Рішення № 82576923, 31.05.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9940/17

2/296/1150/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Галасюка Р.А.,

при секретарі Могилевець В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/5 частину нерухомого майна за набувальною давністю, -

встановив:

Позивач звернулася до суду із позовом до Житомирської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/5 частину нерухомого майна за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона є власником 2/5 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 06 вересня 1993 року, дана квартира належала на праві власності її матері ОСОБА_4 та членам її сім`ї: ОСОБА_5 (вітчиму), їй ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Квартира була приватизована згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Її мати ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 54257965 від 29.02.2016 року за нею на праві власності зареєстровано 1/5 частин квартири, 1/5 частина зареєстрована за ОСОБА_2 та 1/5 частина зареєстрована за ОСОБА_3 .

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27.10.2016 року у справі 296/3640/16-ц було визнано за нею ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину квартири в порядку спадкування після матері ОСОБА_4 , оскільки належними чином зареєструвати право власності мати не встигла. 4/5 частини квартири АДРЕСА_1 належить її родині.

Її мати та її вітчим ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі не перебували. Після смерті матері, він виписався з даної квартири та переїхав на постійне місце проживання до міста Кременчук, де в 1995 році помер.

З часу смерті ОСОБА_5 і по даний час ніхто зі спадкоємців, щодо оформлення належної йому 1/5 частини квартири не звертався. Жодних відомостей щодо спадкоємців вітчима їй не відомо.

Починаючи з 1994 року і по даний час вона добросовісно, відкрито та безперервно володіє даним нерухомим майном, постійно сплачує комунальні платежі за даною адресою.

У своєму позові позивач просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/5 частину квартири загальною площею 46,0 кв.м. і житловою площею 32,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі (а.с. 63).

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. У позові просила відмовити у повному обсязі.

Треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі (64-65).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником 2/5 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 06 вересня 1993 року, дана квартира належала на праві власності її матері ОСОБА_4 та членам її сім`ї: ОСОБА_5 (вітчиму), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Квартира була приватизована згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Мати позивачки ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 54257965 від 29.02.2016 року за нею на праві власності зареєстровано 1/5 частин квартири, 1/5 частина зареєстрована за ОСОБА_2 та 1/5 частина зареєстрована за ОСОБА_3 .

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27.10.2016 року у справі 296/3640/16-ц було визнано за позивачкою право власності на 1/5 частину квартири в порядку спадкування після матері ОСОБА_4 , оскільки належними чином зареєструвати право власності мати не встигла.

Мати позивачки та її вітчим ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Кременчук у зареєстрованому шлюбі не перебували. З часу смерті ОСОБА_5 і по даний час ніхто зі спадкоємців, щодо оформлення належної йому 1/5 частини квартири не звертався.

Згідно ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першоїстатті 344ЦКособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 344 ЦК України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чим спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 добросовісно заволоділа чужим майном понад 10 років, продовжує відкрито, безперервно проживати у спірній квартирі, суд вважає за можливе визнати право власності за набувальною давністю.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 268273 ЦПК України, ст.ст. 203,215, 229,230,233 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/5 частину нерухомого майна за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/5 частину квартири загальною площею 46,0 кв.м. і житловою площею 32,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Cуддя Р. А. Галасюк