Рішення № 82600305, 11.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2019Справа № 916/371/19Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агро-Ритм"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Заплазський елеватор"

про стягнення збитків в розмірі 1 726 100,00 грн.

При секретарю судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача: Васильєв І.І. - представник за ордером серії ОД № 265697 від 13.05.2019 р.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агро-Ритм" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Заплазський елеватор", в якому просить стягнути в якості відшкодування збитків за невиконання умов договору складського зберігання зерна в розмірі 1 726 100,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання умов договору складського зберігання №40 від 02.10.2018 р.,

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову за вх.№2-709/19 від 14.02.2019, в якій позивач просить накласти арешт на нерухоме майно відповідача та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб на суму позову 1 726 100,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2019 року у справі №916/371/19 позовну заяву (вх.№384/19 від 14.02.2019), додані до неї документи та заяву про забезпечення позову за вх.№2-709/19 від 14.02.2019 передано на розгляд Господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2019 в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агро-Ритм" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

01.04.2019 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.05.2019 р.

У судове засідання 13.05.2019 р. представник відповідача не з`явився, вимоги ухвали суду від 04.04.2019 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2019 р. відкладено підготовче судове засідання у справі на 28.05.2019 р.

27.05.2019 р. до канцелярії суду позивач подав клопотання про долучення доказів по справі.

У судове засідання 28.05.2019 р. представник відповідача не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 11.06.2019 року.

В судове засідання 11.06.2019 р. представник відповідача не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

02.10.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агро-Ритм" (поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Заплазський елеватор" (зерновий склад) укладено договір №40 складського зберігання зерна.

Відповідно до п.1.1 договору, поклажодавець зобов`язується передати зерновому складу плоди зернових, зернобобових та олійних культур (надалі - «зерно») за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичніц кількості зерна, що надійшло від поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов`язується прийняти таке зерно для зберігання, при необхідності довести його до необхідних кондицій умов зберігання, на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Частиною 1 статті 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до п.7.1 договору строк зберігання зерна становить до 30 квітня 2019 року.

На виконання умов договору позивач здав на зберігання 402 220 кг зерна кукурудзи, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами зерна з визначення якості по середньодобовому зразку, а саме:

- ТТН №ЗПЕ00000707 від 04.10.2018 року у кількості 69 940 кг (товарно-транспортна накладна №098629 від 04.10.2018 року масою 37 300 кг, товарно-транспортна накладна №098630 від 04.10.2018 року масою 32 640 кг),

- ТТН №ЗПЕ00000708 від 04.10.2018 року у кількості 25 940 кг (товарно-транспортна накладна №098631 від 04.10.2018 року на суму 25940 кг,

- ТТН №ЗПЕ00000717 від 05.10.2018 року у кількості 78 800 кг (товарно-транспортна накладна №098644 від 05.10.2018 року масою 36 900 кг, товарно-транспортна накладна №098633 від 04.10.2018 року масою 41 900 кг),

- ТТН №ЗПЕ00000721 від 06.10.2018 року у кількості 38 000 кг (товарно-транспортна накладна від 05.10.2018 року масою 37 300 кг),

- ТТН №ЗПЕ00000722 від 06.10.2018 року у кількості 19 640 кг (товарно-транспортна накладна від 05.10.2018 року масою 19 640 кг),

- ТТН №ЗПЕ00000723 від 06.10.2018 року у кількості 38 320 кг (товарно-транспортна накладна №098645 від 06.10.2018 року масою 38 320 кг),

- ТТН №ЗПЕ00000726 від 07.10.2018 року у кількості 87 940 кг (товарно-транспортна накладна №098646 від 07.10.2018 року масою 34 460 кг, товарно-транспортна накладна №098648 від 07.10.2018 року масою 24 360 кг, товарно-транспортна накладна №098650 від 07.10.2018 року масою 29 120 кг),

- ТТН №ЗПЕ00000728 від 08.10.2018 року у кількості 43 640 кг (товарно-транспортна накладна №098651 від 08.10.2018 року масою 43 640 кг).

За договором поставки сільськогосподарської продукції №0610/3 від 06.10.2018 року, укладеним між товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агро-Ритм" та товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ ОІЛС Україна» позивачем було реалізовано 57 000 кг. зерна кукурудзи на суму 267 900, 23 грн. із зданого на зберігання, що підтверджується договором поставки №0610/3 від 06.10.2018 року, додатковою угодою №1 від 22.10.2018 року, видатковою накладною №808 від 22.10.2018 року, реєстром ТТН №ЗПЕ00000722 від 06.10.2018 року та реєстром ТТН №ЗПЕ00000721 від 06.10.2018 року.

Таким чином, на зберіганні відповідача залишилось 345 220 кг. зерна кукурудзи врожаю 2018 року загальною вартістю 1 726 190,00 грн. Вартість тони кукурудзи відповідно до довідки про ціни на товар на внутрішньому ринки України торгово-промислової палати від 12.02.2019 року (ціни визначені на 01-08 лютого 2019 року) складає орієнтовно 5 000,00 грн.

Як зазначено позивачем, в грудні 2018 року зерновий склад - відповідач ТОВ «Заплазський елеватор» всупереч умовам договору №40 складського зберігання зерна 02.10.2018 року та в порушення вимог Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» перешкоджає можливості розпорядитись зерном шляхом не допущення представників ТОВ «НВП «Агро-ритм» на територію ТОВ «Заплазський елеватор», не прийняття документів на переоформлення зерна тощо. Фактично елеватор зачинений і не здійснює обслуговування клієнтів. Тобто має місце одностороння відмова від виконання договірних зобов`язань.

Та, оскільки поведінка відповідача свідчить про розтрату зерна переданого на зберігання, тому, на думку позивача, єдиним можливим способом захисту його порушених прав є стягнення реальної вартості зерна, що було передано на зберігання.

Так, в матеріалах справи наявний акт Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області від 15.05.2019 року, в якому зазначено, що станом на 15 травня 2019 року за адресою: Одеська область, Любашівський район, с. Солтанівка, вул. Молодіжна, 97 знаходиться елеватор, що належить підприємству ТОВ «Заплазький елеватор». Адміністрація підприємства на місці відсутня, на телефонні дзвінки не відповідає. Працівники підприємства звільнені. Відпуск зернових припинено. Охорона підприємства не допускає на територію елеватору.

Також, наявна заява свідка від 24.05.2019 року ОСОБА_1 , який на ТОВ «Заплазський елеватор» працював з 11.04.2017 року по 12.02.2019 року (на підтвердження чого надана копія трудової книжки НОМЕР_2 ) на посадах приймальник сільськогосподарської продукції та сировини, слюсар-ремонтник (мехмайстерня), апаратник сушіння. В заяві зазначено, що режим роботи елеватору цілодобовий. Працівники працювали позмінно, у три зміни по 8 годин. Також, зазначено: «приблизно в кінці січня 2019 року я прийшов на роботу до ТОВ «Заплазський елеватор», але мене не було допущено на моє робоче місце, а працівниками охорони повідомлено про те, що дирекція підприємства відсутня, елеватор припинив свою діяльність та на територію елеватору вхід заборонено. Приблизно у кінці лютого на початку 2019 року, точну дату я не пам`ятаю, мені на телефон подзвонив колишній колега по роботі та повідомив, що я можу забрати свою трудову книжку з ТОВ «Заплазський елеватор». Я одразу прибув за адресою елеватору в с. Солтанівка та мені працівник відділу кадрів, повернула мою трудову книжку та посвідчення апаратника сушіння. З моменту мого звільнення з елеватору я не бачив жодної машини яка б заїжджала на територію елеватору, так як ворота елеватору опломбовані та заварені електрозваркою».

В заяві свідка від 24.05.2019 року ОСОБА_2 , який працює на посада юриста ТОВ "НВП "Агро-Ритм" з вересня 2009 року по теперішній час, зазначив: «згідно укладених договорів між ТОВ «НВЛ «Агро-Ритм» та ТОВ «Заплазський елеватор» нашим підприємством на елеватор протягом 2018 року передавалось па зберігання зерно кукурудзи у кількості 402220 кг. 06.10.2018 ТОВ «НВП «Агро-Ритм» продало частину зерна кукурудзи у кількості 57 000 кг TOB «ІСТ ОІЛС Україна». Таким чином, на елеваторі залишалося 345220 кг зерна кукурудзи.

В кінці грудня 2018 року за вказівкою керівника TOB «НВІІ «Агро-Ритм» я прибув до ТОВ «Заплазський елеватор», за адресою: 66521, вул. Молодіжна 97, с. Солтанівка, Гвоздавської сільської ради, Любашівського району, Одеської області. На меті я мав зняти з зберігання чергову партію зерна кукурудзи та оформити документи з його продажу. Але працівники охорони елеватору повідомили мене про те, що дирекція підприємства відсутня, елеватор припинив свою діяльність та на територію елеватору вхід заборонено.

Протягом січня-травня 2019 року я неодноразово їздив до ТОВ «Заплазький елеватор» але потрапити до нього не мав можливості, так як ворота елеватору опломбовані та заварені електрозваркою. Дирекції та бухгалтерії елеватору не має на місці.».

Відповідно до п.6.1 договору, у разі невиконання або не належного виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з законодавством.

Статтею 18 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» суб`єктам ринку зерна гарантується право вільно розпоряджатися власними ресурсами зерна та продуктами його переробки, укладати угоди щодо їх продажу, у тому числі на експорт, брати участь у формуванні зернових ресурсів України.

Забороняється, крім випадків, визначених законами України, встановлювати обмеження у переміщенні зерна та продуктів його переробки.

Частиною 4 статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

За втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством (ч.1 статті 31 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Відповідно до ч. 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 статті 216 ГК України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.3, 4 статті 225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що елеватор фактично припинив свою діяльність та на територію елеватору вхід заборонено, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення в якості відшкодування збитків за невиконання умов договору складського зберігання зерна в розмірі 1 726 100,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 74, 79, 129, ч.2 ст. 178, ст..ст.236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Заплазський елеватор" (01042, м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 18, код ЄДПОУ 39767526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агро-Ритм" (66521, Одеська обл., Любашівський район, с. Солтанівка, вул. Степова, будинок 20, код ЄДРПОУ 32806909) збитки в розмірі 1 726 100 (одним мільйон сімсот двадцять шість тисяч сто) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 25 891 (двадцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто одна) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 24.06.2019 року.

Суддя С.М. Мудрий