметом окремого спору.

Твердження відповідача про те, що ним не вчиняються перешкоди релігійній громаді УГКЦ у відвіданні храму та проведенні богослужінь, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас, суд критично оцінює як доказ на підтвердження права власності на церкву у релігійної громади УГКЦ, рішення засідання виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради народних депутатів № 21 від 16.03.1994р. про визнання права власності та встановлення факту належності на культові споруди в с. Лучка за релігійною громадою УГКЦ та видане на його підставі Тернопільським обласним об’єднаним бюро технічної інвентаризації реєстраційне посвідчення від 10.05.1994р., яким посвідчено, що церква у с. Лучка зареєстрована за громадою греко-католицької церкви, про що внесено запис в реєстрову книгу за №63, оскільки у відповідності до з частини другоїстатті 17 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, культові будівлі і майно, які становлять державну власність, повертаються у власність релігійних організацій безоплатно виключно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим, а відтак приймаючи рішення від 10.05.1994р. виконавчий комітет сільської ради діяв з перевищенням своїх повноважень та не у спосіб, визначений законом, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані належними доказами відповідачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу покладаються на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Зобов'язати релігійну громаду УАПЦ с. Лучка, Тернопільського району, не чинити перешкод релігійній громаді УГКЦ с. Лучка Тернопільського району у користуванні церквою Введення в храм Пречистої Діви Марії в час проведення богослужінь, згідно укладеного договору від 13.06.2008р. про порядок користування релігійними громадами культовою будівлею і майном, що є державною власністю, за відсутності взаємної згоди між ними, з 8 год. до 11 год. в непарні тижні місяця та з 11 год. до 14 год. в парні тижні, для чого зобов'язати релігійну громаду УАПЦ с. Лучка Тернопільського району передати дублікати ключів від культової споруди релігійної громади УГПЦ.

3.Стягнути з релігійної громади УАПЦ с. Лучка, Тернопільського району, на користь релігійної громади УГКЦ с. Лучка Тернопільського району 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення року через місцевий господарський суд.

Суддя