Рішення № 8252670, 04.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.10 Справа№ 9/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев», м. Львів,

До відповідача: Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, юридична адреса: 79058, АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1, (ФАКТИЧНА АДРЕСА: АДРЕСА_1).

Про стягнення 3501 грн. 54 коп., в т.ч. 2934 грн. 00 коп. основного боргу, 55 грн. 85 коп. 3%, 121 грн. 91 коп. інфляційні втрати, 389 грн. 34 коп. пені, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників:

Від позивача: Куліш О.І., представник за довіреністю № 04-08 від 05.11.09р.

Від відповідача: СПД-ФО ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Шевченківським РВ УМВСУ у м. Львові 28.09.99р.

Представникам роз»яснено права та обов”язки сторін встановлені ст. 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони подали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев», м. Львів, до відповідача: Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, м. Львів, про стягнення 2934 грн. 00 коп. основного боргу, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник Позивача, в судовому засіданні, подав заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, згідно якої, частково відмовився від позову, а саме: в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, просить в цій частині прийняти відмову від позову та припинити провадження у справі, стягнути з відповідача на свою користь 2934 грн. 00 коп. основного боргу, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник Відповідача, письмового відзиву на позов не надала, суму основного боргу у розмірі 2934 грн. 00 коп. визнала, пояснила, що борг виник у зв»язку з важким фінансовим становищем підприємництва відповідачки, підтримала клопотання позивача про часткову відмовився від позову, а саме: в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, просить в цій частині прийняти відмову позивача від позову та припинити провадження у справі.

Справа розглядається за наявними матеріалами справи відповідно до статті 75 ГПК України.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Позивач (ТзОВ «ЛЕВ») є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13823795, місцезнаходження: 79068, Україна, м. Львів, вул. Лінкольна, 10, що підтверджується Статутом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 375295, Статутом ТзОВ «ЛЕВ»(нова редакція), довідкою про включення до ЄДРПОУ серії АА № 061253 ( докази в матеріалах справи).

Відповідач (ОСОБА_1) є суб»єктом підприємницької діяльності фізичною особою (Приватним підприємцем), юридична адреса: 79058, АДРЕСА_2, підприємцю присвоєно ідентифікаційний код № НОМЕР_1 (фактична адреса відповідача: АДРЕСА_1).

Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб»єктності) з дня її державної реєстрації у порядку визначеному чинним законодавством України, що визначено статтею 89 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 50 ЦК України визначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (Повна цивільна дієздатність передбачена статтею 34 ЦК України).

Фізична особа здійснює своє право на здійснення підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 50 ЦК України).

Статтею 56 Господарського кодексу України визначено порядок утворення суб»єкта господарювання, вимоги до установчих документів, визначено у статті 57 ГК України, а набрання чинності установчих документів, визначено у статті 58 Господарського кодексу України.

Діяльність незареєстрованого суб»єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється.

Статтею 91 ЦК України передбачено цивільну правоздатність юридичної особи, а одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає дієздатність, відповідно до статті 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (відповідно до частини 2 статті 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, тобто фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повнолітня) і здійснює своє право на здійснення підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (статті 34, статей 50 52 ЦК України).

Станом на час розгляду справи господарським судом, сторони у справі, вчинили реєстраційну дію щодо державної реєстрації: Позивач - Статуту (нова редакція) 19.01.2010р. за № 14151050010001822, відповідач, як суб»єкт підприємницької діяльності фізична особа (приватний підприємець) за № НОМЕР_1, що відповідає вищенаведеним нормам цивільно-господарського законодавства та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Як вбачається з матеріалів даної справи, 16.03.2009 року між Позивачем та Відповідачем було укладено: Договір оренди № 16/03-09-1, 01.05.2009р. - Додатковий договір № 1 до договору оренди № 16/03-09-1 від 16.03.2009р., 01.08.2009р. - Додатковий договір № 2 до договору оренди № 16/03-09-1 від 16.03.2009р. (далі за текстом Договір).

Згідно умов зазначеного договору оренди, Орендодавець (Позивач) зобов»язувався передати Орендарю (Відповідачу) у платне строкове користування Об»єкт оренди, а Орендар зобов»язувався прийняти та своєчасно вносити плату за користування об»єктом оренди до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим (п. 1.1. договору, п. 1 Додаткового договору № 1 від 01.05.09р.), яким є офісні приміщення площею 28,00 кв.м., 28,00 кв.м. (загальною площею 56,00 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (п. 1. Додаткового договору № 1 від 01.05.09р., яким внесено зміни до п. 1.2. договору оренди), передаються в оренду для використання під офісні приміщення ( п. 1.3. договору).

Об»єкт оренди належить позивачу на праві власності ( п. 1.2. договору оренди, п. 1 Додаткового договору № 1 від 01.05.09р.), знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та у розмірі визначеному Додатковим договором № 1 від 01.05.2009р., був переданий Відповідачу 01.08.2009р., що підтверджується Актом прийому-передачі від 01.08.09р.

Згідно з Додатковим договором № 2 до договору оренди № 16/03-09-1 від 16.03.09р. сторони, у відповідності до п. 9.3. договору оренди, за взаємною згодою, вирішили достроково, з 01 серпня 2009р. припинити дію договору ( п.1. Додаткового договору № 2), а відповідно до Акту прийому-передачі до договору оренди Орендар повернув, а Орендодавець прийняв з строкового, платного користування (оренди) два офісних приміщення загальною площею 28,00 кв.м. та 28,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов»язання, на час дії зазначеного договору оренди виконав, 16.03.09р. передав об»єкт оренди у розмірі визначеному п. 1.2. договору згідно Акту прийому-передачі від 16.03.09р., а з 01.05.09р. у розмірі визначеному п. 1. Додаткового договору № 1 та Акту прийому-передачі від 01.05.09р., 01.08.09р. Відповідач повернув Позивачу об»єкт оренди у розмірі 28,00 кв.м., 28,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 у придатному для експлуатації стані, з врахуванням норм природного зносу, відповідно до Додаткового договору № 2, Акту прийому-передачі від 01.08.2009р. (докази в матеріалах справи).

В свою чергу, Відповідач, згідно умов передбачених у п. 1.1., 2.1. договору, абзацу другого п. 1 Додаткового договору № 1 від 01.05.2009р., зобов»язувався своєчасно сплачувати позивачу орендну плату до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Однак Відповідач своїх зобов»язань в повному обсязі не виконав, станом на 25.11.2009р. заборгував перед позивачем за березень, квітень, червень, липень 2009р. орендну плату у розмірі 2 934,00 грн., що підтверджується матеріалами даної справи, в т.ч. Актом звірки взаємних розрахунків станом на 01 березня 2010р., який підписано представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін (докази в матеріалах справи).

Позивач, з метою врегулювання спору у досудовому порядку, виставив відповідачу претензію за № 228 від 25.11.2009р. з вимогою погасити зазначений вище борг, яку відповідач отримав під розписку 28.11.09р., що підтверджується поштовим повідолмленням за № 804358 (докази в матеріалах справи).

Претензія позивача залишена відповідачем без реагування.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд оглянув та дослідив подані позивачем докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення, частково.

Позивачем в судовому засіданні подано заяву в порядку статті 22 ГПК України, згідно якої, позивач частково відмовився від позову, а саме: в частині стягнення з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 55,85 грн., інфляційних втрат в сумі 121,91 грн. та пені у розмірі 389,34 грн., просить прийняти відмову від позову в цій частині і припинити провадження у справі.

Статтею 22 ГПК України визначено права та обов»язки сторін, в т.ч. право позивача на відмову від позову повністю або частково до постановлення рішення у справі.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, заяву позивача задовільнити, часткову відмову від позову прийняти і припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 55,85 грн., інфляційних втрат в сумі 121,91 грн. та пені у розмірі 389,34 грн.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 43 47, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 44 - 49, 69, 75, п. 4 частини першої статті 80 ГПК України, статей 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1 ( юридична адреса: 79058, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код № НОМЕР_1 (фактична адреса відповідача: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ»(ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13823795, місцезнаходження: 79068, Україна, м. Львів, вул. Лінкольна, 10) 2934 грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 55,85 грн., інфляційних втрат в сумі 121,91 грн. та пені у розмірі 389,34 грн. - прийняти відмову позивача від позову і в цій частині припинити провадження у справі відповідно до п. 4 частини першої статті 80 ГПК України.

Суддя Л.С.Данко

За згодою представників сторін, 04.03.2010р. прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, та підписано, з урахуванням вихідних та святкових днів, 09.03.2010 року. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя