Рішення № 82576925, 06.06.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10652/18

2/296/250/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

"06" червня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

представника позивача - Лиманського В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Корольовський відділ ДВС м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2018 ТзОВ “ФК “Довіра та Гарантія” звернулося до суду з вказаним позовом, в якому позивач просив зняти арешт з майна ОСОБА_1 , що накладений на підставі постанови Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 25255860 виданий 10.04.2013 року, видавник Корольовський ВДВС Житомирського міського управління юстиції, супровідний лист, серія та номер: 10226, виданий 10.04.2013 року видавник Корольовський ВДВС Житомирського міського управління юстиції.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.02.2007 року між АКІБ “Укр Сиббанк” та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11120569000, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 40 000,00 доларів США. 22.02.2007 року, для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки. 08.12.2011 року між ПАТ “УкрСиббанк” та ПАТ “Дельта Банк” укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11043215000 від 21.02.2007 року та договором іпотеки від 22.02.2007 року відступлено ПАТ “Дельта Банк”. 11.07.2018 року між ПАТ “Дельта Банк” та ТОВ “ФК “Довіра та Гарантія” укладено договір №667/К купівлі-продажу майнових прав за договором №11120569000 від 21.02.2007 та договором іпотеки №б/н від 22.02.2007 відступлено ТзОВ “ФК “Довіра та Гарантія”. Заборгованість за кредитним договором №11120569000 від 21.02.2007 року відповідачем не погашена. Проте, ТзОВ “ФК “Довіра та Гарантія” не може реалізувати право іпотекодержателя та звернути стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з наявністю обтяжень предмета іпотеки. Таким чином, наявність зареєстрованих арештів на предмет іпотеки порушує права та законні інтереси ТзОВ “ФК “Довіра та Гарантія”, як іпотекодержателя щодо застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, встановленому договором іпотеки та ЗУ “Про іпотеку”.

Ухвалою від 21.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження ( а.с.27).

Ухвалою суду від 06.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотання ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про участь у судовому засіданні 19.12.2018 року у режимі відеоконференції (а.с.32).

Ухвалою суду від 15.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про участь у судовому засіданні 20.02.2019 року у режимі відеоконференції (а.с.49).

Ухвалою суду від 20.02.2019 залучено до участі у справі - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.58).

Ухвалою суду від 10.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про участь у судовому засіданні 17.04.2019 року у режимі відеоконференції (а.с.64-65).

16.04.2019 представником позивача до суду подано клопотання, з проханням залучити до участі у справі в якості співвідповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Ухвалою суду від 17.04.2019 задоволено клопотання ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та залучено АТ КБ “Приватбанк” в якості співвідповідача, виключивши його з числа учасників судового розгляду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, закрито підготовче провадження, задоволено клопотання про участь позивача (а.с.77-79).

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити (а.с.86).

Від відповідачів відзив на позов до суду не надходив. Копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження від 21.11.2018, разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 та за місцезнаходженням АТ КБ “Приватбанк”.

В судові засідання, призначені на 19.12.2018, 20.02.2019, 17.04.2019, 06.06.2019 відповідач ОСОБА_1 та представник АТ КБ “Приватбанк” не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.36-37,52-53, 72,74-75,91 93-94).

Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.02.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту №11120569000, за умовами якого банком надано позичальнику кредит у сумі 40 000,00 доларів США на строк до 21.02.2017 року (а.с. 4-7).

22.02.2007 року для забезпечення виконання позичальником зобов`язань, узятих на себе за договором споживчого кредиту №11120569000 від 21.02.2007 року, ОСОБА_1 передала АКІБ «УкрСиббанк» в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , про що між сторонами укладено договір іпотеки нерухомого майна (а.с. 8-9).

11.05.2016 ПАТ «УкрСиббанк» направив на адресу ОСОБА_2 .Г лист-повідомленя про відступлення права вимоги, з якого вбачається, що право вимоги за договором споживчого кредиту №11120569000 перейшло до ПАТ “Дельта Банк” відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 року та запропоновано відповідачу звернутись до нового іпотекодержателя, для врегулювання питань виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №11120569000 від 21.02.2007 року та договором іпотеки від 22.02.2007 року (а.с.10).

11.07.2018 між ПАТ “Дельта Банк” та ТзОВ “ФК “Довіра та Гарантія” укладено договір № 667/К купівлі-продаж майнових прав, за умовами якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11120569000 від 21.02.2007 року та за договором іпотеки від 22.02.2007 року (а.с.11-12,13).

У Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.10.2018 року вказано, що постановою Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 25255860 виданий 10.04.2013 року, видавник Корольовський ВДВС Житомирського міського управління юстиції, супровідний лист, серія та номер: 10226, виданий 10.04.2013 року видавник Корольовський ВДВС Житомирського міського управління юстиції накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 14-15).

03.08.2018 ТзОВ “ФК “Довіра та Гарантія” направила на адресу ОСОБА_2 .Г лист про набуття права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11120569000 від 21.02.2007 року та договором іпотеки від 22.02.2007 року та вимогу у триденний строк з моменту отримання вимоги сплатити заборгованість у розмірі 1 876 884,96 грн. Також відповідача повідомлено про намір здійснити відчуження предмету іпотеки у разі непогашення заборгованості (а.с.16-17).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч. 5 ст. 3,4 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки, відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку»

Також, згідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в

іпотечному договорі зазначаються: умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Відповідно до п.2.1.1. Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Згідно п.2.1. Іпотечного договору звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках, зазначених в п.п.2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки.

Відповідно до розділу 5 Іпотечного договору “Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя”:

5.2. У разі настання обставин, зазначених в.п.4.2 цього договору іпотеки, іпотеко- держатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

5.3. В повідомленні, про яке йдеться в п.5.2., іпотекодержатель зазначає, який зі способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч.3 ст.36 Закону України “Про іпротеку”, застосовуються іпотекодержателем для задоволення своїх вимог.

5.5. У разі застосування права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки, як способу задоволення вимог іпотекодержателя ( абз. 3 ч.3 ст.36 Закону України “Про іпотеку”), іпотеко держатель реалізує норми ст.38 Закону України “Про іпотеку” і повідомлення, про яке йдеться в. п.5.1, вважається повідомленням іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

Відповідно до ст.35 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Вимогу про усунення порушення в порядку ст.35 Закону України “Про іпотеку” повернуто ТОВ “ФК “Довіра і гарантія” у зв`язку з відмовою відповідача отримати відповідний лист, що засвідчено належним чином працівником відділення поштового зв`язку. Тому у зв`язку з відмовою від отримання письмового повідомлення про усунення порушення ТОВ “ФК “Довіра і гарантія” набуло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим

Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.

В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що встановлені положеннями Закону України «Про іпотеку» пріоритетні права ТзОВ “ФК “Довіра та Гарантія”, як іпотекодержателя щодо переважного права для задоволення за рахунок предмета іпотекі своїх вимог було дотримано.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені по справі обставини, беручи до уваги наявність пріоритетного права ТзОВ “ФК “Довіра та Гарантія” на задоволення вимог кредитора за рахунок іпотечного майна, яке виникло 11.07.2008 року, зважаючи на винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника 10.04.2013 року та здійснення державної реєстрації обтяження 11.04.2013 року за відсутності доказів правомірності обмеження права іпотекодавця, суд вважає за можливе задовольнити вимоги ТзОВ “ФК “Довіра та Гарантія”.

Керуючись ст.4,10,12, 13, 76-81, 263-265, 272, 273, 280-283 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»- задовольнити.

Зняти арешт з майна ОСОБА_1 , що накладений на підставі постанови

Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 25255860 виданий 10.04.2013 року, видавник Корольовський ВДВС Житомирського міського управління юстиції, супровідний лист, серія та номер: 10226, виданий 10.04.2013 року видавник Корольовський ВДВС Житомирського міського управління юстиції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач:

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»

місцезнаходження:

м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8

поверх, 6 офіс 32

ЄДРПОУ 38750239

Відповідач:

ОСОБА_1

проживає за адресою:

АДРЕСА_3 кв.98

ЄДРПОУ 2762612163

АТ КБ "Приватбанк",

місцезнаходження за адресою:

01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д

ЄДРПОУ 14360570,

Третя особа:

Корольовський відділ державної

виконавчої служби м.Житомир

Головного територіального управління

юстиції у Житомирській області

м.Житомир

вул. Л.Качинського,12-а

ЄДРПОУ35021396

Повний текст рішення складено 18.06.2019

Cуддя О. С. Рожкова