Рішення № 8263282, 11.01.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2010 р.Справа № 15/142-2220

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М", пр. Полеглих Комунарів, 95-Б, м. Донецьк, 83023

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Технологічних Авангардних Систем ЛТД" вул. Тарнавського, 1/48, м. Тернопіль, 46000

про стягнення 8.346,91 грн. основного боргу, 123,56 грн. інфляційних нарахувань, 561,58 грн. пені, 81,58 грн. 3% річних.

за участю представників сторін:

позивача:                     Представник Кравець Г.М., довіреність № 42 від 01.12.09р.;

відповідача :                    не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М", пр. Полеглих Комунарів, 95-Б, м. Донецьк звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Технологічних Авангардних Систем ЛТД", вул. Тарнавського, 1/48, м. Тернопіль про cтягнення 8346,91 грн. основного боргу, 123,56 грн. інфляційних нарахувань, 561,58 грн. пені, 81,58 грн. 3% річних.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 07.12.2009р., 21.12.2009р. матеріалів не подав, від проведення звірки розрахунків ухилився, повноважний представник в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М" пр. Полеглих Комунарів, 95-Б, м. Донецьк, є юридичною особою, що підтверджується довідкою АБ № 045839 від 11.03.2009р. Управління статистики в м. Донецьку, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фра-М" пр. Полеглих Комунарів, 95-Б, м. Донецьк (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Технологічних Авангардних Систем ЛТД" вул. Тарнавського, 1/48, м. Тернопіль (Покупець), 26.03.2009 року укладено договір, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов’язання:

- позивач, як Постачальник зобов’язується систематично постачати та передавати у власність Покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та ін., а Покупець зобов’язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного договору (п. 1.1 Договору). Загальна кількість товарів, що мають бути поставлені, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в товарно-транспортних накладних (що є специфікаціями в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України), які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 6.4. договору сторони визначили, що даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р.. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії даного договору жодна з сторін не виявила бажання його розторгнути, то він вважається пролонгованим на невизначений термін.

Позивач на виконання взятих зобов’язань відпустив, а відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 23778/2 від 27.06.2009р. на суму 3.132,90 грн., № 25706/2 від 14.07.2009р. на суму 3.044,65 грн., № 27630/2 від 25.07.2009р. на суму 1.797,24 грн. та № 28630/2 від 04.08.2009р. на суму 530,92 грн., а всього на суму 8.505,71 грн..

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Розділом 3 договору сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема згідно п. 3.2. розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку, у формі платіжного доручення або в іншій формі оплати, передбаченій діючим законодавством.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов’язання по договору № 310/190 від 26.03.2009р. в повному обсязі не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 8.346,91 грн..

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (8.346,91 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 5.1. договору, сторони передбачили, що Покупець, що несвоєчасно розплатився з Продавцем за наданий ним товар, сплачує Продавцю пеню в розмірі не більшому подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

У зв’язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 561,58 грн. із врахуванням вимог Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 123,56 грн. інфляційних нарахувань та 81,58 грн. річних такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи, що відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлений товар, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" пр. Полеглих Комунарів, 95-Б, м. Донецьк, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Технологічних Авангардних Систем ЛТД" вул. Тарнавського, 1/48, м. Тернопіль –8.346,91 грн. основного боргу, 123,56 грн. інфляційних нарахувань, 561,58 грн. пені, 81,58 грн. 3% річних обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 –551, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Технологічних Авангардних Систем ЛТД" вул. Тарнавського, 1/48, м. Тернопіль, код 22603325 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" пр. Полеглих Комунарів, 95-Б, м. Донецьк, код 20322326 –8.346,91 грн. основного боргу, 123,56 грн. інфляційних нарахувань, 561,58 грн. пені, 81,58 грн. 3% річних, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "14" січня 2010 року через місцевий господарський суд.

                    Суддя