Ухвала суду № 82539209, 21.06.2019, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1486/17

Провадження № 1-кп/323/20/19

УХВАЛА

іменем України

21.06.2019 р. м. Оріхів

Колегія суддів Оріхівського районного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Фісун Н.В.

суддів Гуцал О.П., Смоковича М.В.,

за участю секретаря Сабліної А.Ю.

прокурора Хрущ П.В.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Горлача В.М., Біленко О.В.

перекладача Бєліковій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференцзв`язку з Київським слідчим ізолятором кримінальне провадження відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, одруженого, не працевлаштованого, такого, що має середню спеціальну освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопрушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст.15, п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ст. 348, ч. ч. 3, 4 ст.187, ч.1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Рузаєвка Республіки Мордовія Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, неодруженого, не працевлаштований, такого, що має середню спеціальну освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст.15, п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.187 КК України

керуючись ст.ст.177,183,331,372,376 КПК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Оріхівського районного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст.15, п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ст. 348, ч. ч. 3, 4 ст.187, ч.1 ст. 263 КК України та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст.15, п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.187 КК України.

Стосовно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою 18 липня 2016 року.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 так як ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу не минули, обвинувачені може впливати на свідків, потерпілих та переховуватись від суду.

Клопотання прокурора щодо ОСОБА_2 обґрунтовується тим, що ця особа обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я людини, власності та громадської безпеки, а саме розбійних нападів на відділення банків, посяганні на життя працівників правоохоронного органу, бандитизмі, замаху на вбивство; при цьому вказані злочини вчинялись за попередньою змовою групою осіб та у складі стійкого злочинного угруповання, із застосуванням вогнепальної зброї. У зв`язку з цим існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_2 , усвідомлюючи характер та міру покарання, яке йому загрожує, у разі звільнення з-під варти може вжити заходів щодо ухилення від суду, впливу на свідків та потерпілих по даному кримінальному провадженню. Крім того, на думку прокурора, існує також ризик того, що у разі звільнення з-під варти обвинувачений ОСОБА_2 може вдатись до вчинення інших злочинів, на що вказує його попередня протиправна поведінка.

Аналогічним чином обґрунтовується й клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , який, крім іншого, є громадянином Російської Федерації, не має зареєстрованого місця проживання та місця роботи на території України, а тому у разі звільнення з-під варти може легко ухились від суду.

Захисник Горлач В.М. та Канаєв О.М. заперечували проти клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю-браслету.

Захисник Біленко О.В. та Трубіцин С.А. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю-браслету.

Вислухавши думку учасників процесу по заявленому клопотанню, колегія суддів вважає, що прокурору в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити, а клопотання захисників щодо зміни запобіжного заходу задовольнити з наступних обставин.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор у своєму клопотанні про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посилається на наявність ризиків, які продовжують існувати, а саме: незаконно переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обґрунтовуючи у клопотанні наявність ризиків, що визначають доцільність продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою, прокурор, обмежився лише переліком законодавчих підстав для його застосування, водночас не довів їх достовірність та неможливість застосування інших, більш м`яких видів запобіжних заходів для їх запобігання. Окрім цього, останнім не доведено тих обставин, що запобігти таким ризикам, як: переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Незважаючи на важкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - статтею 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості підсудного.

У відповідності до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи питання доцільності заміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини у зв`язку з нерозумною тривалістю запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою констатував порушення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у багатьох справах проти України, зокрема, як у тих, де загальний строк тримання особи під вартою перевищував 3 роки, як в даній справі, так і в тих, де строк тримання особи під вартою був значно меншим, справи: " ОСОБА_5 і Зозуля проти України" ("Solovey and Zozulya v. Ukraine", рішення від 27.11.2008 року; 2 роки і 3 місяці), "Доронін проти України ("Doronin v. Ukraine", рішення від 19.02.2009 року; 2 роки і майже 1 місяць), "Свєршов проти України" ("Svershov v. Ukraine", рішення від 27.11.2008 року; 1 рік і 7 місяців), "ОСОБА_3 проти України" ("RomanMiroshnichenko v. Ukraine", рішення від 19.02.2009 року; 1 рік і 4місяці) тощо.

Також, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні. Зокрема, у справі "Волощук проти України" ("Sergey Volosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, "Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою... Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання" (пункти 37, 38).

До того ж, відповідно до п.80 судового рішення Європейський суд з прав людини по справі Харченко проти України, вказано, що попереднє тримання під вартою заявника тривало два роки і чотири місяці. Необхідно відзначити, що серйозність звинувачень, пред`явлених заявнику і ризик його втечі були висунуті в якості аргументів на етапі вирішення питання взяття заявника під варту. Після цього, прокурори і суди не наводили взагалі ніяких підстав для продовження тримання заявника під вартою та зазначали, що раніше обраний запобіжний захід був правильним. Проте згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами (справа «Елоев проти України», п. 60). Інші підстави національні суди в цій справі не вказують. Крім того, національні владні органи не розглядали застосування інших запобіжних заходів, альтернативних утриманню під вартою.

Відповідно до вимог ч.5. ст.9. КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як наголошено в ст.ст. 181, 202 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суд, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних з виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, який був затриманий: 1) негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому забороняється залишати житло цілодобово.

Аналізуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_2 який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, на момент арешту не працював, при цьому має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв`язки, мешкав з матір`ю ОСОБА_6 , яка хворіє та потребує постійного догляду та допомоги( докази на підтвердження цих обставин долучені до матеріалів кримінального провадження), є учасником бойових дій, ніс військову службу, за місцем проходження служби характеризується позитивно.

Крім того, слід прийняти до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_2 перебуває під вартою з 18 липня 2016 року, що в розумінні ч. 5 ст. 72 КК України є попереднім ув`язненням.

Аналізуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_1 який раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, на момент арешту не працював, однак як встановлено у судовому засіданні, він хворіє , потребує лікування , що підтверджується медичними документами, в умовах тримання під вартою не отримує належного лікування, відповідно до інформації начальника Київського слідчого ізолятору – ОСОБА_1 необхідне оперативне лікування в умовах ДУ « Інститут травматології та ортопедії НАМН України», необхідно звернутись до фахівців вищезазначеного лікарняного закладу, у зв`язку з тим, що в медичній частині посада лікаря –травматолога відсутня, при цьому має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв`язки, мешкає з цивільною дружиною та має на утриманні малолітню дитину, яка дуже хворіє( докази на підтвердження цих обставин долучені до матеріалів кримінального провадження), є учасником бойових дій, ніс військову службу, за місцем проходження служби характеризується позитивно.

Крім того, слід прийняти до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуває під вартою з 18 липня 2016 року, що в розумінні ч. 5 ст. 72 КК України є попереднім ув`язненням.

Отже, суд вважає, що для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, а також запобігання ризикам передбаченим у п.1-5 ч.1 цієї статті, відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з використанням електронних засобів контролю з забороною залишати цілодобово житло.

Суд вважає, що саме зазначений запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, зобов`язання прибувати за кожною вимогою суду, а також виконувати обов`язок: утримуватися від спілкування з будь-яким свідком та потерпілими по кримінальному провадженні, по якому вони обвинувачуються, здатні забезпечити виконання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покладених на них процесуальних обов`язків, запобігти ризикам вказаним у ст. 177 КПК України, тобто меті застосування запобіжного заходу.

Керуючись ст. 177, 181, 195, 369-372 КПК України, колегія суду –

УХВАЛИЛА:

Відмовити прокурору в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 дніввідносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Клопотання захисника Горлача В.М. про зміну відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити.

Змінити відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, строком на два місяці починаючи з 21 червня 2019 по 21 серпня 2019 року, звільнивши негайно з під варти.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 цілодобово за виключенням явки до суду та медичних закладів.

Сумському відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області негайно поставити на облік обвинуваченого ОСОБА_7 який проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Виконання ухвали доручити Сумському відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області.

Клопотання захисника Біленко О.В. про зміну відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити.

Змінити відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, строком на два місяці починаючи з 21 червня 2019 по 21 серпня 2019 року, звільнивши негайно з під варти.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_2 залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово за виключенням явки до суду.

Новокодацькому ВП ГУНП в Дніпропетровській області негайно поставити на облік обвинуваченого ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Виконання ухвали доручити Новокодацькому ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за їх поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань. Крім того у разі невиконання покладених на них цією ухвалою обов`язків, до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі 0,25 розміру мінімальної заробітної плати.

Копію даної ухвали направити до Новокодацького ВП ГУНП в Дніпропетровській області та Сумському відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області для виконання .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Фісун Н.В.

Судді: Гуцал О.П.

Смокович М.В.