Рішення № 82597784, 24.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1577/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та просить:

1. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладену в листі від 22.03.2019 за № П-1684/0-798/0/94-19, у розгляді заяви та наданні позивачу ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Голубицької сільської ради, Ріпкинського району, Чернігівської області( за межами населеного пункту).

2. Зобов`язати Головне управління Держгеокадасгру у Чернігівській області розглянути питання щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою) щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Голубицької сільської ради, Ріпкинського району, Чернігівської області (за межами населеного пункту), викладеного у формі законного та обґрунтованого розпорядчого індивідуального правового акту (наказу).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в порушення вимог п.8 Положення «Про головне Управління Держгеокадастру в Чернігівській області», що затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, відмова у розгляді заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства оформлена не правовим актом індивідуальної дії, а листом, тобто, рішення за поданим позивачем клопотанням по суті не прийняте, що порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду від відповідача, надійшов відзив, в якому він просить розглядати справу за відсутності його представника, та просить відмовити в задоволенні позову.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.02.2019 позивач звернулася до начальника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Чіпак Н.М. в порядку ст. 116 Земельного кодексу України щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Голубицької сільської ради Ріпкинського району, Чернігівської області, поза межами населеного пункту.

До заяви було додано схему розташування земельної ділянки, копію паспорту та ідентифікаційного номеру.

Листом за вих № П-1684/0-798/0/94-19 від 22.03.2019 позивача було повідомлено, що вищевказана заява, у відповідності до вимог ст.116 Земельного кодексу України, не розглянута та зазначено, що відповідно до інформації, наданої Відділом у Ріпкинському районі міжрайонного управління Держгеокадастру у Чернігівській області земельна ділянка з приводу якої позивач звертався, за складом угідь відноситься до багаторічних насаджень, садів, та згідно ст. 20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду користування, встановлених ст. 31, 33-37 цього Кодексу, вказано, що склад угідь повинен відповідати виду використання земельної ділянки, зазначено, що використання земельної ділянки за призначенням є неможливим.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що орган і державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ш передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частин 1, 2, пункту а частини З статті 22 Земельного кодексу України, визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно п.6 ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарств - не більше 2 гектарів.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельним ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини З статті 116 Земельного кодексу України безоплатної передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у такому клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказані вище підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства передбачені Земельним кодексом України, є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

Земельним Кодексом України визначено порядок отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та встановлено вичерпний перелік підстав для відмови уповноваженим органам у видачі останнього. При ньому органу, наділеному повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками не надано право самостійно, на власний розсуд розширити перелік підстав для відмови в наданні дозволу.

Ч.7 ст.118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, в разі звернення до нього особи, з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а)надати дозвіл;

б)надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, який повинен надати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь -які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулась за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення , прямо суперечать закону та є протиправними.

В свою чергу, такі дії,( у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні ч.7сг. 118 Земельного кодексу України.

У п.8 Положення «Про головне Управління Держгеокадастру в Чернігівській області», що затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 передбачено, що Головне управління в межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до п. 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Таким чином рішення про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом – наказом Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області. Такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь па клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області про надання дозволу, або про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою після встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання позивачу листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що Головне управління не прийняло жодного рішення з числа тих, які воно повинно ухвалити за законом.

Як вбачається з тексту листа від 22.03.2019 №11-1684/0-798/0/94-19, в ньому відсутні посилання на наявність обставин, що утворюють обмеження стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема ч.7 ст.118 та ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України, а отже підстав відмовляти заявникові в розгляді його клопотання, у відповідача не було.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладену в листі від 22.03.2019 за № П-1684/0-798/0/94-19, у розгляді заяви та наданні позивачу ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеусгрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Голубицької сільської ради, Ріпкинського району, Чернігівської області (за межами населеного пункту).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадасгру у Чернігівській області розглянути питання щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою) щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Голубицької сільської ради, Ріпкинського району, Чернігівської області (за межами населеного пункту), викладеного у формі законного та обгрунтованого розпорядчого індивідуального правового акту (наказу).

Стягути з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2019 року.

Суддя С.Л. Клопот