Рішення № 82597782, 24.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1445/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 20.05.2019 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (далі – відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.02.2019 №390-18/VII;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання йому, у порядку норм статті 118 Земельного кодексу України, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області, у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, до яких, у тому числі, відносяться несільськогосподарські угіддя. При цьому, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність має бути мотивована та відповідати положенням статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою судді від 24.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов.

Представник відповідача у встановлений судом строк надіслав відзив на позов, у якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову та зазначив, що відповідно до доданих позивачем графічних матеріалів, бажана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, що унеможливлює вчинення відповідачем будь-яких дій щодо передачі її безоплатно у власність. Також спірна земельна ділянка органами та підрозділами Держгеокадастру не інвентаризувалась та не передавалась сільській раді у комунальну власність, вона не зареєстрована та не сформована. Враховуючи наведене, відповідач не мав іншого способу вирішення питання позивача, крім того, який оспорюється останнім.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів «…» з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково, з урахуванням таких обставин.

Судом встановлено, що 05.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га (а.с. 9-11).

Рішенням Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 12.02.2019 №390-18/VII позивачу відмовлено у наданні дозволу (а.с. 16).

При цьому, як вбачається зі змісту вказаного рішення, відмова мотивована тим, що Плисківська сільська рада перебуває в процесі державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, які передані на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 21.12.2018 325-10008/14-18 та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018.

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У свою чергу, правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).

З вищевказаних правових норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв`язку, суд дійшов висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 29.09.2015 №44-у/2015 «Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України» (Справа № 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 (справа № 824/167/15-а/21-3690а15).

Водночас, позивачем, при зверненні до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, були подані всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Проте відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок у власність, не навів жодних обґрунтованих підстав відмови у наданні такого дозволу, передбачених нормами Земельного кодексу України.

Так, відповідач, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у оскаржуваній відмові послався на той факт, що Плисківська сільська рада перебуває в процесі державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які передані на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 №25-10008/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018.

Однак, суд звертає увагу, що такої підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою статтею 118 Земельного кодексу України не передбачено.

Таким чином, відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені законодавством.

Щодо посилання представника відповідача у відзиві на те, що бажана земельна ділянка органами та підрозділами Держгеокадастру не інвентаризувалась, не передавалась відповідачу в комунальну власність, не зареєстрована, не сформована та перебуває за межами населеного пункту, а також, що земельні ділянки, які передавались в комунальну власність, визначені в наказі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 №25-10008/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та відповідному акті приймання-передачі, і земельна ділянка, бажана для позивача, відсутня в такому переліку, суд зазначає таке.

У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас, як вбачається з рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 12.02.2019 №390-18/VII «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Плисківської сільської ради» (а.с. 16), відповідачем не було зазначено у ньому підставою для відмови позивачу у наданні вказаного дозволу, що бажана для позивача земельна ділянка органами та підрозділами Держгеокадастру не інвентаризувалась, не передавалась відповідачу в комунальну власність, не зареєстрована, не сформована та перебуває за межами населеного пункту.

Також і не було зазначено, що у переліку земельних ділянок, які передавались в комунальну власність, визначених в наказі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 №25-10008/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та відповідному акті приймання-передачі, земельна ділянка, бажана для позивача, відсутня.

Отже, у даній справі відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не може посилатися на вищевказані обставини, оскільки останні не були покладені в основу рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 12.02.2019 №390-18/VII «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Плисківської сільської ради».

За таких обставин та з урахуванням того факту, що Земельним кодексом України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови у цьому, а відповідач не мав права відмовляти позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених чинним законодавством, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 12.02.2019 №390-18/VII у частині, що стосується ОСОБА_1 , та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.

Відповідно до пункту 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” № 6 від 17.05.2011 за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов`язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб`єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд залежно від характеру спору може зобов`язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, положення частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, та те, що повноваження щодо перевірки відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів належить виключно до компетенції Плисківської сільської ради, суд вважає на необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву від 05.02.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянького району Чернігівської області, та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 . 6, АДРЕСА_2 ) до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04414885, вул. Незалежності, 33, с. Плиски, Борзнянський район, Чернігівська область, 16453) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 12.02.2019 №390-18/VII ''Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Плисківської сільської ради'' у частині, що стосується ОСОБА_1 .

Зобов`язати Плисківську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна