Ухвала суду № 82583111, 13.06.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5409/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.,

за участю сторін:

представник скаржника - ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються - Іванов А.В . ,

представник стягувача - Іванюк В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за скаргою ОСОБА_4 на протиправні дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, заінтересована особа (стягувач): Акціонерне товариство «ІНГ Банк Україна»,

установив:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_4 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В., в якій скаржник просить визнати неправомірними дії виконавця щодо передачі квартири АДРЕСА_1 на реалізацію у межах виконавчого провадження № 56903787.

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні приватного виконавця Іванова А.В. перебуває виконавче провадження № 56903787 з виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва, постановленого 28.01.2014 року у справі № 755/2115/13-ц про стягнення з нього заборгованості в розмірі 165 138,28 доларів США, еквівалент 1 319 950,27 грн., та судового збору в сумі 3 441,00 грн. Квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності на підставі Договору дарування. У даній квартирі проживає постійно він разом зі своєю родиною. Іншого житла у них не має. Крім того, у квартирі зареєстрований його син ОСОБА_5 , який є неповнолітнім. 12.09.2008 року дана квартира була передана в іпотеку в рахунок забезпечення виконання кредитного договору. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28.01.2014 року з нього на користь ПАТ «ІНГ Банк Україна» стягнуто борг за кредитним договором. 01.08.2018 року приватним виконавцем Івановим А.В. відкрито виконавче провадження № 56903787. В ході виконання накладено арешт на усе його майно, в тому числі і на вказану квартиру. 17.03.2019 року він отримав лист від ДП «Сетам» № 2190/18-18-19 від 22.02.2019 року, з якого дізнався, що квартира виставлена на примусову реалізацію та зареєстрована на електронних торгах за номером лота - 333813. 22.03.2019 року торги не відбулись, оскільки жоден з учасників не зробив цінової пропозиції, у зв`язку з чим квартира буде виставлена на повторні торги за заниженою ціною. Вважає дії виконавця незаконними, оскільки діє мораторій на звернення стягнення майна, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті. Крім того, у квартирі зареєстрована неповнолітня дитина, яка буде позбавлена житла у разі її реалізації; відсутній і дозвіл органу опіки на реалізацію квартири. Порушено виконавцем і порядок реалізації арештованого майна, так як він (скаржник) не отримував результатів оцінки майна, та був позбавлений можливості її оскаржити. Окрім того, йому на праві власності належить земельна ділянка та автомобіль, однак їх виконавець не виставив на реалізацію, а обрав саме квартиру, де він проживає.

В судовому засіданні представник скаржника обставини викладені у скарзі, заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Зауважив, що в квартирі зареєстрована неповнолітня дитина, і виконавець мав отримати дозвіл органу опіки на реалізацію квартири. Порушуються права дитини на житло. Виконавець повинен був перевірити наявність зареєстрованих в квартирі осіб. Зазначив і про дію мораторію.

В судовому засіданні приватний виконавець з доводами скаржника не погодився, просив у задоволенні скарги відмовити. Зазначив, що скарга є безпідставною. 01.08.2018 року ним відкрито виконавче провадження, накладено арешт на усе майно боржника, перевірено місце реєстрації по усім квартирам, та було встановлено, що боржник разом з дружиною, сином та донькою зареєстрований по АДРЕСА_2 . Оскільки в квартирі АДРЕСА_1 , були відсутні зареєстровані особи, необхідності в отриманні дозволу від органу опіки не було. Зауважив, що 15.08.2018 року до нього прийшов боржник, та з матеріалами справи не виявив бажання ознайомитись. В подальшому більше не приходив, на виклики не реагував. Натомість, 27.09.2018 року у квартирі АДРЕСА_1 , була зареєстрована неповнолітня дитина. Про її реєстрацію за даною адресою боржник нікого не повідомив, та не отримав дозволу іпотекодержателя. Крім того, неотримання згоди органу опіки не є підставою для невиконання рішення суду. Вважає, що боржник здійснив реєстрацію дитини з метою уникнення виконання рішення суду. Кошти у боржника відсутні, автомобіль перебуває у розшуку, його місце знаходження не відоме. Ціна земельної ділянки не відповідає сумі боргу. Відсутні і підстави для застосування мораторію. Боржник після винесення судового рішення про заборону виїзду платив по 500 грн. до розгляду його скарги в апеляційній інстанції. Зауважив, що реєстрацію дитини за спірною адресою дізнався лише зі скарги, про дану обставину боржник нікого не повідомляв.

В судовому засіданні представник стягувача зі скаргою не погодився, просив відмовити у її задоволенні. Пояснив, що виконавець діяв в рамках закону. Ним було перевірено реєстрацію осіб, і на той момент у спірній квартирі зареєстровані особи були відсутні. Крім того, дана квартира належить на праві власності лише боржнику, і дозвіл органу опіки потрібен, якщо діти мають право власності. Боржник після рішення суду про стягнення з нього боргу подарував дружині квартиру АДРЕСА_2 . Потім здійснено реєстрацію неповнолітньої дитини за спірною адресою. Це свідчить про те, що боржник уникає виконання рішення суду. В постанові апеляційної інстанції встановлено факт того що боржник знав про виконавче провадження. Саме незаконні дії боржника призвели до цієї ситуації. Крім того, в іпотечному договорі зазначено, що боржник не має права реєструвати в квартирі, яка є предметом іпотеки, інших осіб без письмової згоди іпотекодержателя. Зауважив, що виконавець хотів реалізувати земельну ділянку та автомобіль боржника, однак як зазначив сам боржник, автомобіль був проданий, а коштів від продажу земельної ділянки не достатньо для погашення боргу. Про реєстрацію дитини дізналися після залучення стягувача для участі у даній скарзі. Боржник до них за дозволом не звертався. Мати дитини подала до адміністративного суду позов про протиправні дії. Відсутні підставі і для застосування мораторію. Підтвердив, що у 2018 році були переговори з боржником, однак нічого не вирішили.

Вислухавши пояснення представника скаржника, приватного виконавця, представника стягувача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Дана скарга надійшла до Дніпровського районного суду м. Києва 02.04.2019 року.

Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 15.04.2019 року по даній справі відкрито провадження, витребувано матеріали виконавчого провадження.

24.04.2019 року судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі стягувача - ПАТ «ІНГ Банк Україна».

16.05.2019 року від приватного виконавця Іванова А.В. надійшов відзив на скаргу та копія виконавчого провадження № 56903787.

Ухвалою від 28.05.2019 року відмовлено скаржнику у зупиненні реалізації нерухомого майна.

Ухвалою від 03.06.2019 року відмовлено скаржнику у забезпеченні скарги.

28.05.2019 року від приватного виконавця надійшли додаткові пояснення до відзиву.

03.06.2019 року від скаржника надійшла відповідь на відзив.

05.06.2019 року від стягувача надійшли письмові пояснення.

06.06.2019 року від приватного виконавця надійшли додаткові пояснення до відзиву.

Ухвалою від 06.06.2019 року клопотання приватного виконавця про залишення скарги без розгляду залишено без задоволення.

11.06.2019 року скаржником подано додаткові пояснення.

12.06.2019 року стягувачем подано додаткові доводи та письмові пояснення.

В суді встановлено, що 28.01.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено рішення у справі № 755/2115/13-ц за позовом ПАТ «ІНГ Банк Україна» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором іпотечного кредиту, яким стягнуто з ОСОБА_4 борг у сумі 1 319 950,27 грн., пеню у розмірі 8 186,86 грн. та судовий збір - 3 441,00 грн. Рішення суду набуло законної сили 24.06.2014 року. 20.03.2015 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення суду. Адреса боржника - АДРЕСА_2 .

01.08.2018 року ПАТ «ІНГ Банк Україна» подав приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Іванову А.В. заяву про примусове виконання рішення суду у справі № 755/2115/13-ц, де просив відкрити провадження та вчинити ряд виконавчих дій.

01.08.2018 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56903787.

01.08.2018 року приватний виконавець своєю постановою наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4 Рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень винесено 01.08.2018 року.

Приватним виконавцем здійснено перевірку нерухомого та рухомого майна боржника.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , 11.06.2015 року була відчужена ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 Квартира АДРЕСА_3 , 20.11.2012 року відчужена ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 . Крім того, боржник відчужив на користь ОСОБА_6 належний йому автомобіль «Renault», державний номер НОМЕР_1 (зареєстровано за ОСОБА_6 07.07.2015 року). Були відчужені на користь ОСОБА_7 і дві земельні ділянки. Усі відчуження нерухомого та рухомого майна боржник здійснив після отримання кредиту, винесення судового рішення, та в період примусового виконання рішення суду Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, де був накладений арешт на усе майно ОСОБА_4 та грошові кошти.

При перевірці зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_2 державна адміністрація 15.08.2018 року повідомила виконавця, що в даній квартирі зареєстровані: ОСОБА_4 з 30.04.1992 року; ОСОБА_6 з 25.09.2015 року; ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 25.09.2015 року; ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 25.09.2015 року.

З державного реєстру виконавцем встановлено, що ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_1 , яка перебуває в іпотеці, іпотекодержатель - ПАТ «ІНГ Банк Україна». Згідно листа КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» дана квартира належить боржнику на праві власності на підставі Договору дарування від 12.01.2007 року, та подарована ОСОБА_7 .

Відповідно до листа Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 10.08.2018 року у квартирі АДРЕСА_1 , та квартирі АДРЕСА_3 , ніхто не зареєстрований.

01.08.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, та направлено платіжні вимоги, які повернулись без виконання із-за відсутності коштів.

20.11.2018 року виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника, копії якої були направлені до банків України, втім постанови повернулись без виконання через відсутність рахунків.

Постановами від 10.01.2019 року приватним виконавцем накладено арешт на належні боржнику земельні ділянки, та призначено суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання для участі у виконавчому провадження, - проведення експертної грошової оцінки належних ОСОБА_4 земельних ділянок.

Постановою від 21.01.2019 року приватним виконавцем описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . 31.01.2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єктів господарювання для участі у виконавчому провадження - для проведення експертної грошової оцінки вказаної квартири.

01.02.2019 року ОСОБА_4 повідомлено про оцінку майна (земельних ділянок). В цей же день подана заявка на реалізацію земельних ділянок. 23.04.2019 року ДП «Сетам» повідомило про не реалізацію земельних ділянок на електронних торгах.

13.02.2019 року скаржника повідомлено про оцінку майна - квартиру АДРЕСА_1 . В цей же день подано заявку до ДП «Сетам» на реалізацію даної квартири.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 382 КК України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені службовою особою, - караються штрафом від семисот п`ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 5-8 статті 48 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення з виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Статтею 50 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Згідно статті 56 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

При розгляді даної скарги судом встановлено, що приватним виконавцем накладено було арешт на кошти боржника, потім на земельні ділянки боржника, проведено їх оцінку та передано на реалізацію, та лише після цього накладено арешт на квартиру, це свідчить проте, що виконавець при накладенні арешту на кошти та майно боржника діяв відповідно до норм статей 48, 50, 56 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та статей 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, встановлено і те, що боржник мав у власності три квартири, земельні ділянки та рахунки, в тому числі і в іноземній валюті, однак, після постановлення рішення, та в процесі його виконання державним виконавцем, відчужив ряд нерухомого майна, та зняв кошти з рахунку, хоча державним виконавцем був накладений арешт на усе майно боржника.

Згідно Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Встановлено, що приватний виконавець здійснив відповідний запит щодо зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1 , та листом від 10.08.2018 року Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією його було повідомлено, що у квартирі АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований.

Крім того, листом від 15.08.2018 року Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, на звернення виконавця, повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 .

Не був зареєстрований у спірній квартирі ОСОБА_5 і на момент укладення договору іпотеки. Неповнолітня дитина була зареєстрована боржником лише після відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем Івановим А.В., та без повідомлення і згоди іпотекодержателя.

Окрім того, боржником до скарги надано Акт від 27.03.2019 року щодо проживаючих у спірній квартирі, де відсутня інформація про проживання неповнолітньої дитини.

Таким чином, в суді встановлено, що приватним виконавцем, при виконанні рішення суду від 28.01.2014 року не допущено порушень вимог Закону.

З приводу доводів боржника про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд дійшов наступного.

Згідно з пунктом 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» визначено, що протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Як зазначалось вище, в суді було встановлено, що ОСОБА_4 належали на праві власності три квартири за наступними адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 . Договором дарування від 20.11.2012 року квартира АДРЕСА_3 , була подарована матері боржника - ОСОБА_7 , яка зареєструвала своє право власності 17.08.2015 року. Квартира АДРЕСА_2 , де до цього часу зареєстрований боржник, була відчужена за договором дарування від 11.06.2015 року на користь дружини - ОСОБА_6 .

До скарги ОСОБА_4 приклав копію рішення суду від 28.01.2014 року, де зазначено, що рішення станом на 31.01.2014 року не набрало законної сили. Це свідчить про те, що боржник знав про постановлене рішення ще на початку 2014 року, та не вчинив жодної дії для його виконання, натомість, ним здійснено заходи по уникненню його виконання.

Крім того, на підтвердження проживання ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 , ним надано копію виписки із медичної карти від 15.03.2019 року, та акт від 27.03.2019 року. Однак, дані документи не є належним доказом проживання боржника за вказаною адресою. Так, у медичній документації зазначається адреса, яка повідомляється особою, що звертається за медичною допомогою. Доказів того, що боржник постійно обслуговується у даному медичному закладі, суду не надано. Не є підтвердженням і акт, оскільки у ньому не вказано період часу проживання ОСОБА_4 за даною адресою. Крім того, 18.09.2018 року та 28.09.2018 року приватний виконавець здійснював вихід за адресою: квартира АДРЕСА_1 , та за участю понятих були складені акти. У даних актах зазначено, що на виклик по домофону за АДРЕСА_1 відповів чоловік, який відмовся назватись, та повідомив, що ОСОБА_4 у даній квартирі не проживає, двері не відчинив. Сусід з квартири АДРЕСА_4 (проживає у будинку з 2003 року) повідомив, що в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не проживає. Про не проживання ОСОБА_4 повідомила і сусідка з 124 кватири. Суд враховує і те, що сторона скаржника не заявляла клопотання про допит в якості свідків осіб, які зазначені в акті від 27.03.2019 року. У зв`язку з чим суд критично ставиться до даних доказів скаржника.

Викладене дає підстави суду вважати, що квартира АДРЕСА_1 не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

04.04.2019 року до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини звернулися ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 , щодо попередження та не допущення порушення конституційних прав ОСОБА_8 під час процедури реалізації квартири АДРЕСА_1 . Представник Уповноваженого звернулися до заступника Міністра юстиції України з питань державної виконавчої служби з метою здійснення перевірки дій приватного виконавця Іванова А.В. За результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Іванова А.В. щодо здійснення виконавчого провадження № 569033787 заступником директора Департаменту начальника управління контролю за діяльністю органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, складено довідку від 05.06.2019 року, де зазначено, що порушень вимог законодавства у діях Іванова А.В. не встановлено.

Крім цього, за результатами розгляду скарги судом було встановлено, що права неповнолітньої дитини, яку боржник зареєстрував в квартирі, що є предметом іпотеки, без згоди іпотеко держателя, в період виконання виконавцем виконавчих дій, не порушуються в результаті реалізації предмету іпотеки, оскільки дитина в даній квартирі не проживає, матір дитини має у власності житло.

З огляду на викладене, суд, враховуючи матеріали справи (докази надані сторонами), вимоги законодавства, дійшов висновку, що приватний виконавець діяв в рамках закону, і підстав для задоволення скарги немає. Викладені скаржником обґрунтування не знайшли свого підтвердження в суді, та спростовані матеріалами справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 18, 76-89, 258, 259, 260, 353, 354, 447-451, 453 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні скарги на протиправні дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, заінтересована особа (стягувач): Акціонерне товариство «ІНГ Банк Україна».

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 19.06.2019 року.

Суддя: