Рішення № 8258734, 06.10.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2009 Справа № 5/81

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1", вул. Гоголя, 28, м.Миргород, Миргородський район, Полтавська область, 37600

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Осіріс", с. Галяво, Чернухинський район, Полтавська область

про стягнення 350947,14 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Співак І.С. дов. № 576 від 01.09.09 р.

від третьої особи: не з'явився

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 350947,14 грн. боргу за договором поставки № 22/05-о від 22.05.2008 року, з них: 226423,00 грн. - сума основного боргу, 27319,23 грн. - пеня, 66492,89 грн. - збитки, 25189,73 грн. - інфляційні та 5522,29 грн. - 3% річних.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з"явилися, хоча були повідомлені належним чином про час та місце проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача надав клопотання про витребування у органів державної податкової інспекції за місцем проживання позивача податкову декларацію за період з 22.05.2008 р. по даний час.

Клопотання судом відхилено, оскільки витребування податкової декларації не впливає на вирішення спору.

У зв"язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та третю особу про час, дату і місце проведення судового засідання, неявка позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, справа відповідно до ст.75 ГПК України розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив:

22.05.2008 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Позивач) та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1" (Відповідач) було укладено договір поставки №22/05-о.

Згідно умов договору позивач зобов"язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов"язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору.

За Додатком № 1 до договору № 22/05-о від 22.05.2008 року позивач зобов"язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити овес у кількості 300 т на загальну суму 510000,00 грн.

Позивач свої зобов"язання за Договором виконав, що підтверджується видатковою накладною № 66 від 27.05.2008р., за якою відповідач прийняв партію товару у кількості 133,19 т на загальну суму 226423,00 грн. (в матеріалах справи).

Відповідно до п. 5.1 договору оплата вартості товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в наступному порядку: 100% вартості товару оплачується протягом одного банківського дня з моменту підтвердження позивачем поставки товару на склад відповідача.

Відповідач за отриманий товар в порушення умов вищевказаного Договору не розрахувався, його заборгованість складає 226423,00 грн.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексму, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушення зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів перерахування коштів в розмірі 226423,00 грн. відповідачем не надано.

Таким чином вимоги про стягнення 226423,00 грн. обгрунтовані, підтверджуються наявними доказами і підлягають задоволенню.

Згідно п. 8.1 Договору за прострочку оплати товару відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення від суми несплаченого товару.

Позивачем за неналежне виконання зобов"язань нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 27319,23 грн. Пеня нарахована за період з 29.05.2008р. по 28.11.2008р. (додаток до позовної заяви)

У відповідності з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Це ж обмеження встановлено і ГК України в ч. 2 ст. 343, де передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розімірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, згідно перерахунку, здійсненого судом, відповідно до вимог ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, до стягнення підлягає - 27170,76 грн. пені.

Отже, в частині стягнення 148,47 грн. пені суд відмовляє (27319,23-27170,76).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані Позивачем 3% річних за період з 29.05.2008 року по 18.03.2009 року в розмірі 5522,29 грн. та інфляційні нарахування за період з червня 2008 року по березень 2009 року в розмірі 25189,73 грн. правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Суд відмовляє позивачу в частині стягнення збитків в розмірі 66492,89грн., виходячи з наступного.

П. 8.2 Договору передбачено, що відповідач повністю відшкодовує збитки пов'язрні з простроченням платежу.

Ст. 224 Господарського Кодексу України визначено, що під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов"язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Загальними підставами для накладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду є: настання шкоди; протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; причинний зв"язок між протиправною поведінкою й настанням шкоди; вина.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що безпосереднього причинного зв"язку між діями відповідача та нанесенням збитків не існує.

Наявні документи не доводять причинний звязок між діями Відповідача і спричинення збитків в розмірі 66492,89 грн.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобовязання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день предявлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що якщо боржник порушив зобовязання, то він має відшкодувати кредиторові збитки у звязку з порушеним зобовязанням, а розмір збитків доказує кредитор. Крім того, при визначенні неодержаних доходів враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Таким чином, Позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається в обгрунтування позовних вимог стосовно стягнення збитків.

Господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, зясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1" (вул. Гоголя, 28, м.Миргород, Миргородський район, Полтавська область, 37600, р/р 2600804300363 в ПФ ТОВ "Укрпромбанк", МФО 331821, код ЄДРПОУ 00952172) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в філії АКБ "ОТП банк" у м.Харків, МФО 350750, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 226423,00 грн. основного боргу, 27170,76 грн. пені, 5522,29 грн. річних, 25189,73 грн. інфляційних витрат, 2843,06 грн. державного мита та 95,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішення законної сили.

3. Відмовити в частині стягнення 148,47 грн. пені та 66492,89 грн. збитків.

СуддяГетя Н.Г.