Рішення № 82606476, 25.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 р. Справа№200/6880/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 )

до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5)

про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання незаконними та протиправними вимоги відповідача щодо додання оригіналу виписки з акту огляду МСЕК, зобов`язання відповідача внести персональні дані до журналу по забезпеченню автомобілем, враховуючи право на першочергове забезпечення автомобілем.

Ухвалою від 3 червня 2019 року позовну заяву позивача прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/6880/19-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач у позовній заяві зазначив, що не погоджується із діями відповідача щодо вимоги від нього оригіналу виписки з акту огляду МСЕК для забезпечення автомобілем, оскільки це не відповідає вимогам чинного законодавства. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що згідно довідки МСЕК від 30 березня 2007 року № 239 він придатний до керування автомобілем на дві руки с враженням обох ніг «безстроково». Крім того, позивач зауважив, що норми чинного законодавства мітять пряму заборону комісії МСНК видання особі з інвалідністю саме того документу, що вимагає від нього відповідач.

В установлений судом строк відповідачем на адресу суду надано відзив на позовну заяву позивача, у якому заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування поданих заперечень, відповідач відзначив, що підставою для забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями є висновок обласної медико-соціальної експертної комісії у вигляді витягу (виписки) з акта огляду МСЕК, що не було дотримано позивачем при зверненні. При цьому, відповідач зауважив, що ксерокопія висновку обласної медико-соціальної експертної комісії у вигляді довідки до акта огляду МСЕК по визначенню медичних показань для забезпечення інвалідів автомобілями від 30 травня 2007 року № 239, яка була надана позивачем разом із заявою від 26 квітня 2019 року не може бути підставою для взяття на облік позивача та забезпечення його автомобілем, оскільки цей акт не є документом, а лише його копією та для оформлення особової справи необхідно саме витяг (виписка) з акта огляду МСЕК про наявність в особи с інвалідністю медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування. У відзиві також зазначено, що не зважаючи на те, що в силу положень пункту 14 Порядку забезпечення автомобілями позивач не потребує проходження повторного обліку, для вирішення спірного питання відповідач за бажанням позивача може направити його на повторний огляд в облМСЕК для отримання відповідного витягу (виписки), оскільки відповідачем не оформлювалась особова справа позивача та необхідний документ не надсилався органами МСЕК до управління у 2007 році.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 3 вересня 1996 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_1 . Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 4 червня 2018 року № 0000550356.

21 лютого 2006 року із позивачем стався нещасний випадок на виробництві, про що складено Акт № 2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 7 березня 2006 року. даний факт було також встановлено рішенням Краснолуцького міського суду луганської області від 31 травня 2006 року по справі № 2-230.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 091739 позивачу встановлено інвалідність першої групи «Б» внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Як встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи 30 травня 2007 року на ім`я позивача була видана довідка № 239 до акта огляду МСЕК по визначенню медичних показань для забезпечення інвалідів автомобілями, згідно якої було зроблено висновок про придатність позивача до керування автомобілем на дві руки з ураженням обох ніг. Судом також встановлено, що у графі «Переогляд» даного висновку зазначено про його безстроковість. Дана довідка (висновок) видана на підставі акту огляду МСЕК по визначенню медичних показань для забезпечення автомобілем, про що зазначено у самій довідці.

1 березня 2019 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області складено довідку-рахунок про результати розрахунку ступеня зношення автомобіля ЗАЗ 110387, 2008 року випуску, виданого особі з інвалідністю ОСОБА_1 , згідно якої було встановлено 100-відсосткову ступінь зношення зазначеного автомобіля (терміном експлуатації 10 років 2 місяці), що безоплатно переданий позивачу на підставі його заяви від 11 лютого 2019 року. При цьому, як вбачається із зазначеної довідки особова справа потерпілого (позивача) не вивезена з тимчасово окупованої території, відомості згідно з оборотною відомістю по позабалансовому рахунку 092 «Матеріальні цінності закуплені шляхом централізованого постачання» 23 січня 2009 року.

Згідно акту прийому-передачі автомобіля від 14 березня 2019 року управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області передало ОСОБА_2 , а той у свою чергу – прийняв безоплатно автомобіль «Славута» ЗАЗ 110387-40, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , виданий йому 23 січня 2009 року за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у зв`язку із закінченням десятирічного строку експлуатації на підставі наказу управління від 1 березня 2019 року № 77-ОД.

26 квітня 2019 року позивач звернувся за місцем реєстрації як внутрішньо переміщеної особи на адресу Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із письмовою заявою про забезпечення його автомобілем з ручним керуванням. Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем до вищезазначеної заяви були додані копії таких документів: паспорту, ідентифікаційного номеру, довідки ВПО, довідки транспортного МСЕК та довідки МСЕК щодо групи інвалідності.

У відповідь, листом Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 2 травня 2019 року №05-10/1368 позивачу повідомлено про порядок та підстави забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями. Також, у даному листі зазначено, що позивачем не було надано висновок про наявність в особи з інвалідністю медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним та поінформовано останнього про необхідність надання оригіналу виписки з акту огляду МСЕК для забезпечення його автомобілем. Суд розцінює надану відповідь як фактичну відмову у встановленні позивача на облік по забезпеченню автомобілем.

Не погоджуючись із наданою відповіддю, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо не встановлення позивача на облік по забезпеченню автомобілем з підстав відсутності в особовій справі позивача витягу (виписки) з акта огляду особи з інвалідністю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Закон України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (надалі – Закон № 2961) відповідно до Конституції України визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.

Дія цього Закону, відповідно до норм статті 4, поширюється, зокрема, й на сім`ї осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю.

Державна політика України у сфері реабілітації осіб з інвалідністю, згідно з положеннями статті 5 Закону № 2961:

забезпечує координованість системи реабілітації, що реалізується через своєчасність, безперервність та комплексність відновлювальних заходів і методик, а також доступність технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення, реабілітаційних послуг, відповідність їх змісту, рівня та обсягу фізичним, розумовим, психічним можливостям і стану здоров`я особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю;

регламентує правові, економічні, соціальні умови надання особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю реабілітаційних послуг з урахуванням їх функціональних можливостей, потреби у виробах медичного призначення, технічних та інших засобах реабілітації;

гарантує матеріально-технічне, фінансове, кадрове і наукове забезпечення системи реабілітації;

визначає умови для відновлення або здобуття трудових навичок, отримання освіти, професійної перепідготовки і працевлаштування з урахуванням функціональних можливостей осіб з інвалідністю, сприяння виробничій діяльності підприємств та організацій громадських організацій осіб з інвалідністю;

забезпечує реабілітаційним установам незалежно від їх відомчого підпорядкування, типу і форми власності рівні умови для здійснення реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю;

формулює вимоги до об`єктів соціальної інфраструктури та інформації для створення безперешкодного доступу до них осіб з інвалідністю шляхом усунення природних, комунікаційних і архітектурних перешкод;

сприяє участі громадських організацій, у тому числі громадських організацій осіб з інвалідністю, у формуванні і реалізації державної політики у цій сфері.

Реалізація державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які у співпраці та партнерстві з громадськими організаціями осіб з інвалідністю забезпечують розробку і виконання програм для запобігання виникненню інвалідності, компенсації вад і розладів функцій організму особи, створення умов для їх усунення шляхом медичної, психолого-педагогічної, психологічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю.

Нормами статті 25 Закону № 2961 передбачені основні форми реабілітаційних заходів:

надання реабілітаційних послуг;

забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення;

матеріальне забезпечення.

Держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.

Відповідно до положень статті 26 Закону № 2961 держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.

На виконання зазначених положень постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 затверджений Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями (надалі – Порядок № 999).

Цей Порядок, відповідно до пункту 1, визначає механізм забезпечення легковими автомобілями, зазначеними в абзаці шостому статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - автомобіль) осіб з інвалідністю, зокрема дітей з інвалідністю, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано (далі - місце реєстрації) в Україні в установленому законодавством порядку.

Забезпечення автомобілями осіб з інвалідністю за місцем реєстрації здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) або управліннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду).

Згідно вимог пункту 5 зазначеного Порядку на облік беруться і забезпечуються автомобілями особи з інвалідністю, які:

не мають в особистому користуванні автомобільного транспортного засобу, зазначеного в абзаці четвертому статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (крім причепів, напівпричепів), у тому числі придбаного за власні кошти або отриманого через структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду, що перебував в експлуатації менш як 10 років (крім випадків, передбачених пунктом 8 цього Порядку);

протягом семи років перед взяттям на облік і за час перебування на обліку не отримували автомобіль як благодійну допомогу або протягом цього часу не реєстрували придбаний автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж п`ять років.

Для взяття на облік для забезпечення автомобілем відповідні структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах у разі утворення (крім м. Києва) рад, об`єднаної територіальної громади (далі - органи соціального захисту населення) або управління виконавчої дирекції Фонду отримують інформацію з Єдиного державного реєстру МВС (далі - Реєстр) стосовно транспортних засобів, зареєстрованих на ім`я особи з інвалідністю, законного представника недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю протягом останніх семи років перед взяттям на облік і за обліковий період.

Також, у зазначеному пункті Порядку передбачено, що у разі коли за час перебування на обліку в особи з інвалідністю змінилася група інвалідності, їй необхідно повторно пройти огляд облМСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) для підтвердження наявності медичних показань для забезпечення автомобілем на дату встановлення зазначених змін. Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо зміни позивачем групи інвалідності, отже як наслідок – для необхідності повторного проходження огляду МСЕК, що було запропоновано відповідачем у наданому відзиві

Крім того, цим пунктом Порядку передбачено, що не береться на облік особа з інвалідністю, яка має відповідні медичні показання для забезпечення автомобілем з ручним керуванням та протипоказання до керування автомобілем, у разі відсутності члена сім`ї, який зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю і якому особа з інвалідністю могла би передати право користування автомобілем.

Згідно вимог пункту 14 Порядку № 999 заміна автомобілів, отриманих особами з інвалідністю, законними представниками недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю через структурні підрозділи з питань соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду, яким групу інвалідності встановлено безстроково, провадиться на підставі заяви особи з інвалідністю, законного представника недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю після закінчення десятирічного строку експлуатації на підставі раніше виданого висновку облМСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем без повторного медичного огляду з обов`язковим урахуванням висновку лікувально-профілактичного закладу про спроможність особи з інвалідністю керувати автомобілем на момент прийняття рішення про забезпечення автомобілем (крім випадків, передбачених пунктом 24-1 цього Порядку).

Як встановлено судом раніше, позивачу було видано автомобіль, термін експлуатації якого станом на 01 березня 2019 року становив 10 років та 2 місяці.

Також, нормами Порядку № 999 передбачено, що для вирішення питання про заміну автомобіля особи з інвалідністю (крім тих, кому групу інвалідності встановлено безстроково) проходять повторний огляд в НОМЕР_5 (ЦМСЕК, КрМСЕК) після закінчення встановленого строку експлуатації автомобіля.

Якщо раніше особі з інвалідністю були встановлені медичні показання для забезпечення автомобілем відповідної модифікації або мотоколяскою, які на даний час не виготовляються вітчизняними виробниками, особа з інвалідністю підлягає повторному медичному огляду в облМСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) для підтвердження наявності медичних показань для забезпечення автомобілем іншої модифікації з тих, якими структурні підрозділи з питань соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду забезпечують осіб з інвалідністю.

Якщо особа з інвалідністю протягом шести місяців з дня повідомлення про необхідність здійснення повторного огляду для підтвердження наявності медичних показань не проходить такий огляд в облМСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) без поважних причин, вона знімається з обліку.

Підстави для повторного огляду МСЕК також визначені нормами пункту 24-1 Положення № 999. Так, особи з інвалідністю підлягають повторному огляду в облМСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) у разі зміни модифікації автомобіля з ручним керуванням, а діти з інвалідністю - у разі досягнення 18-річного віку.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів щодо існування законодавчо встановлених підстав щодо необхідності проходження позивачем повторного огляду МСЕК.

Також, суд звертає увагу відповідача, що згідно довідки-рахунку управління виконавчої дирекції Фонду у Луганській області особова справа потерпілого не вивезена з тимчасово окупованої території. Тобто відсутність в особовій справі певних документів викликана об`єктивними обставинами, які у свою чергу не залежить від волі позивача, який у свою чергу при поданні заяви від 26 квітня 2019 року дотримався вимог чинного законодавства.

Тож, відмовляючи у прийнятті документів для встановлення на облік для забезпечення автомобілем, відповідач діяв без дотримання пропорційності та дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для його прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямовано рішення/дії відповідача. Суд зауважує, що відсутність у справі витягу з акта огляду не повинна позбавляти права позивача на соціальний захист та відповідно – отримання ним соціальних гарантій.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З аналізу зазначений норм законодавства вбачається, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Нормами статті 245 КАС України визначені повноваження суду при вирішенні справи. Так, згідно вимог частини другої зазначеної статті у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Суд зауважує, що надаючи позивачу відповідь із вимогою надання додаткових документів, що не передбачені чинним законодавством відповідач вчинив протиправні дії. Тож, належним способом захисту порушеного права позивача суд вважає визнання таких дій відповідача протиправними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно вимог частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, згідно положень абзацу другого даної статті у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позов, шляхом визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26 квітня 2019 року з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору в силу положень пункту 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як людину з інвалідністю І групи, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ) до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 на облік по забезпеченню автомобілем .

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 квітня 2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 25 червня 2019 року. Повне судове рішення складено 25 червня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар