Рішення № 8263114, 23.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2009 р.Справа № 15/110-1957

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ядро" вул. Щирецька, 7, м. Львів, 79071

до відповідача Приватного підприємства "Продекспорт" вул. Живова, 15а, м. Тернопіль, 46008

про стягнення заборгованості в сумі 226.317,16 грн..

за участю представників сторін:

позивача:           не з’явився;

відповідача:           не з’явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ядро", вул. Щирецька, 7, м. Львів звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль про cтягнення заборгованості в сумі 226.317,16 грн..

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Позивача подав заяву про слухання справи у відсутності його представника.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 21.10.2009р., 02.12.2009р. матеріалів не подав, повноважний представник в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Ядро" вул. Щирецька, 7, м. Львів, є юридичною особою, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ядро" вул. Щирецька, 7, м. Львів (продавець), 25.01.2009 року укладено договір постачання № 09/26-1, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов’язання:

- позивач, як "Продавець" зобов’язується передавати (поставити, продати) товари у власність Покупця на умовах та в строки, встановлені Договором, а Покупець в порядку та строки встановлені Договором, зобов’язується прийняти товар і оплатити його, за цінами зазначеними в додатку № 1 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до ст.638 ЦК України, 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови які визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з тексту договору, сторони погодили, предмет договору, його ціну, а також строк дії договору, які є істотними умовами договору купівлі –продажу, а відтак даний договір є таким, що укладений. Так пунктом 12.1. договору сторони передбачили, що даний договір чинний з 20.12.2009р. по 31.12.2009р..

Як стверджує позивач, на виконання взятих згідно договору зобов’язань відпустив, а відповідач прийняв в період січень –серпень 2009р. товарно-матеріальні цінності, що підтверджується накладними, наявними в матеріалах справи, які підписані представниками сторін без заперечень та актом звірки розрахунків складеним сторонами за період з 01.01.2009р. по 07.10.2009р..

Враховуючи, що поставка товару здійснювалася не в межах дії укладеного між сторонами договору, а тому посилання позивача на нього суд вважає безпідставним.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов’язання по договору постачання № 09/26-1 від 25.01.2009р. не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 226.317,16 грн..

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (226.317,16 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 –551, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль, код 30047671 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ядро" вул. Щирецька, 7, м. Львів, код 19162047 –226.317,16 грн. заборгованості за поставлений товар, 2.263,18 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "11" січня 2010 року через місцевий господарський суд.

          Суддя