Рішення № 8263109, 18.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2009 р.Справа № 14/122-2039 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш", вул. Промислова, 53, м.Львів, 79024

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м.Тернопіль, 46006

про cтягнення заборгованості в сумі 268 054,30 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Шелемей В.В., довіреність № 1 від 12.01.09 р.

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Фреш" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" про, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, cтягнення заборгованості в сумі 327 554,70 грн.

          Свої позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленої продукції, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 327 554,70 грн., яка і є предметом судового розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України (що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення).

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

02 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш" - Постачальник (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ровекс" - Покупець (відповідач по справі) укладено Договір №664, відповідно до п.1.1 якого Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Покупцю, а Покупець приймати та оплачувати Товар, згідно умов даного Договору.

На виконання умов Договору, ТОВ "Фреш" здійснено поставку ТОВ "Ровекс" продукції на загальну суму 85884,13 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Однак, відповідачем зобов'язання по Договору щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару виконані не були, зважаючи на що позивачем 05.10.2009 року на адресу відповідача направлено лист з вимогою оплати допущену заборгованість по Договору №664, яка, останнім залишена без відповіді та належного реагування.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи Розрахунку заборгованості за поставлений ТОВ "Ровекс" товар по договору №664 від 02.01.2009р. станом на 30.11.2009р., у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 323614,81 грн., яка станом на час подання позовної заяви до суду в установленому порядку не сплачена.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 4.3. Договору №664 (в редакції протоколу розбіжностей до Договору №664 від 13.01.2009 року) контрагентами по договору узгоджено строк оплати вартості поставленого товару на протязі 45 календарних днів з моменту його отримання. Датою отримання товару вважається дата, зазначена у накладній.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами та доповненнями, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.1. Договору №664 сторони передбачили відповідальність Покупця за затримку платежу у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості отриманого, але неоплаченого Покупцем товару за кожен день протермінування, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно поданих розрахунків суми заборгованості ТОВ "Ровекс" станом на 30.11.2009 року за несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачу визначено пеню в розмірі 963,91 грн., 2649,06 грн. інфляційних нарахувань, та 3% річних в сумі 1125,79 грн.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, товариством не надано, а судом не здобуто

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш" про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" 323614,81 грн. основного боргу, 963,91 грн. пені, 2649,06 грн. інфляційних нарахувань, та 3% річних в сумі 1125,79 грн. за прострочення виконання зобов'язання, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.

В той же час, в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 165 грн. 04 коп., слід відмовити, зважаючи на проведене повернення відповідачем поставленого товару на вказану суму на підставі накладних від 18.09.2009 року №1624 та 11.11.2009 року № 344819.Слід зазначити , що у поданому розрахунку наведені факти позивачем підтверджуються, однак при визначені розміру позовних вимог дані обставини не враховані.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" (вул. Подільська, 38А, м. Тернопіль, р/р 26000250339001 в ТФ КБ "Приватбанк", МФО 338783, ЗКПО 30690822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш" (вул. Промислова, 53, м. Львів, р/р26001130000163 в ВАТ "ВІЕЙБІ БАНК" м. Київ, МФО 380537, ЗКПО 23956445) - 323614 (триста двадцять три тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 81 коп. основного боргу, 963 (дев'ятсот шістдесят три) грн. 91 коп. пені, 2649 (дві тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 06 коп. інфляційних нарахувань та 1125 (одну тисячу сто двадцять п'ять) грн. 79 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" (вул. Подільська, 38А, м. Тернопіль, р/р 26000250339001 в ТФ КБ "Приватбанк", МФО 338783, ЗКПО 30690822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш" (вул. Промислова, 53, м. Львів, р/р26001130000163 в ВАТ "ВІЕЙБІ БАНК" м. Київ, МФО 380537, ЗКПО 23956445) - 3283 (три тисячі двісті вісімдесят три) грн. 53 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 234 (двісті тридцять чотрири) грн.35 коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В решті позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення ______через місцевий господарський суд.

Суддя