Рішення № 82550157, 11.06.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7013/16-ц

Провадження №2/524/12/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі: головуючого – судді – Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект» про визнання права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Кей-Колект» про визнання права власності на квартиру.

Вказував, що 12 жовтня 2006 року, в якості забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту від цієї ж дати № 11054913000, між ним та АКІБ «УкрСиббанк» (далі -Банк) було укладено договір іпотеки № 5543, за яким він передав банку квартиру АДРЕСА_1 . Дана квартира належить йому на підставі договору купівлі-продажу.

У червні 2015 року, з повідомлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. від 28 травня 2015 року та доданої до нього заяви ТОВ «Кей-Колект» стало відомо, що між банком та останнім було укладено 12 грудня 2011 року договір факторингу, за яким право вимог за кредитним та іпотечним договором було відступлено відповідачу.

Із інформаційної довідки від 27 листопада 2015 року з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, йому (позивачу) стало відомо, що власником квартири є ТОВ «Кей-Колект», якому за договором про відступлення прав за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу за № 5207-5208.

Вважає, що такими діями відповідач порушив його права та незаконного заволодів належним йому майном, оскільки, вимоги клієнта до боржника, пов`язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі, не можуть бути предметом відступлення за договором факторингу. Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки суперечить положенням ст. 1078 України і є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок.

Просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Одночасно, із позовною заявою позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову.

Просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити усім державним та недержавним органам, повноважним реєструвати та (або) засвідчувати перехід права власності на неї що інших осіб, та вчиняти інші дії, наслідком яких буде перехід права власності на вказане майно до інших осіб – до прийняття рішення судом по суті справи.

Ухвалою судді від 14 вересня 2016 року позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків (т. 1 а.с. 22).

22 вересня 2016 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява з додатками на виконання вимог ухвали судді від 22 вересня 2016 року (т. 1 а.с. 25-26)

Ухвалою судді від 17 жовтня 2016 року було відкрито провадження у справі, залучено по справі сторони та третіх осіб (а.с. 30).

Ухвалою суду від 17 жовтня 2016 року було часткового задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 36).

07 листопада 2016 року до суду від АТ «УкрСиббанк» засобами електронного поштового зв`язку надійшли письмові пояснення по суті позову (т. 1 а.с. 48-49).

Вказували, що між банком та ТОВ «Кей-Колект» 12 грудня 2011 року було укладено договір факторингу, за яким ТОВ «Кей-Колект» передано право вимоги, а, отже, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні – кредитному договорі від 12 жовтня 2006 року, укладеному між банком та ОСОБА_1 , тому ТОВ «Кей-Колект» самостійно та на свій власний розсуд розпоряджається правами сторони за кредитним договором та договором іпотеки і несе відповідальність за наслідки реалізації своїх прав. Тому, рішення суду в даній справі не порушує інтереси ПАТ «УкрСиббанк».

Просили справу розглядати без участі їх представника та за наявними у справі матеріалами (т. 1 а.с. 50).

08 листопада 2016 року до суду від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про уточнення позовним вимог (т. 1 а.с. 58-60).

В описовій частині цієї заяви позивач посилається на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року по адміністративній справі за його позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про визнання неправомірним дій та скасування рішення, яким позов задоволено та яка набрала законної сили.

Позовні вимоги, фактично, залишені позивачем попередніми.

Ухвалою суду від 08 грудня 2016 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи Автозаводський ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області (т. 1 а.с. 95).

21 грудня 2016 року до суду від позивача ОСОБА_1 , було подано заяву про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 97-99).

Просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Зобов`язати ТОВ «Кей-Колект» повернути йому зазначену вище квартиру.

20 січня 2017 року до суду від ПАТ «УкрСиббанк» надійшли письмові пояснення (т. 1 а.с. 107-108), які, по суті, є аналогічними раніше поданим письмовим поясненням. Просили розглядати справу без участі їх представника.

26 січня 2017 року до суду від Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області надійшли копії матеріалів виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості на користь ТОВ «Кей-Колект» (т. 1 а.с. 117-147).

21 лютого 2017 року до суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги ТОВ «Кей-Колект» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року по справі № 816/4744/15.

Ухвалою суду від 22 лютого 2017 року було задоволено клопотання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М., провадження по справі було зупинено до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства (т. 1 а.с. 176).

Ухвалою суду від 25 лютого 2019 року було поновлено провадження у справі, справу призначено до розгляду (т. 1 а.с. 240).

09 квітня 2019 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів, зокрема позивач просив витребувати з Управління державної реєстрації Кременчуцького виконкому Кременчуцької міської ради інформацію щодо реєстрації права власності на спірну квартиру, яке фактично судом було розглянуто шляхом наявного доступу у суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 2 а.с. 3-6).

У судове засідання 11 червня 2019 року сторони та треті особи, їх представники не прибули. Позивач ОСОБА_1 , відповідач ТОВ «Кей-Колект», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М., ПАТ «УкрСиббанк», виконавчий комітет Кременчуцької міської ради (в особі департаменту державної реєстрації), Автозаводський ВДВС міста Кременчук головного територіального управління юстиції у Полтавській області повідомлялися належним чином про дату, місце та час розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 просив справу розглядати за його відсутності та відсутності позивача ОСОБА_1 .

Керівництво третіх осіб – виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (в особі департаменту державної реєстрації), Автозаводського ВДВС міста Кременчук головного територіального управління юстиції у Полтавській області просили справу розглядати за відсутності їх представників.

Інші учасники справи, у тому числі відповідач ТОВ «Кей-Колект», про причини неявки у судове засідання суд не повідомили.

Суд дійшов висновку, що згідно ст. 280 ЦПК України необхідно провести заочний розгляд справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

12 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11054913000, відповідно до умов якого АКІБ «УкрСиббанк» надало ОСОБА_1 у позику грошові кошти в іноземній валюті у сумі 50 тис. дол. США під 12,3 % річних, строком повернення не пізніше 11 жовтня 2017 року (т. 1 а.с.14-17).

Крім того, цього ж дня, 12 жовтня 2006 року, з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за договором про надання вказаного споживчого кредиту, між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 5543 (т. 1 а.с. 12-13).

Відповідно до даного договору ОСОБА_1 передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін склала – 336 987,00 грн.

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1, за яким ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11054913000 від 12 жовтня 2006 року (т. 1 а.с. 82-90).

Як вбачається із інформаційної довідки № 48575944 від 27 листопада 2015 року, 27 серпня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. за ТОВ «Кей-Колект» було зареєстровано право власності на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 78,6 кв.м, житловою площею 58,8 кв.м. (т. 1 а.с. 7-9).

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірну квартиру виникло у ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки № 5543 від 12 жовтня 2006 року.

Згідно ст. 24 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Суд вважає, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М., здійснюючи реєстраційні дії, порушив порядок їх вчинення, не перевіривши факту укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_1 та ТОВ «Кей-Колект», та, відповідно, провівши державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_3 279 по АДРЕСА_4 ) за відсутності необхідних правових підстав.

Так, згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 1 ст. 19 цього Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов`язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Частиною 1 ст. 24 Закону № 1952-IV передбачено випадки відмови у держаній реєстрації прав та їх обтяжень.

При цьому, ч. 4 зазначеної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус). Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 8 Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції України.

Пунктом 15 Порядку визначено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 листопада 2015 року, номер запису 10940969, підставою для виникнення права власності за ТОВ «Кей-Колект» є договір іпотеки від 12 жовтня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за № 5543, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І.Б. (т. 1 а.с. 7-9).

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М., що суперечить вимозі абзацу 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до змісту ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 36 цього ж Закону передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Розділом 4 Договору іпотеки від 12 жовтня 2006 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки за настання умов, зазначених у цьому розділі (т. 1 а.с. 12-13).

Згідно розділу 5 Договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому Договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 5.4 Договору іпотеки встановлено, що у разі застосування передачі Предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя як способу задоволення вимог Іпотекодержателя даний Договір є правовою підставою для реєстрації права власності ОСОБА_4 на Предмет іпотеки.

З викладеного вбачається, що укладений між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» договір іпотеки містить застереження щодо задоволення вимог Іпотекодержателя, яке у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку» та Порядку прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Розділом 5 Договору іпотеки також передбачено обов`язок Іпотекодержателя у разі настання обставин, зазначених у пункті 4.1 цього Договору (обставин, за яких Іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на Предмет іпотеки), надіслати Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя із зазначенням способу задоволення таких вимог (пункти 5.2, 5.3 цього Договору).

Відповідно до п. 46 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З матеріалів справи постає, що позивачем ОСОБА_1 не було отримано повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог ОСОБА_4 .

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернув увагу, що про обставини державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» позивач дізнався з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

Ні відповідачем ТОВ «Кей-Колект», ні третьою особою – приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. не було надано до матеріалів справи доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачем ТОВ «Кей-Колект» з метою державної реєстрації права власності на нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_3 279 АДРЕСА_4 ) було подано всі передбачені чинним законодавством документи, в тому числі і ті, надання яких є обов`язковими в силу пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З огляду на те, що відповідач ТОВ «Кей-Колект» та третя особа - приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. не надали доказів для спростування обставин, що зазначені позивачем ОСОБА_1 , суд вирішує справу на підставі наявних доказів у справі та вважає не доведеним той факт, що ТОВ «Кей-Колект» було дотримано порядок вчинення дій та подачі документів для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку», а відповідачем та третьою особою не доведено також правомірність проведеної державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості – спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект».

Суд звертає увагу, що 07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Статтею 3 цього Закону передбачено, що зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільнення від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України «Про мораторій», не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону «Про мораторій» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира, надана в забезпечення кредиту в іноземній валюті, використовується позивачем ОСОБА_1 як місце свого постійного проживання, що не спростовано під час судового розгляду справи. Іншого житла в м. Кременчуці Полтавської області позивач не має. Загальна площа квартири складає 78,6 кв. м і не перевищує передбачений законом розмір.

Тому, суд дійшов висновку, що предмет іпотеки підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та не міг бути примусово відчужений без згоди власника. Враховуючи, що протягом дії вказаного Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм, у відповідача ТОВ «Кей-Колект» не було права звернення з даною вимогою до третьої особи, а у третьої особи, відповідно, не було підстав проводити державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно (квартиру).

Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній станом на 27 серпня 2015 року (дату прийняття рішення про реєстрацію права власності), державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об`єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

У відповідності до ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат»( в редакції, чинній станом на 27 серпня 2015 року), нотаріальний округ територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться держана нотаріальна контора, в якій працює держаний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса. Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста.

Станом на 27 серпня 2015 року п. 2 Загальної частини Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, було передбачено, що органи державної реєстрації прав проводять державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.

Враховуючи, що ОСОБА_5 є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, а місцем розташування спірної квартири є м. Кременчук АДРЕСА_5 Полтавської АДРЕСА_6 , тобто спірне нерухоме майно розташоване в межах Кременчуцького міського нотаріального округу, то приватний нотаріус Суперфін Б.М., діючи як державний реєстратор нерухомого майна, не мав повноважень здійснювати в державну реєстрацію спірного нерухомого майна поза межами розташування цього майна.

Крім того, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Таким чином, виходячи із вищевказаної норми матеріального права набуттю права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем передує визначення вартості предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності на момент набуття права власності.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази проведення оцінки з метою визначення вартості спірного нерухомого майна на момент набуття права власності на нього ТОВ «Кей-Колект», що свідчить про порушення вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» щодо проведення оцінки предмета іпотеки, оскільки вартість спірного нерухомого майна на момент набуття права власності на нього ТОВ «Кей-Колект» суб`єктом оціночної діяльності не встановлювалась.

Суд вважає, що, скільки, право власності на спірну квартиру безпідставно перейшло від ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», то між сторонами безперечно існує спір про таке право.

Виходячи з аналізу практики застосування ст. 16 ЦК України, Верховний Суд України вказав, що у разі здійснення державної реєстрації права власності за набувачем неправомірно відчуженого майна права власника повинні захищатися із застосуванням способу захисту, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК за позовом про визнання права власності та скасування внесеного за заявою набувача запису до Державного реєстру (ч. 2 ст. 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Так, у першу чергу, необхідно було б вирішувати питання щодо скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 10940969 від 27 серпня 2015 року, про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на спірну квартиру, однак такі вимоги позивачем ОСОБА_1 не ставилися, а суд не може вийти за межі позовних вимог.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені у ст. 16 ЦК України. Так, статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд, дослідивши всебічно, безпосередньо та об`єктивно матеріали справи, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Необхідно визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача ТОВ «Кей-Колект» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 кошти у повернення сплаченого судового збору в розмірі 551,21 грн.

Крім того, відповідно до п. п. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній станом на день подання позову), враховуючи, що позовні вимоги є майновими, то з відповідача ТОВ «Кей-Колект» на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2818,66 грн., що становить різницю між 1% від вартості предмету іпотеки та розміром сплаченого позивачем судового збору ((1% х 336 987 грн.) -551,21 грн.).

Керуючись ст. ст. 15, 16, 321, 392 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ТОВ «Кей-Колект» на користь ОСОБА_1 кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 551,21 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 2818,66 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ТОВ «Кей-Колект», м. Київ, проспект С.Бандери, буд. № 28-А, код ЄДРПОУ: 37825968.

Треті особи:

- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович, АДРЕСА_8 . № АДРЕСА_9 ;

- ПАТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ: 09807750, м. Київ вул. Андріївська, буд. № 2/12;

- виконавчий комітет Кременчуцької міської Ради, м. Кременчук, пл. Перемоги, буд. № 2 (департамент державної реєстрації м. Кременчук вул. Ігоря Сердюка, буд. № 27);

- Автозаводський ВДВС міста Кременчук головного територіального управління юстиції у Полтавській області, код ЄДРПОУ: 34987562, м. Кременчук, вул. Академіка Маслова, буд. № 15/4. Повне заочне рішення виготовлено 20 червня 2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданої до Автозаводського районного суду м. Кременчука упродовж тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його нескасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: