Рішення № 82597786, 20.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 року Чернігів Справа № 620/1003/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Федорок К.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Агапової І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про зобов`язання відповідача видати в порядку статті 118 Земельного кодексу України дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Ніжинської сільської ради Ніжинського району у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у не наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 16.07.2018, однак, незважаючи на рішення суду, відповідачем повторно порушено право позивача на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Вказує, що клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою подано позивачем 16.07.2018, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», а процес передачі земель колишнього КСП «Дружба» у комунальну власність не відбувся.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що земельна ділянка, щодо якої позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, включена до земель колективної власності колишнього КСП «Дружба», які, відповідно до змін в законодавстві, з 01.01.2019 вважаються власністю територіальної громади. Вказує, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, а тому позивачу відмовлено у наданні відповідного дозволу.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.11.2018, залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2019, у справі № 2540/3150/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, яка полягає у ненаданні дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 16.07.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Ніжинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 6-13).

На виконання вищевказаного рішення суду, відповідачем прийнято наказ від 13.03.2019 № 56, яким відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території Ніжинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, у зв`язку з тим, що земельна ділянка включена до державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Дружба» серії НОМЕР_1 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 5 від 17.08.1995, і згідно із пунктом 21 Перехідних положень Земельного кодексу вважається власністю Ніжинської територіальної громади (а.с. 14).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В силу частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі землі сільськогосподарського призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (частина друга статті 19 Земельного кодексу України).

В силу пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане, і згідно покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пункт 1 та підпункт 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

Таким чином, відповідач уповноважений приймати рішення про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише відносно земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Як встановлено з рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі № 2540/3150/18, згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 від 17.08.1995 на підставі рішення Григоро-Іванівської сільської ради народних депутатів від 13.06.1995 землю передано КСП «Дружба» у колективну власність. До теперішнього часу правовий стан земельної ділянки залишається незмінним, інвентаризація земельного масиву, як і зміна правового титулу не здійснювалися.

Відповідно до пунктів «а», «б», «в» статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 № 1529/99 Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міськім державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо:

а) реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями; запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах; збереження, по можливості, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на основі оренди земельних часток (паїв) і майнових паїв у групи власників цих часток, паїв; запровадження спрощеного порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування; виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), яка звернулася із заявами про відведення земельних ділянок в натурі, з метою спільного використання або надання в оренду цих ділянок; забезпечення суворого додержання встановленого порядку відведення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у разі їх виходу з колективних сільськогосподарських підприємств; зменшення вартості виготовлення документів, необхідних для одержання державного акта на право приватної власності на землю, для осіб, що виявили бажання одержати такий акт за плату, до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; передачі окремих будівель, споруд, техніки, робочої і продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо членам колективних сільськогосподарських підприємств - власникам земельних часток (паїв), які подали в установленому порядку заяву про відведення земельної ділянки в натурі, у рахунок погашення належних їм майнових паїв;

б) підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян та селянських (фермерських) господарств шляхом: надання громадянам, яким у встановленому порядку із земель колективного сільськогосподарського підприємства відведено земельні ділянки в натурі на основі земельної частки (паю), можливості розширювати особисті підсобні господарства без створення юридичної особи за рахунок цих ділянок, а також одержаних при виході з зазначених підприємств майнових паїв; реалізації громадянами та селянськими (фермерськими) господарствами права вільного викупу земельних ділянок, що надані їм у користування (понад норму, яка приватизується безкоштовно), за ціною не нижче визначеної в установленому порядку грошової оцінки землі; створення поблизу населених пунктів із земель запасу та резервного фонду громадських пасовищ для випасання худоби; створення селянами та суб`єктами господарювання обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій;

в) забезпечення протягом 2000 - 2002 років видачі в установленому порядку державних актів на право приватної власності на землю усім бажаючим власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що процес розпаювання земель колишніх колгоспів мав відбутися ще у 2000-2002 роках.

В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» , який набрав чинності з 01.01.2019, були внесені зміни до Земельного кодексу України, зокрема розділ 10 Перехідні положення доповнено пунктом 21.

Так, вказаним пунктом встановлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Таким чином, починаючи з 01.01.2019 законодавець усунув прогалину в законодавстві щодо розпорядження землями колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, визначивши, що розпорядниками таких земельних ділянок є відповідні органи місцевого самоврядування.

Суд оцінює критично посилання представника позивача на те, що відповідач повинен був приймати рішення з урахуванням законодавства, яке діяло станом на час подання ним заяви у липні 2018 року, оскільки суб`єкт владних повноважень приймає рішення та діє на підставі законодавства, яке є чинним станом на момент вчинення таких дій або прийняття рішень.

Отже, враховуючи те, що земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, як на час повторного розгляду заяви позивача на виконання рішення суду, так і на час розгляду справи в суді вважається власністю територіальної громади, на території якої вона розташована, а тому у відповідача відповідно відсутні повноваження розпоряджатися такою земельною ділянкою, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача видати в порядку статті 118 Земельного кодексу України дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Ніжинської сільської ради Ніжинського району у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (пр. Миру, буд. 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881) про зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.06.2019.

Суддя Н.М. Баргаміна